про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 жовтня 2019 року м. Рівне №460/2607/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Березнівської районної державної адміністрації
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Березнівської районної державної адміністрації (далі - Відділ ЦНАП Березнівської РДА, відповідач) та просила:
визнати протиправною дію щодо внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису за № 7905444; тип обтяження - заборона (архівний запис); зареєстровано 12.09.2008 15:22:16 за № 7905444 реєстратором: Приватний нотаріус Куц А.В. 34600, Рівненська область, Березнівський р., м. Березне, вул. Котляревського,2-а; підстава обтяження - повідомлення № 341 від 07.12.1988, Березнівського держбанку; об'єкт обтяження - невизначене майно, окреме майно; власник - ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані - архівний номер: 2071703ROVNO22279, архівна дата: 19.12.2000, дата виникнення: 08.12.1988, № реєстру: 120480-1372, внутр. № АВ015С342DF1382D4D47, коментарий: 120-93;
зобов'язати Відділ "Центр надання адміністративних послуг" Березнівської районної державної адміністрації скасувати запис про державну реєстрацію обтяження за № 7905444; тип обтяження - заборона (архівний запис); зареєстровано 12.09.2008 15:22:16 за № 7905444 реєстратором: Приватний нотаріус Куц А.В. 34600, Рівненська область, Березнівський р., м. Березне, вул. Котляревського,2-а; підстава обтяження - повідомлення № 341 від 07.12.1988, Березнівського держбанку; об'єкт обтяження - невизначене майно, окреме майно; власник - ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані - архівний номер: 2071703ROVNO22279, архівна дата: 19.12.2000, дата виникнення: 08.12.1988, № реєстру: 120480-1372, внутр. № АВ015С342DF1382D4D47, коментарий: 120-93.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказала, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина - житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування, які розміщені в АДРЕСА_1 .
12.07.2019 приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Рівненської області Черкасовою І.В. заведено спадкову справу № 101/2019 після смерті ОСОБА_2 . Однак, вчинення подальших нотаріальних дій даним нотаріусом відкладено через наявність заборони (архівний запис) на майно спадкодавця.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 174671586 від 22.07.2019 встановлено наявність заборони (архівний запис) № 7905444 на майно ОСОБА_2 , зареєстрованої 12.09.2008 приватним нотаріусом Куц А.В. на підставі повідомлення № 341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку.
В листі Березнівського ТВБВ № 10017/0136 філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" від 19.07.2019 № 74 зазначено, що ОСОБА_2 заборгованості за кредитом та відсотками немає.
Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області від 02.09.2019 № 5170/6308-0-33-16/05 повідомлено, що приватний нотаріус Куц Алла Володимирівна припинила приватну нотаріальну діяльність відповідно до наказу Рівненського обласного управління юстиції від 14.12.2005 № 308.
З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що запис № 7905444 до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено з грубим порушенням діючого законодавства, оскільки такий запис внесено неуповноваженою особою (не реєстратором), та запис внесено безпідставно (заборона відчуження не накладалась нотаріусом та відсутня встановленої форми заява про реєстрацію обтяження; повідомлення Березнівського держбанку № 341 від 07.12.1988 не є такою підставою в розумінні Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5).
Таким чином, з позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що в основі даного правового спору знаходяться правовідносини з приводу оформлення права власності позивача на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 . Оформленню права на спадкове майно перешкоджає наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження стосовно майна, належного спадкодавцю, внесеного на підставі повідомлення № 341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що наявність в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна спірного запису про обтяження майна, яке здійснено в інтересах фінансової установи, перешкоджає оформленню за позивачем права власності на спадкове майно, що й зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Відтак, суд вважає, що спір між сторонами у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки за своїм змістом такий спір пов'язаний з захистом майнових інтересів ОСОБА_1 у спадкових правовідносинах.
Позивач, оскаржуючи реєстраційні дії, фактично має на меті захист свого майнового права на об'єкти цих дій, обтяження щодо яких вважає незаконним. Крім того, вирішення цього спору стосуватиметься не лише майнових (спадкових) прав позивача, а й прав обтяжувача - фінансової установи, за повідомленням якої відповідний запис було внесено до державного реєстру, відтак - спірні у цій справі правовідносини не можна вважати публічно-правовими, що виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.
За наведеного, суд дійшов висновку, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та фінансової установи у справі щодо права на певне нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи, що спір про скасування запису про державну реєстрацію обтяження речового права за іншою особою у єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є цивільно-правовим, а тому його вирішення повинне здійснюватися за правилами цивільного судочинства.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та від 30.01.2019 у праві №809/66/14.
Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Березнівської районної державної адміністрації про визнання дії протиправною та зобов'язання скасувати запис про державну реєстрацію обтяження.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 170, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повна ухвала складена 11.10.2019.
Суддя Дорошенко Н.О.