про залишення позовної заяви без розгляду
02 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1920/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: представник Азізова Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Державної фіскальної служби України у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач) та просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-264844-50 у сумі 5293,88 грн.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що він з 03.03.2009 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 01.01.2012 до даного часу перебуває на спрощеній системі оподаткування. Повідомив, що він є ветераном війни і має ІІ групу інвалідності, тому не є платником єдиного внеску згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вказав, що 29.01.2016 він помилково подав Звіт за 2015 рік про нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зауважив, що у відповідь на вимогу про сплату боргу 05.06.2019 він звернувся до Державної фіскальної служби України з проханням вважати даний звіт не дійсним і скасувати його, але ДФС прийняла рішення, що підстав для скасування звіту за 2015 рік немає.
Позивач вказав, що він відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ до контролюючих органів не подавав, тому вважає, що відповідачем необґрунтовано не взято до уваги статус пенсіонера та відсутність інших декларацій, крім помилково поданої. Зазначив, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що помилкова подача звіту за 2015 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.
За наведеного, вважає, що оскаржена вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Окрім цього, просив зупинити виконавче провадження № 59575604 від 23.07.2019 до вирішення справи по суті.
Ухвалою від 20.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 20.08.2019 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Рівненській області № Ф-264844-50 від 16.05.2019, - до набрання судовим рішенням у справі №460/1920/19 законної сили.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.40-42), в якому вказав, що відповідно до п.3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905, встановлено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу.
Звітним періодом є календарний рік.
Пунктом 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Відповідач зазначив, що за даними інформаційної системи контролюючого органу загальна сума заборгованості позивача становить 5293,88 грн, яка виникла відповідно до зобов'язання, самостійно визначеного у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік. Позивачем подано звіт за 2015 рік від 21.01.2016 № 1603004853, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати.
На підставі цих даних, згідно з вимогами чинного законодавства Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідач вважає, що позивач, подавши звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, фактично надав добровільну згоду на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, спірну вимогу відповідач вважає правомірною. Окрім того, вказав, що за даними інтегрованої картки 28.08.2019 зараховано надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу/недоїмки з єдиного внеску, платіжне доручення №6749 від 27.08.2019 в сумі 5293,88 грн. Таким чином, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) сплаченою та відкликаною, а предмет спору відсутнім.
З таких підстав відповідач просив відмовити в позові повністю.
Окрім цього, представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду з позовом поза межами встановленого законом строку оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою суду від 13.09.2019 у справі призначено судове засідання.
27.09.2019 позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої вказав, що відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Позивач зазначив, що 05.06.2019 він звертався до Державної фіскальної служби України з метою досудового врегулювання спору. Відповідь йому надіслано 19.07.2019. Таким чином, передбачений законом тримісячний строк звернення до суду з позовом не міг закінчитися раніше 20.10.2019. Тому при пред'явленні позову до суду він не звертався з питанням про поновлення пропущеного строку. Також просив взяти до уваги той факт, що він юридично не обізнаний з вимогами до форми скарги, якою повинна оскаржуватись вимога. Також зазначив, що на даний час він проживає за адресою своєї реєстрації, а за адресою АДРЕСА_1 проживають його родичі, які отримують кореспонденцію, адресовану на його ім'я, та передають при зустрічі.
В судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали свої доводи та аргументи, наведені в заявах по суті справи. Позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Заслухавши пояснення учасників справи, встановивши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Костопільською районною державною адміністрацією 02.03.2009 номер запису в ЄДР 2 598 000 0000 003124, місце проживання згідно з записом в ЄДР: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 15.06.2013 Костопільським РС УДМС України в Рівненській області на ім'я позивача, стверджується, що з 24.03.2010 ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.9).
Костопільським УПСЗН Рівненської області 03.04.2007 видано посвідчення серія НОМЕР_2 , яким підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.10).
Суд встановив, що 16.05.2019 ГУ ДФС у Рівненській області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-264844-50 відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки 5293,88 грн, яка надіслана ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12).
ОСОБА_1 звернувся до ДФС України листом від 05.06.2019, в якому вказав, що він перебуває на обліку в Костопільській ДПІ Рівненського управління ГУ ДФС у Рівненській області з 02.03.2009 на спрощеній системі оподаткування, являється з 2007 року інвалідом війни ІІ групи, отримує пенсію по інвалідності. Повідомив, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік подав помилково 29.01.2016. У зв'язку з нормами ЗУ від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він не є платником єдиного внеску. Просив даний звіт вважати недійсним та скасувати (а.с.74).
Державна фіскальна служба України листом від 18.07.2019 № 34094/6/99-99-13-02-0115 за результатом розгляду звернення від 05.06.2019 повідомила ОСОБА_1 , що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах, а отже для скасування звіту за 2015 рік підстав немає (а.с.13-14).
23.07.2019 державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у виконавчому провадженні ВП № 59575604 з виконання вимоги № Ф-264844-50 від 16.05.2019 оголошено в розшук майно боржника (а.с.16).
Згідно з даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , 28.08.2019 зараховано 5293,88 грн, стягнення в межах виконавчого провадження (а.с.44)..
Вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-264844-50 від 16.05.2019 протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою шляхом надіслання засобами поштового зв'язку 12.08.2019 відповідно до відтиску поштового штемпеля на поштовому конверті (а.с.18).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
При цьому, за приписами ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вищевказаною нормою закону обґрунтований позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, з покликанням на те, що він не є платником єдиного внеску, а добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач не приймає. Доводи позивача про те, що він є особою з інвалідністю та отримує пенсію відповідно до закону відповідають обставинам справи та відповідачем не заперечуються.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).
Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно з абз.10 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, Законом № 2464-VI врегульовано процедуру узгодження сум недоїмки з єдиного внеску та порядок і строки оскарження вимоги про сплату такої недоїмки.
В ході судового розгляду адміністративної справи встановлено, що спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 отримав 31.05.2019 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65), що позивач не заперечує.
Таким чином, саме з зазначеної дати слід обраховувати встановлений абз.9 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI строк адміністративного і/або судового оскарження вимоги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений Законом строк спірну вимогу в адміністративному порядку не оскаржував.
Надіслання позивачем 05.06.2019 листа до Державної фіскальної служби України про визнання недійсним та скасування звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік як помилково поданого не свідчить про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), позаяк жодного покликання на неправомірність вимоги, незгоди з нарахованою у вимозі сумою недоїмки позивач в зверненні від 05.06.2019 не висловлював.
Доводи позивача про те, що він юридично не обізнаний з вимогами щодо форми оскарження вимоги, суд оцінює критично, позаяк в спірній ситуації йдеться не про дотримання форми оскарження вимоги, а щодо змісту такого оскарження.
Так, безпосередньо у спірній вимозі контролюючим органом роз'яснено, що оскарження вимоги про сплату недоїмки платником єдиного внеску може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги, у порядку, визначеному частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Також суд не приймає доводи позивача про те, що він несвоєчасно отримав спірну вимогу та відповідь ДФС України від 18.07.2019, оскільки така поштова кореспонденція надсилалась контролюючим органом не за місцем його реєстрації.
Суд зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція в межах спірних правовідносин надсилалась контролюючими органами на адресу позивача належним чином, за його місцезнаходженням як суб'єкта підприємницької діяльності згідно з відомостями Єдиного державного реєстру. При цьому позивач ствердив, що він, змінивши в 2010 році реєстрацію місця проживання, не повідомив про це орган державної податкової служби за місцем податкового обліку, як і не вніс відповідних відомостей до ЄДР.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що позивач у встановлений законом строк вимогу про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку не оскаржив, а звернувся до суду з позовною заявою про її скасування 12.08.2019, за збігом встановленого строку.
При цьому доводи позивача не дають суду підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В спірній ситуації такий строк установлено Законом № 2464-VI в межах 10 днів з дня отримання вимоги та обчислюється з 31.05.2019.
При вирішенні даного спору суд враховує висновок Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі № 480/106/19 (адміністративне провадження " К/9901/16500/19).
Щодо доводів позивача про те, що згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд зазначає таке.
В досліджуваній ситуацій вищевказана процесуальна норма не може бути застосована, оскільки, як зазначено вище по тексту судового рішення, Законом № 2464-VI передбачена можливість оскарження в адміністративному (досудовому) порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки), про що позивача було належно повідомлено безпосередньо у вимозі. Разом з тим, позивач передбаченою законом можливістю оскарження суми недоїмки не скористався, вимогу про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку не оскаржив.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В ході судового розгляду встановлено, що позивачем пред'явлено позов з пропуском строку звернення до адміністративного суду, при цьому підстави, вказані позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку, не дають суду підстав для визнання їх поважними. Інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в ході судового розгляду справи не встановлено.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 07 жовтня 2019 року
Суддя Дорошенко Н.О.