02 жовтня 2019 року м. Одеса справа № 420/3841/19
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,
за участі секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Іорданова В.П., відповідача Мунтян ОСОБА_1 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Декар ЛТД» до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №4693 від 19.06.2019 року “Про проведення фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Декар ЛТД”,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Декар ЛТД» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ №4694 від 19.06.2019 року про проведення фактичної перевірки є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в акті зазначено про 9 осіб які повинні проводити перевірку, проте на адресу товариства позивача здійснено вихід лише двох працівників ГУ ДФС в Одеській області та відповідно надано лише два направлення на перевірку. Крім того зазначеними особами не пред'явлено службових посвідчень чим порушено вимоги п. 81.1 ст.81 ПК України. Також позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним з огляду на те, що відповідно до пп.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України передбачено з яких саме підстав може проводитись фактична перевірка, однак в порушення наведеної норми Податкового кодексу, відповідачем в наказі №4694 від 19.06.2019 року взагалі не зазначено про порушення законодавства ТОВ «Декар ЛТД». Отже вважаючи виданий наказ №4694 від 19.06.2019 року ГУ ДФС в Одеській області безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
Представник головного управління ДФС в Одеській області надав до суду відзив на адміністративний позов, який обґрунтований тим, що, наказ №4694 від 19.06.2019 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «Декар ЛТД» був прийнятий у відповідності до п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, яким, зокрема, передбачено, що фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, у випадку здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Додатково представником відповідача зазначено, що за наслідками проведеної фактичної перевірки ГУ ДВС в Одеській області винесено акт №1268/15-32-40-01-37420009 від 15.07.2019 року із висновками про встановлення в ході перевірки порушень ТОВ «Декар ЛТД». Таким чином, посадовими особами ТОВ «Декар ЛТД» було допущено перевіряючих ГУ ДФС в Одеській області до перевірки підприємства, яка на даний час є завершеною із прийняттям рішення про визначення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Ухвалою суду від 02.07.2019 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Судом у справі встановлено наступне.
19.06.2019 року з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі пп.19-1.1.4, п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, пп.80.2.5, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Поповим В. було видано наказ №4694 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Декар ЛТД" (а.с. 13).
Відповідно до наказу №4694 зазначену перевірку визначено провести з 25.06.2019 року за адресою м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Боровського, 31, бар-магазин тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2017 року - по дату закінчення фактичної перевірки за участю заступника начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області Димитрова А.В., головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 та головних державних ревізорів-інспекторів відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
Підставою для видання спірного наказу зазначено доповідну записку начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_10 В. №283/11/15-32-40-01-12 від 19.04.2019 року (а.с. 68).
Як вбачається з вищезазначеної доповідної записки, на виконання вимог розпорядження ГУ ДФС в Одеській області від 04.01.2019 року № 5-р «Про проведення операції «Акциз-2019», фахівцями управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області проведено аналіз господарської діяльності ТОВ «Декар ЛТД». Разом з тим, з метою здійснення контролю, начальник управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_11 прохав про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ТОВ «Декар ЛТД» за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Боровського, 31, бару-магазину.
На підставі наказу № 4694 та направлень на перевірку від 25.06.2019 року №2424 і №2425 (а.с. 14-15) фахівцями контролюючого органу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 25.06.2019 року здійснено вихід за адресою господарської одиниці позивача: м. Одеса, АДРЕСА_1 р АДРЕСА_2 після чого, за період з 25.06.2019 по 04.07.2019 року податковим органом було проведено фактичну перевірку позивача.
За результатами перевірки перевіряючими складений акт (довідка) від 05.07.2019 року №1268/15-32-40-01/37420009, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.1, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) від 06.07.1995 року №265/95-ВР та ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництві обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (а.с. 71-72).
Не погоджуючись з прийнятим ГУ ДФС в Одеській області наказом №4694 від 19.06.2019 року, вважаючи його безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з наступним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно п. 1.1 ст. 1 ПК України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно до статті пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п.80.4 ст.80 ПК України).
Згідно п.80.5, п.80.7 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до пп.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися;
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Судом встановлено, що наказ №4694 від 19.06.2019 року видано на підставі доповідної записки начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_10 В. №283/11/15-32-40-01-12 від 19.04.2019 року (а.с. 68).
Як вбачається з вищезазначеної доповідної записки, на виконання вимог розпорядження ГУ ДФС в Одеській області від 04.01.2019 року № 5-р «Про проведення операції «Акциз-2019», фахівцями управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області з метою здійснення контролю, начальник управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_11 прохав про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ТОВ «Декар ЛТД» за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Боровського, 31, бару-магазину.
Суд зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №803/988/17.
Таким чином, суд доходить висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ податковий орган діяв відповідно до норм чинного законодавства, за наявності визначених законодавством підстав.
Щодо тверджень позивача не пред'явлення направлень та службових посвідчень перевіряючими.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії направлень на проведення фактичної перевірки позивача №2424 та №2425 від 25.06.2019 року, якими було уповноважено посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .О.на проведення такої перевірки з підписом Директора ТОВ «Декар ЛТД» ОСОБА_13 про пред'явлення направлення та вручення наказу №4694 від 19.06.2019 року (а.с. 14-15).
Крім того у судовому засіданні був допитаний свідок - представник ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 , який безпосередньо проводив фактичну перевірка ТОВ «Декар ЛТД» та який зазначив суду, а представник позивача не спростував, що посадовими особами контролюючого органу дійсно надавались службові посвідчення перевіряючих директору ТОВ «Декар ЛТД» разом із врученням копії наказу №4694 від 19.06.2019 року.
Після цього зазначені посадові особи були допущені до проведення фактичної перевірки позивача, яка проводилась з відома та в присутності директора ТОВ «Декар ЛТД» ОСОБА_13 в період с 25.06.2019 по 04.07.2019 року, про що також свідчить її письмові пояснення та підпис на додатку до акту перевірки з переліком товару, що знаходився в реалізації (а.с. 124,127).
Водночас суд вважає хибним твердження позивача відносно того, що до перевірки контролюючий орган міг приступити лише у разі присутності всіх 9 перевіряючих зазначених в наказі №4694 від 19.06.2019 року, а не тільки двох, оскільки в силу приписів п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитись двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Також матеріалами справи підтверджено та визнається учасниками справи, що за наслідками проведеної фактичної перевірки контролюючим органом було складено акт (довідка) від 05.07.2019 року "Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального».
Слід зазначити, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Суд зазначає, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
В іншому випадку в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена і в рішеннях Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №804/5402/14 та Верховного Суду України від 24.12.2010 року у справі №21-25а10.
Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначені повноваження адміністративного суду при вирішені справи, якими він наділений з метою захисту та відновлення порушених прав, свобод та інтересів осіб.
Зазначені положення КАСУ кореспондуються із завданням адміністративного судочинства, визначеним у частині 1 ст. 2 Кодексу, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного та враховуючи те, що контролюючим органом фактично було реалізовано його компетенцію щодо проведення перевірки, а наказ ГУ ДФС в Одеській області від 19 червня 2019 року №4694 станом на час розгляду справи №420/3841/19 вже вичерпав свою дію, суд доходить висновку, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, який не призведе до правових наслідків щодо їх відновлення, а тому в задоволенні позовних вимог ТОВ «Декар ЛТД» про визнання протиправним та скасування цього наказу слід відмовити.
Разом з тим суд зазначає, що в межах заявлених позовних вимог в адміністративній справі №420/3841/19 судом не надавалась правова оцінка іншим діям податкового органу, а саме щодо складання акту після проведення такої перевірки, а також встановлених під час перевірки порушень, оскільки це б призвело до порушення принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність у задоволенні позову відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Декар ЛТД'до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №4693 від 19.06.2019 року відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 15.10.2019 року.
Суддя Іванов Е.А.
.