09 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3295/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про зобов'язання вчинити дії.
02 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 21.02.2019 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що є громадянином України, проте, у 2004 році позивач виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. Також зазначено, що позивач при віці 68 років і страховому стажі понад 33 роки досягла усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, встановлених частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас рішенням Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 06.03.2019 № 2 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не надано документи, що підтверджують у встановленому законодавством порядку особу та місце проживання (реєстрації) в Україні. Позивач вважає указане рішення безпідставним та зазначає, що має право на призначення пенсії, оскільки право на пенсійне забезпечення гарантується Конституцією України та не може пов'язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3295/19; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.09.2019 до суду відповідачем подано відзив на позов в якому зазначено, що в заяві про призначення пенсії вказано, що місце реєстрації та місце проживання позивача Ізраїль. Зазначено, що представником позивача подано заяву про призначення пенсії за віком та надано документи, які зазначені в розписці-повідомленні до заяви про призначення пенсії. Указано, що представником було надано, зокрема, копію паспорта позивача для виїзду за кордон з відміткою про постійне місце проживання в державі Ізраїль та відміткою про прийняття на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. При цьому не було надано жодного документа, який би вказував на місце проживання або реєстрації позивача в межах адміністративно-територіальної одиниці на якій відповідач має обов'язок виконувати свої функції. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення № 2 від 06.03.2019 про відмову у призначенні пенсії позивачу. Тому за твердженням відповідача, рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, передбачений нормативно-правовими актами /том 1 а.с. 126-127/.
Ухвалою суду від 09.10.2019 допущено заміну відповідача Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності 66, м. Полтава, 36014).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який виданий 03.01.2001 /том 1 а.с. 26-28/.
Копія паспорта містить відмітку про постійне місце проживання позивача "в державі Ізраїль".
Позивач звернулася до Карлівського об'єднаного УПФ із заявою про призначення/перерахунок пенсії, від 10.12.2018 (надійшла до Карлівського об'єднаного УПФ 21.02.2019), в якій просила призначити пенсію за віком /том 1 а.с. 188/. До заяви додано: копію довіреності, виданої 10.12.2018; копія закордонного паспорту з відміткою про постійне проживання в державі в Ізраїлі; копія трудових книжок; копія карти платника податків.
Карлівським ОУПФУ в Полтавській області 06.03.2019 прийнято рішення № 2 в якому зазначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначено, що відповідно до частини другої статті 49 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для поновлення її виплати. Рішенням Конституційного Суду від 07.10.2009 № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було визнано неконституційним положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду від 07.10.2009 № 25-рп/2009 вирішено звернути увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність Конституції України положень законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими не укладено відповідного договору. Зазначено, що до цього часу Верховною Радою України не вносилися зміни до зазначеного Закону. Угода між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль є, але не ратифікована. Указано, що в разі переїзду до України на постійне місце проживання, питання виплати пенсій врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначено, що аналіз поданих документів свідчить, що позивач не надала документи, які підтверджують у встановленому законодавством порядку її особу та місце проживання (реєстрації) в Україні. Так відповідачем прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в Україні, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку її особу та місце проживання (реєстрації) в Україні /том 1 а.с. 215-216/.
Позивач не погоджуючись із указаним рішенням звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Пунктом 2.22 Порядку № №22-1 визначено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документу, що підтверджує у встановленому законом порядку особу позивача та фактичне місце проживання (реєстрації) в Україні, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком, представником позивача була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Частиною першою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2013 № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як вище зазначено, відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
У пункті 2.1 Порядку №22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком.
Пунктом 2.23 Порядку №22-1 визначено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Положеннями пункту 4.2 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України /пункт 4.3 Порядку №22-1/.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Суд зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
При цьому, як вже зазначалось вище призначення та отримання пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 414/2109/16-а.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Карлівського ОУПФУ у Полтавській області № 2 від 06.03.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Водночас надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з дати першого звернення - 21.02.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, пенсія в даному випадку повинна призначатися з 21.02.2019 - тобто з дня звернення із відповідною заявою.
Водночас суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Так питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Полтавській області призначити та виплачувати пенсію за віком з дати першого звернення - 21.02.2019 у цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Полтавській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності рішення Карлівського ПФУ у Полтавській області № 2 від 06.03.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з метою захисту прав позивача керуючись положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України слід зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 10.12.2018, з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ізраїль , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 06.03.2019 № 2 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 10.12.2018, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )) витирати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя А.Б. Головко