Справа № 175/4745/17
Провадження № 1-кп/175/269/17
03 жовтня 2019 року смт. Слобожаське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12017040440001785 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Сурсько-Литовське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не військовозобов'язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
10.06.2017 р. приблизно о 20:00 годині, ОСОБА_5 , перебував у дворі будинку АДРЕСА_3 , де у нього виник конфлікт із раніше знайомим ОСОБА_4 .
У вищезазначений час, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , у останнього раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , ОСОБА_7 підняв з землі камінь та тримаючи його двома руками, наблизився до потерпілого ОСОБА_4 з заду на незначну відстань та користуючись тим, що знаходиться поза увагою ОСОБА_4 , наніс останньому один удар каменем у праву тім'яно-потиличну область голови.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в правій тім'яно-потиличній області, тобто тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).
Своїми умисними діями, які виразились у заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнав та пояснив суду про те, що 10.06.2017 року близько 20 години 00 хвилин він дійсно заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_4 за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Він просив суворо його не карати та звільнити його від відбування покарання на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році”.
Провина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який у судовому засіданні пояснив, що 10.06.2017 р. близько 11:00, він з родиною та із товаришами виїхав на природу з приводу святкування дня народження сина його приятеля ОСОБА_9 . Цього ж дня, точного часу він зазначити не може, на вулиці було темно, вони з компанією повернулися із святкування, щоб розійтися по домівках. Він допоміг довести до будинку ОСОБА_10 , так як він був у стані сильного алкогольного сп'яніння і йому було зле, до них прийшов його племінник на ім'я ОСОБА_11 (син гр. ОСОБА_12 ), почав лізти до них в ноги, він хвилювався щоб ОСОБА_13 не впав на хлопчика. У зв'язку з чим він в різкій нецензурній формі, зробив зауваження матері дитини, гр. ОСОБА_14 , з приводу того, що остання не доглядає за малолітньою дитиною як слід у таких випадках, при цьому, стояв обличчям до обличчя з останньою, а її чоловік гр. ОСОБА_5 , знаходився у нього за спиною. Після чого він відчув різкий біль від удару твердим тупим предметом зверху по голові, а саме у праву тім'яно-потиличну область. Від удару він похитнувся і не міг устояти на ногах, свідомість не втрачав. На тій ділянці де він падав сторонніх предметів об які він міг вдаритися не було. Після чого його відвезли до лікарні де було надано медичну допомогу, а потім його відвезли додому. В судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання відповідно до закону.
Показаннями свідка ОСОБА_15 яка в судовому засіданні пояснювала, що вона дружина потерпілого, 10.06.2017 року вони з чоловіком були на дні народженні ОСОБА_9 , який є сином ОСОБА_16 , після дня народження вирішили поїхати до дому. По дорозі вирішили заїхати до магазину. Після магазину вони рухалися в напрямку свого дому та побачили ОСОБА_16 , який був у стані алкогольного сп'ягніння, ледь тримався на ногах, також були не дуже тверезі ОСОБА_17 з дружиною ОСОБА_18 , вони не слідкували за своїм сином ОСОБА_19 , який плутався під ногами. Приблизно о 20:00 годині вони зупинилися біля двору ОСОБА_16 та потерпілий пішов допомагати ОСОБА_20 дійти до будинку. Коли вони йшли, то ОСОБА_21 увесь час плутався під ногами у ОСОБА_16 і той ледве на нього не наступав. Довівши ОСОБА_13 до будинку, потерпілий почав йти назад і на адресу ОСОБА_22 в грубій формі зробив зауваження, що вона не слідкує за своїм сином ОСОБА_19 . Коли її чоловік говорив до ОСОБА_23 , обвинувачений узяв камінь та ззаду наніс удар каменем по голові її чоловіка. Від удару її чоловік упав, з голови було багато крові.
Показаннями свідка ОСОБА_24 яка в судовому засіданні пояснила, що є дружиною ОСОБА_5 . 10.06.2017 року вони святкували день народження на природі, там був і потерпілий з сім'єю. Після святкування вони разом із сім'єю ОСОБА_25 поїхали до дому до ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_26 були на своєму автомобілі, вона ж разом із своїм чоловіком та сином приїхали маршруткою. Коли вони зайшли у двір, то одразу приїхала родина ОСОБА_25 . Вона йшла по переду у дворі ОСОБА_16 та відчула як ОСОБА_4 зненацька схопив її за праву руку та повернув у правий бік, опинився перед нею та почав їй погрожувати. В цей час її чоловік ОСОБА_5 почув та побачив, що на неї кричав ОСОБА_4 підійшов до останнього з лівого боку та штовхнув ОСОБА_4 від чого останній втратив рівновагу та почав падати на землю. У цей момент у дворі стояв мотоцикл і ОСОБА_4 впав на мотоцикл. Вона разом з своєю сім'єю пішли до дому.
Показаннями свідка ОСОБА_27 , який в судовому засіданні пояснював, що 10.06.2017 року був на день народженні у знайомих, після святкування він їхав у автомобілі разом із потерпілим і його дружиною. Зупинившись біля будинку ОСОБА_16 , ОСОБА_4 вирішив допомогти ОСОБА_13 від мікроавтобусу дійти до будинку, так як той не міг встояти на ногах, цим мікроавтобусом їхали також ОСОБА_17 з дружиною ОСОБА_23 та їхнім сином ОСОБА_19 , які також були не тверезі. Коли потерпілий вів ОСОБА_13 до будинку, перед входом у який були бетонні сходи, а під ногами увесь час плутався син обвинуваченого ОСОБА_21 . Довівши ОСОБА_13 до будинку, потерпілий почав виходити з двору і у бік ОСОБА_22 голосно зробив зауваження, що вона не слідкує за своїм сином, після чого ОСОБА_17 взяв камінь та наніс ним удар по голові Басараба, після чого той упав із голови хлинула кров, після чого вони відвезли його до лікарні.
Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема:
- Витягом з кримінального провадження за №12017040440001785 від 04.10.2017 р. (а.к.п.1);
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_4 від 04 жовтня 2017 року про вчинене кримінальне правопорушення, слідчим Дніпропетровського відділення поліції Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_28 , яким встановлені дані, що 10 червня 2017 року невстановлена особа знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_4 (а. к. п. 6).
- висновком експерта №2170 від 05 липня 2017 року встановлено, що на підставі судово-медичного обстеження ОСОБА_4 , враховуючи відомі обставини справи, у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани у правій тім'яно-потиличній області, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в термін , на який вказує обстежений. Виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричиняє короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 (а. к. п. 8-9).
- висновком експерта №3944е від 25.11.2017 р., з якого вбачається, що за даними медичної документації та при огляді 05.07.2017 року у нього виявлено тілесне ушкодження у вигляді: забійної рани у правій тім'яно-потиличній області.
Виявлене у нього тілесне ушкодження у вигляді: забійної рани у правій тім'яно-потиличній області, спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в праву половину голови, що підтверджується характером ушкодження.
За своїм характером виявлене у нього тілесні ушкодження відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняє короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі пункту 2.3.3. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
Враховуючи характер та локалізацію виявленого у нього тілесного ушкодження, ступень ознак його загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що воно отримано незадовго до звернення за медичною допомогою в 16МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.
Конкретно встановити термін отримання тілесного ушкодження (в хвилинах та годинах) не представляється можливим, у зв'язку з відсутністю судово-медичних даних. (а.к.п. 29-30);
- додатковим висновком експерта №3945е від 25.11.2017 р., з якого вбачається, що на основі додаткової судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації, дані протоколу проведення слідчого експерименту та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, за даними медичної документації та при огляді 05.07.2017 року у нього виявлено тілесне ушкодження у вигляді: забійної рани у правій тім'яно-потиличній області.
Локалізація та характер виявленого у нього тілесного ушкодження, механізм його спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту за його участі.
Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень можливо вказати, що воно могло бути спричинено і від однієї механічної дії. (а.к.п. 35-36);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.11.2017 року, проведеного за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14, за участю потерпілого ОСОБА_4 , спеціаліста ОСОБА_29 в присутності понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 (а.к.п. 38-40);
- додатковим висновком експерта №3983е від 28.11.2017 року, з якого вбачається, що за даними медичної документації та при огляді 05.07.2017 року у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: забійної рани у правій тім'яно-потиличній області. Локалізація та характер виявленого у ОСОБА_4 тілесного ушкодження, механізм його спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує свідок ОСОБА_27 в ході проведення слідчого експерименту за його участі. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що воно могло бути спричинено і від однієї механічної дії. (а.к.п. 51-52);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.11.2017 року, проведеного за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14, за участю свідка ОСОБА_27 , спеціаліста ОСОБА_29 в присутності понятих ОСОБА_32 , ОСОБА_31 , свідок вказав на механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , а саме, що 10.06.2017 року до ОСОБА_4 із заду підійшов Перепеличний та тримаючи двома руками камінь та наніс удар в праву затилочну частину, після чого ОСОБА_25 похитнувся, але утримався на ногах. (а.к.п. 54-56);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.11.2017 року, проведеного за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14, за участю свідка ОСОБА_24 , спеціаліста ОСОБА_33 в присутності понятих ОСОБА_34 , ОСОБА_31 , свідок вказала на механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , а саме, що 10.06.2017 року вона знаходилася перед ОСОБА_4 в цей час ОСОБА_5 знаходився від ОСОБА_24 з правого боку, а по відношенню до ОСОБА_4 з лівого боку. Після чого ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_4 у ліве плече від чого останній впав на землю та вдарився головою об камінь. Куди конкретно він ударився головою вона не пам'ятає. Більше будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 у той час не отримував. (а.к.п. 63-66);
- додатковим висновком експерта №3993е від 29.11.2017 року, з якого вбачається, що за даними медичної документації та при огляді 05.07.2017 року у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: забійної рани у правій тім'яно-потиличній області. Оцінити свідчення свідка ОСОБА_24 не представляється можливим, у зв'язку з тим, що вона чітко не вказує якою частиною голови вдарився ОСОБА_4 при падінні з висоти власного зросту. (а.к.п. 61-62),
а також іншими матеріалами кримінального провадженні в їх сукупності.
Оцінивши у сукупності досліджені у судовому засіданні докази, які є достовірними, допустимими й достатніми, переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння і добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч.2 ст.125 КК України, а саме, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Покази свідка ОСОБА_24 , яка в суді пояснила, що її чоловік ОСОБА_5 штовхнув потерпілого і він впав та вдарився об камінь, а не наносив удар каменем по його голові, - суд не приймає до уваги та ставиться до них критично, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доказами в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 , згідно ч. 2 ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, має місце реєстрації; раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше (а.к.п. 82); має на утриманні неповнолітню дитину: сина - ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 15).
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України судом не встановлені.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом встановлено не було.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст.50, 65-67 КК України, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, враховуючи ставлення до скоєного злочину, який у відповідності зі ст.12 КК України відносяться до категорії невеликої тяжкості, у вчиненні якого вину визнав, особу винного та інші обставини справи, думку прокурора, потерпілого, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді громадських робіт.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , просив застосувати до нього амністію, як до особи, яка має неповнолітню дитину.
Прокурор не заперечив проти застосування амністії відносно ОСОБА_5 , звільнивши його від відбування покарання, оскільки він має на утриманні малолітню дитину, визнає свою вину, раніше не судимий, з наслідками застосування амністії ознайомлений.
Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07.09.2017 р. набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 р. №1810-VIIІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 Закону).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році" питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
З свідоцтва про народження ОСОБА_35 , серія НОМЕР_1 від 09.01.2014 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_36 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні сина ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальне правопорушення, яке він вчинив є невеликої тяжкості відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив до дня набрання чинності (07 вересня 2017р.) Закону України "Про амністію у 2016 році". Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України "Про амністію у 2016 році", судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2016 році", оскільки він є особою не позбавленою батьківських прав, який на день набрання чинності цим Законом мав дитину, якій не виповнилося 18 років, тобто він є суб'єктом амністії, враховуючи те, що застосування амністії є обов'язком, а не правом суду, враховуючи те, що особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, відтак суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі п. “в” ст. 1, ст. 15 Закону України “Про амністію у 2016 році” № 1810-VIII від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні” № 392/96-ВР від 01.10.1996 року (із змінами і доповненнями).
Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосована.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України; ст. ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
На підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році” звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.
Суддя ОСОБА_1