Справа № 169/722/19
Провадження № 1-кп/169/113/19
15 жовтня 2019 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Перковичі Ковельського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має професійно-технічну освіту, неодружений, є громадянином України, учасником бойових дій, несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Турійського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 ,
Згідно з наказом начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області № 96 о/с від 12 травня 2017 року старший сержант поліції ОСОБА_6 проходить службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 (далі - СРПП) Турійського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції.
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області № 161 о/с від 27 травня 2019 року старший сержант поліції ОСОБА_7 проходить службу на посаді поліцейського СРПП №2 Турійського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції.
Вказані поліцейські наділені повноваженнями, визначеними статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію», серед яких здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, та відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу.
30 серпня 2019 року о 13 годині 10 хвилин екіпаж групи реагування патрульної поліції «Бальзам 11», в який входили поліцейський СРПП ОСОБА_6 та поліцейський СРПП ОСОБА_7 , на службовий планшет надійшло повідомлення про порушення правил полювання поблизу озера в селі Тагачин Турійського району Волинської.
У ході реагування на повідомлення екіпажем ГРПП було здійснено виїзд на місце події, де виявлено чоловіка з мисливською рушницею, який під час спілкування з працівниками поліції назвався ОСОБА_5 та повідомив, що перебуваючи на березі озера в селі Тагачин, він, усвідомлюючи, що здійснює полювання у заборонений час, здійснив чотири постріли по птиці з належної йому зареєстрованої у передбаченому законом порядку мисливської рушниці. З метою встановлення особи правопорушника та перевірки наявності документів, які дозволяють здійснювати полювання, поліцейським СРПП ОСОБА_6 було витребувано у ОСОБА_5 відповідні документи. В цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на пропозицію та надання неправомірної вигоди працівникам поліції СРПП Турійського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області за невчинення ними дій із використанням службового становища, а саме не реагування належним чином на вчинення адміністративного правопорушення за порушення правил полювання та вилучення мисливської рушниці. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 попросив працівників СРПП Турійського відділення поліції не документувати вчинене ним адміністративне правопорушення і не вилучати мисливської рушниці, а відпустити його, за що він надасть їм грошові кошти. На пропозицію ОСОБА_5 працівники поліції СРПП Турійського відділення поліції відмовились отримувати будь-яку неправомірну вигоду, при цьому ОСОБА_6 роз'яснив, що такі дії є неправомірними і вони тягнуть кримінальну відповідальність. З дозволу працівників поліції ОСОБА_5 пішов додому по документи, де також взяв також гроші у сумі 400 гривень (дві купюри по 200 гривень), щоб надати їх працівникам поліції з метою уникнення притягнення до відповідальності за порушення правил полювання і вилучення мисливської зброї.
О 14 годині 35 хвилин ОСОБА_5 повернувся до озера, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, не надаючи значення словам працівників поліції, підійшов до службового автомобіля працівників поліції марки «Ісузу», номерний знак НОМЕР_1 , разом з документами, які тримав у руках, надав поліцейському СРПП Турійського відділення поліції ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 400 гривень. Побачивши гроші у руках ОСОБА_5 поліцейський запитав, чи знає той, що надає неправомірну вигоду працівникам поліції, у відповідь ОСОБА_5 сказав, що там 400 гривень і поклав їх на заднє сидіння службового автомобіля.
У подальшому поліцейськими СРПП для документування адміністративного правопорушення було залучено голову Турійського РТМР «ТУР» ОСОБА_8 , який склав протокол №2 про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 85 КУпАП, для документування кримінального правопорушення пов'язаного з надання неправомірної вигоди службовій особі викликано слідчо-оперативну групу.
Такі дії ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 369 КК України, як пропозиція та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
6 вересня 2019 року між прокурором та обвинуваченим укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої обвинувачений взяв на себе зобов'язання беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, сторони узгодили, що покарання обвинуваченому за вчинення вказаного злочину призначається у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; обвинувачений погоджується з такими видом і мірою покарання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Заслухавши учасників судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального кодексу України та закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди з таких мотивів.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Частиною п'ятою статті 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до частини третьої статті 12 КК України є злочином середньої тяжкості, правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_5 про підозру, потерпілих у кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян передбачена санкцією частини першої статті 369 КК України, відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам статті 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Вимоги пункту дев'ятого частини другої статті 52 КПК України щодо обов'язкової участі захисника у разі укладення угоди про визнання винуватості дотримані.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені пунктом першим частини четвертої статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде йому призначено у разі затвердження угоди судом.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим відсутні чи останній не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечував у підготовчому судовому засіданні і сам обвинувачений.
Умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інкримінований обвинуваченому злочин підпадає під категорію злочинів, щодо яких передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Питання про долю речових доказів та про спеціальну конфіскацію суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України, статей 96-1, 96-2 КК України.
Керуючись статтями 314, 370, 374, 472-475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 6 вересня 2019 року між прокурором Турійського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази: гроші в сумі 400 (чотириста) гривень - дві купюри номіналом по 200 (двісті) гривень кожна (ЕШ 4999854, КВ 1563409), які знаходяться у спецпакеті № 0009521 в матеріалах кримінального провадження, конфіскувати в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
Головуючий