Справа №173/1956/19
Провадження №2/173/1056/2019
04 жовтня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом Керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради і комунального закладу «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -
02.08.2019 року до суду звернувся позивач керівник Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради і комунального закладу «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином до відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без викликом сторін на 04.10.2019 року.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на користь КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 10185 грн., 98 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: необхідність звернення позивача з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої злочином в інтересах Дніпропетровської обласної ради і комунального закладу «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» викликана тим, що відповідно до Статуту закладу, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради № 106-6/VІІ від 28.10.2016 року, а саме відповідно до п. 7.1 основним джерелом фінансування ресурсів закладу є бюджетні кошти. Невідшкодування затрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення призводить до ненадходження коштів до бюджету, що порушує інтереси держави, та потребує захисту.
Пунктом 2.1. Статуту КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» передбачено, що заклад створений з метою провадження медичної практики, надання медичної допомоги дорослим і дітям - мешканцям Дніпропетровської області, проведення наукової і навчальної роботи.
Крім того п.2.2. Статуту КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» передбачено, що заклад є міжрайонним центром із надання кардіологічної, хірургічної, травматологічної допомоги, спеціалізованим медичним центром для надання медичної допомоги при катастрофах, стихійних лихах. Входить до національної мережі медицини катастроф.
Жовтоводською місцевою прокуратурою відповідно до ст. 36 КПК України здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12016040430000729 від 29.05.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , 28 травня 2016 року, близько 23 год.20 хв., знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1 , під час телефонної розмови із раніше йому знайомим ОСОБА_2 , у ході виниклого конфлікту, пообіцяв ОСОБА_2 приїхати до нього до дому та завдати йому тілесних ушкоджень за допомогою ножа. Реалізуючи свій раптово - виниклий умисел направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , приблизно о 23.30 год. 28.05.2016 року, взяв із собою кухонний ніж та прибув на своєму мотороллері до домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . Бажаючи завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , утримуючи ніж у правій руці, через незамкнену хвіртку, незаконно проник на територію домоволодіння ОСОБА_2 , за вищевказаною адресою. Після чого ОСОБА_1 , побачивши ОСОБА_2 біля входу у свій будинок, який утримував у руках металеву биту, нічого йому не пояснюючи, бажаючи заподіяти ОСОБА_2 тілесні ушкодження за допомогою ножа, швидко наблизився до нього та наніс один удар лезом ножа у живіт ОСОБА_2 , після чого відразу наніс один удар лезом ножа у його праве стегно. Від отриманих травм та сильного фізичного болю ОСОБА_2 випусти в із рук биту та впав на підлогу. У свою чергу ОСОБА_1 , не бажаючи припинення своїх насильницьких дій, викинув ніж на підлогу та взяв до рук металеву биту, якою наніс ОСОБА_2 не менше десяти ударів по рукам, тулубу та голові. Після чого ОСОБА_2 не маючи змоги захистити себе від насильницьких дій ОСОБА_1 , попросив його припинити бити. На дане прохання ОСОБА_1 погодився, припинив свої насильницькі дії по відношенню до ОСОБА_2 та швидко покинув домоволодіння ОСОБА_2 .
Згідно висновку судово - медичної експертизи № 54-Е від 24.06.2016 року у гр.. ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишківника та великого сальника з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, відкритої черепно - мозкової травми з переломом лобової кістки та струсом головного мозку, які згідно п.п. 2.1.3 літери «б» та «к» «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; виявлене непроникаюче поранення правого стегна згідно п.п.2.3.3 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я понад шести діб, але не більше 21 доби; могли утворитися від дії предмету (предметів), що міг мати гострий (загострений) край, а також від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, в строк, що може відповідати строку 28 травня 2016 року.
Умисні дії ОСОБА_1 , містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя у момент заподіяння.
Умисними діями ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_2 , заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, з якими останній знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» в період з 29.05.2016 року по 08.06.2016 року ..
Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2018 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, КК України та призначено покарання у вигляді 5 (років) шести місяців позбавлення волі
Відповідно до калькуляції на лікування ОСОБА_2 , закладом охорони здоров'я витрачені грошові кошти за 2 ліжко-дні у відділенні реанімації в сумі 4473.50 грн., а також 8 ліжко-днів у відділенні хірургії в сумі 5704.12 грн., що складає загальну суму 10177 грн., 62 коп.
Зазначені вище витрати з боку ОСОБА_1 , закладу охорони здоров'я до цього часу не відшкодовані.
Невідшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення призводить до ненадходження коштів до бюджету, що порушує економічні інтереси держави, що й стало підставою звернення до суду
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідач відзиву (заперечень) на позовну заяву не надав . Згідно отриманої судом розписки позовний матеріал і ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 05.09.2019 року.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач звернувся до суду в інтересах комунального закладу Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради». Дане звернення викликане тим, що відповідно до Статуту закладу, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради № 106-6/VІІ від 28.10.2016 року, а саме відповідно до п. 7.1 основним джерелом фінансування ресурсів закладу є бюджетні кошти. Невідшкодування затрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення призводить до ненадходження коштів до бюджету, що порушує інтереси держави, та потребує захисту.
Пунктом 2.1. Статуту КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» передбачено, що заклад створений з метою провадження медичної практики, надання медичної допомоги дорослим і дітям - мешканцям Дніпропетровської області, проведення наукової і навчальної роботи.
Крім того п.2.2. Статуту КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» передбачено, що заклад є міжрайонним центром із надання кардіологічної, хірургічної, травматологічної допомоги, спеціалізованим медичним центром для надання медичної допомоги при катастрофах, стихійних лихах. Входить до національної мережі медицини катастроф.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 , вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та йому призначене покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі. А саме: Рикус В.В, 28 травня 2016 року, близько 23 год.20 хв., знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1 , під час телефонної розмови із раніше йому знайомим ОСОБА_2 , у ході виниклого конфлікту, пообіцяв ОСОБА_2 приїхати до нього до дому та завдати йому тілесних ушкоджень за допомогою ножа. Реалізуючи свій раптово - виниклий умисел направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , приблизно о 23.30 год. 28.05.2016 року, взяв із собою кухонний ніж та прибув на своєму мотороллері до домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . Бажаючи завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , утримуючи ніж у правій руці, через незамкнену хвіртку, незаконно проник на територію домоволодіння ОСОБА_2 , за вищевказаною адресою. Після чого ОСОБА_1 , побачивши ОСОБА_2 біля входу у свій будинок, який утримував у руках металеву биту, нічого йому не пояснюючи, бажаючи заподіяти ОСОБА_2 тілесні ушкодження за допомогою ножа, швидко наблизився до нього та наніс один удар лезом ножа у живіт ОСОБА_2 , після чого відразу наніс один удар лезом ножа у його праве стегно. Від отриманих травм та сильного фізичного болю ОСОБА_2 випусти в із рук биту та впав на підлогу. У свою чергу ОСОБА_1 , не бажаючи припинення своїх насильницьких дій, викинув ніж на підлогу та взяв до рук металеву биту, якою наніс ОСОБА_2 не менше десяти ударів по рукам, тулубу та голові. Після чого ОСОБА_2 не маючи змоги захистити себе від насильницьких дій ОСОБА_1 , попросив його припинити бити. На дане прохання ОСОБА_1 погодився, припинив свої насильницькі дії по відношенню до ОСОБА_2 та швидко покинув домоволодіння ОСОБА_2 .
Згідно висновку судово - медичної експертизи № 54-Е від 24.06.2016 року у гр.. ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишківника та великого сальника з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, відкритої черепно - мозкової травми з переломом лобової кістки та струсом головного мозку, які згідно п.п. 2.1.3 літери «б» та «к» «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; виявлене непроникаюче поранення правого стегна згідно п.п.2.3.3 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я понад шести діб, але не більше 21 доби; могли утворитися від дії предмету (предметів), що міг мати гострий (загострений) край, а також від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, в строк, що може відповідати строку 28 травня 2016 року.
На підтвердження обґрунтування позовних вимог позивачем наданий вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2018 року відповідно до якого ОСОБА_1 , визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та йому призначене покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .
Таким чином вина відповідача ОСОБА_3 , у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 , тяжких тілесних ушкоджень підтверджується вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2018 року є доведеною відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України і доказуванню не підлягає.
Оскільки, згідно п. 6 ст. 82 ЦПК України - Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до наданої суду калькуляції закладом охорони здоров'я витрачені грошові кошти на лікування потерпілого ОСОБА_2 , складають: за 2 ліжко-дні у відділенні реанімації в сумі 4473.50 грн., а також за 8 ліжко-днів у відділенні хірургії в сумі 5704.12 грн., що складає загальну суму 10177 грн., 62 коп.
Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України - особа, яка вчинила злочин зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07. 1995 року № 11 « ро відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» - Питання про відшкодування витрат н стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного державного бюджету і їх використання, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 16.07.1993 року № 545. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодування в повному обсязі.
Відповідно до п.2, 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою КМ України від 16.07.1993 року № 545 - сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
Затрати, які понесені на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , підтверджується довідкою КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» із зазначенням періоду перебування потерпілого на лікування та вартості одного ліжко-дня.
Згідно ухваленого вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2018 року вбачається, що рішення про стягнення із засудженого ОСОБА_1 , затрат, понесених на лікування потерпілого ОСОБА_2 , при ухвалені вироку не розглядалось та не вирішувались.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь комунального закладу «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради » 10177 (десять тисяч сто сімдесят сім ) грн., 62 коп. на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн., 40 коп., виходячи із суми задоволених позовних вимог
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом Керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради і комунального закладу «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином - задовольнити .
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у П'ятихатській виправній колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 122, с. Красноіванівка П'ятихатський район Дніпропетровської області, 52170, на користь комунального закладу «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги «Дніпропетровської обласної ради » (ЄДРПОУ 01985854. Юридична адреса: м. Кам'янське вул. Вячеслава Чорновола, 79А Дніпропетровської області , розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області), 10177 (десять тисяч сто сімдесят сім ) грн., 62 коп. на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у П'ятихатській виправній колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 122, с. Красноіванівка П'ятихатський район Дніпропетровської області, 52170 судовий збір на користь держави в сумі 768 грн., 40 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлений 04 жовтня 2019 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване: 04.10.2019 року
Оприлюднене: 15.10.2019 року
Дата набрання законної сили: 05.11.2019 року