15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4233/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Управління, скаржник),
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019
у справі №904/4233/18
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк",
до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,
про стягнення 119 167, 50 грн,
Управління 30.09.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 904/4233/18, у задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того, скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Управління у справі № 904/4233/18, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на матеріали касаційної скарги та доданих до неї документів встановлено, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019, яким позов задоволено частково, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 93 192 грн заборгованості, 9 086, 54 грн пені, 384, 41 інфляційних нарахувань, 793,73 грн річних, врешті позовних вимог відмовлено.
Предметом позову в даній справі є стягнення з Управління заборгованості за оренду приміщення, на підставі договору оренди у розмірі 119 167, 50 грн, отже, ціна позову у справі № 904/4233/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з приписами ГПК України.
Водночас у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи щодо виняткового значення для скаржника та/або суспільного значення та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
Наведені скаржником у касаційній скарзі мотиви не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У касаційній скарзі відсутні посилання на текст судового рішення, де заявникові незрозумілі висновки, які можна неоднозначно тлумачити і які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.
Відтак, Касаційний господарський суд зазначає, що аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається та вони не знайшли свого документального підтвердження.
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник право на звернення до суду не обґрунтовує наявністю підстав передбачених підпунктами "б-г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, що виключає можливість відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі №904/4233/18, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи, що Касаційний господарський суд встановив відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, клопотання про відстрочення сплати судового збору у справі № 904/4233/18, по суті судом не розглядається.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі №904/4233/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко