10 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/643/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Верхацький І.В. (довіреність №14-193 від 17.05.2019)
відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради
про стягнення 5 332 877,98 грн.
У зв'язку з відрядженням судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.10.2019, який наявний в матеріалах справи.
Стислий виклад позовних вимог
1. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради заборгованості в сумі 3 981 854,40 грн. по оплаті вартості природного газу, поставленого позивачем відповідачу за договором купівлі-продажу природного газу від 04.10.2016 № 1679/1617-ТЕ-20, а також пені в сумі 416 084,73 грн., трьох процентів річних в сумі 211 862,74 грн. та інфляційних втрат в сумі 723 076,11 грн. за прострочення платежів.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.03.2019 (суддя Корнієнко В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг в сумі 3 981 854,40 грн, інфляційні втрати в сумі 723 076,11 грн, три проценти річних в сумі 211 862,74 грн. В решті позову (про стягнення пені в сумі 416 084,73 грн.) відмовлено.
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 (колегія суддів у складі: Стойка О.В., Барбашова С.В., Пушай В.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стислий виклад вимог касаційних скарг
4. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у касаційній скарзі просить суд ухвалені у справі рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 скасувати в частині відмови у стягненні пені та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Оскаржуючи судові рішення в частині відмови в стягненні пені, НАК «Нафтогаз України» звертає увагу на неправильне застосування судами норми статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», пункту 27 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», статті 1 Закону України «Про електроенергетику».
6. Скаржник зазначає про те, що місцевий та апеляційний господарські суди здійснили неправомірну підміну юридичних понять енергопостачання та газопостачання.
7. Скаржник також зауважує, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» підтверджується постановою Верховного Суду України від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.
Аргументи інших учасників справи
8. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
9. Судами попередніх інстанції встановлені наступні обставини:
- укладення між сторонами 04.10.2016 договору купівлі-продажу природного газу №1679/1617-ТЕ-20, за умовами пункта 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору;
- порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання;
- підписання сторонами актів прийому-передачі природного газу протягом жовтня - листопада 2016 року на загальну суму 3 981 854,40 грн.;
- факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу у строк, встановлений пунктом 6.1. договору, що є підставою для нарахування на підставі статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 211862,74 грн., інфляційних втрат в розмірі 723076,11 грн.
Вказані обставини сторонами не заперечувались.
10. Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 981 854,40 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 1 335 152,46 грн., від 30.11.2016 на суму 2 646 701,94 грн., відповідачем умови договору щодо оплати вартості поставленого протягом жовтня - листопада 2016 року природного газу виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим станом на час подання позову за останнім утворилась заборгованість за зобов'язаннями жовтня - листопада 2016 року на загальну суму 3 981 854,40 грн., з вимогою про стягнення якої звернувся позивач.
11. Також, через неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем були нараховані на підставі статті 625 ЦК України 3% річних в сумі 211862,74 грн., інфляційні втрати в сумі 723076,11 грн. та пеня в сумі 416084,73 грн.
12. За наслідками розгляду даної справи суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі заявлених позовних вимог.
13. При цьому, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 416 084,73 грн. судами було відмовлено у зв'язку з тим, що нарахування неустойки за простроченими зобов'язаннями покупця в частині заявленого позивачем періоду суперечить приписам пункта 2 статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 № 85-VIII
14. Стаття 1
Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
15. Абзац другий Статті 2
Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV
16. Пункт 1.5 статті 1
Енергоносії - кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV
17. Абзац перший частини першої статті 1
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV
18. Частина перша статті 193
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 N 435-IV
19. Частина перша статті 549
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
20. Частина третя статті 549
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
21. Стаття 610
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII
22. Частина перша статті 74
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
23. Частина перша статті 85
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
24. Частина перша статті 300
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Частина друга статті 300
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Пункт 1 частини першої статті 308
27. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
28. Стаття 309
1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
29. Касаційний господарський суд відповідно до припису статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.
30. Підставою подання касаційної скарги стала незгода позивача з відмовою у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 416 084,73 грн., нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати спожитого природного газу у період жовтня-листопада 2016 року.
31. Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
32. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
33. Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
34. Згідно з пунктом 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
35. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 416 084,73 грн. за жовтень-листопад 2016 року.
36. Разом з цим, статтею 1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі Закон) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
37. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
38. Вказаний Закон набрав чинності 07.02.2015. Час, визначений у статті 1 цього Закону, до 31.12.2020.
39. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.12.2018 підтверджується, що основним видом діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
40. Відповідно до пункта 2.1 Статуту КП «Первомайськтеплокомуненерго» основною метою та видами діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення споживачам.
41. При цьому відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Золоте Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
42. Відповідно до пункта 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
43. Таким чином, відповідач споживав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
44. Відповідно до наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» територія Луганської області (включаючи м. Золоте - місцезнаходження підприємства відповідача) віднесена до районів проведення антитерористичної операції. Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції.
45. Оскільки газ, що поставлявся позивачем відповідачеві є енергетичним ресурсом за тлумаченням визначення, наведеного в пункті 1.5. статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а відповідач надає житлово-комунальні послуги в районі проведення АТО (є виробником цих послуг у розумінні статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") саме завдяки використанню природного газу, висновок судів про відсутність підстав для нарахування і стягнення пені за період жовтня-листопада 2016 року є правомірним.
46. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
47. У пункті 5 Статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.05.1998 №747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
48. Пунктом 6 статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
49. Законом України «Про енергозбереження» визначено, що: «енергозбереження» - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
50. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
51. Тобто природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
52. З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.
53. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019 та у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 905/272/18, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18.
54. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
55. Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.
56. Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.
57. Посилання заявника касаційної скарги скарги на невірне застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» внаслідок безпідставного наділення позивача статусом енергопостачальної компанії є необґрунтованими, оскільки останній на власний розсуд тлумачить та визначає коло господарюючих суб'єктів, на яких розповсюджується дія статті 2 вищевказаного Закону.
58. Так, віднесення суб'єкта до «енергопостачальної компанії» в розумінні для цілей визначення можливості застосування мораторію, обумовлено виключно ознаками, наведеними в цій статті та не залежить від необхідної відповідності такого визначення «енергопостачальника», наведеного в статті 275 ГК України.
59. Спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у статті 2 Закону, є: здійснення поставок енергоресурсів; споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.
60. Враховуючи, що встановлений законодавцем мораторій на вимоги позивача до відповідача щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і статті 8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені зі споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання).
61. Посилання позивача на судову практику Верховного Суду, а саме, постанову від 16.10.2018 у справі № 913/65/18, є помилковими, оскільки даною постановою встановлено передчасність висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією. Тоді як, останньою усталеною практикою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18 та у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 905/272/18, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18 чітко встановлено, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, тому на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, поширюється мораторій, встановлений частиною другою статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
62. На підставі викладеного касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 416 084,73 грн. за період жовтня-листопада 2016 року враховуючи поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, що призвели до ухвалення незаконних рішень.
64. Відповідно до положень ГПК України не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Судові витрати
65. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на НАК «Нафтогаз України», оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №913/643/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Бенедисюк
Суддя І.В. Булгакова
Суддя Т.М. Малашенкова