07.10.2019 Справа № 920/544/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,
Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/544/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс" (Столичне шосе, 103, оф. 1304, м. Київ, 03131),
до відповідача Фізичної особи - підприємця Юсупова Максима Бауиржановича ( АДРЕСА_1 ),
про стягнення 319 628 грн. 00 коп. матеріальної шкоди відповідно до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018,
за участю представників сторін:
Від позивача (в режимі відеоконференції) - Войтов О.А. (ордер серії ПТ № 065282 від 20.05.2019);
Від відповідача - Самохін А . М . (ордер серії ВI № 1001556 від 07.08.2019);
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 319 628 грн. 00 коп. матеріальної шкоди відповідно до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018. В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що між сторонами 01.05.2018 був укладений договір про надання послуг з надання персоналу № 399-1518. У відповідності до п. 1.1 договору, відповідач зобов'язується надати в розпорядження позивача власний персонал - касирів/старших касирів для виконання касових операцій в пунктах надання фінансових послуг позивача. Пунктом 3.1. договору встановлено, що персонал (касири), які направляються відповідачем для виконання касових операцій у позивача є працівниками відповідача, на підставі укладених з ними трудових договорів. З 01 травня 2018 року касові операції в пункті надання фінансових послуг № 20060 ( Сумська область, Тростянецький район, с. Боромля, вул. Леніна 1 А) виконувала працівник відповідача - касир ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), протиправними діями якої позивачу завдано майнової шкоди у розмірі 319 628,00 грн. Відповідно до п. 5.3. договору, у разі нанесення персоналом (касиром) виконавця шкоди замовнику або його майну, замовник має право звернутися до виконавця з вимогою про відшкодування завданої шкоди, а виконавець зобов'язаний цю шкоду відшкодувати.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.06.2019 відкрите провадження у справі № 920/544/19, призначене підготовче засідання на 03.07.2019, 11:00; відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області письмову інформацію щодо перебування ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у трудових відносинах з ФОП Юсуповим Максимом Бауиржановичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), з зазначенням (за наявності) дати прийняття та звільнення на роботу/з роботи ОСОБА_3 ; відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Головного управління Державної Фіскальної Служби України у Сумській області письмову інформацію щодо перебування ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у трудових відносинах з ФОП Юсуповим Максимом Бауиржановичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), з зазначенням (за наявності) дати прийняття та звільнення на роботу/з роботи ОСОБА_3 ; відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала Господарського суду Сумської області від 04.06.2019 про відкриття провадження у справі № 920/544/19, що була надіслана за місцезнаходженням відповідача повернута до суду з відміткою пошти "адресат відсутній".
19.06.2019 від Головного управління ДФС у Сумській області на виконання ухвали суду від 04.06.2019 надійшло пояснення, в якому повідомляється про перебування ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у трудових відносинах з ФОП Юсуповим Максимом Бауиржановичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з 2 травня 2018 року по 25 березня 2019 року. До пояснення додані витяги з інформаційної бази даних платників податків; повідомлення про прийняття працівника на роботу та відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.07.2019 відкладене підготовче засідання на 24.07.2019, 11:00; доручено Голосіївському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції; позивачу запропоновано подати докази на підтвердження факту направлення відповідачем позивачу у розпорядження касира ОСОБА_3 відповідно до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018 (заявка, направлення за формою, що встановлена в додатку № 3 до договору, акт прийому-передачі наданих послуг за травень 2018 року тощо).
11.07.2019 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, на які позивач посилався у позовній заяві, а саме копії заявки про направлення персоналу від 01.05.2018, копії акту приймання - передачі послуг за травень 2018 року, копії акту приймання-передачі послуг за березень 2019 року, копії реєстру операцій ПНФП 20060 за 07.03.2019.
11.07.2019 позивач подав детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом. До опису додано договір про надання правової допомоги від 25.06.2018, акт № 05_1-19/АБ приймання - передачі наданих юридичних послуг від 31.05.2019, платіжне доручення № ПФ179743 від 24.04.2019.
Ухвала господарського суду Сумської області від 03.07.2019, що була надіслана за місцезнаходженням відповідача повернута до суду з відміткою пошти "адресат не знайдений".
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.07.2019 продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів до 02.09.2019; відкладене підготовче засідання на 22.08.2019, 12:00.
05.08.2019 ухвала господарського суду Сумської області від 24.07.2019, що була надіслана за місцезнаходженням відповідача повернута до суду з відміткою пошти "адресат відсутній".
08.08.2019 представник відповідача, згідно з заявою від 07.08.2019, ознайомлений з матеріалами справи.
15.08.2019 відповідач подав заяву (вх. № 2509к від 15.08.2019), в якій просить суд закрити провадження у справі, посилаючись на те, що безпосереднім завдавачем шкоди є фізична особа ОСОБА_3 , а Юсупов М.Б. є неналежним відповідачем по справі, тому справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
15.08.2019 відповідач подав заяву (вх. № 2508к від 15.08.2019), в якій просить суд закрити провадження у справі № 920/544/19, враховуючи відсутність взаємних фінансових претензій і виконання в повному обсязі всіх взаєморозрахунків між сторонами та припиненням всіх зобов'язань за договором, що підтверджується додатковою угодою від 07.07.2019 до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018. Згідно з вказаною угодою сторони дійшли згоди розірвати з 07 липня 2019 року укладений між ними договір про надання послуг з надання персоналу №399-1518 від 01 травня 2018 року та зазначили, що з моменту набуття чинності угодою сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками; на момент підписання угоди сторони взаємних фінансових претензій не мають, всі взаєморозрахунки між сторонами виконані в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2019 зазначив, що підтримує позовні вимоги; матеріальної шкоди, яка заявлена до стягнення, позивачу було завдано під час дії договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018; позивач звернувся до суду з позовом на підставі договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018, згідно з п. 5.3. якого, у разі нанесення персоналом (касиром) виконавця шкоди замовнику або його майну, замовник має право звернутися до виконавця з вимогою про відшкодування завданої шкоди, а виконавець зобов'язаний цю шкоду відшкодувати.
15.08.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 6628 від 15.08.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає. Відповідач не причиняв збитки позивачу, оскільки збитки, як шкідливий результат, могли бути спричинені останньому внаслідок невиконання або неналежного виконання договору, проте, як зазначено вище, і що підтверджує позивач, - відповідач не порушував прийняті на себе зобов'язання перед позивачем за укладеним договором. Позивач, в порушення вимоги п. 3.11. договору, для встановлення факту та розміру шкоди не запросив відповідача (його представників), і не надав суду документального підтвердження факту та розміру збитків, оскільки додані до позову документи не є первинними документами, на підставі яких можна встановити відповідні обставини. Виплата позивачем грошових коштів в розмірі 45 811,00 грн., сплачених на користь ОСОБА_4 (за видатковим касовим ордером від 15.04.2019 р. на суму 31 861,00 грн. (а.с. 23)) та ОСОБА_5 (за видатковим касовим ордером від 16.04.2019 р. на суму 13 950,00 грн. (а.с. 24)) на підставі їх претензій, не підтверджує факт та розмір завданих збитків позивачу через невиконання чи неналежне виконання відповідачем умов договору. Про цивільно-правовий характер заявлених вимог (завдавач шкоди - фізична особа), на погляд відповідача, свідчить звернення 11.03.2019 ТОВ "ПОСТ ФІНАНС" до Тростянецького відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області із заявою про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), на підставі якого 11.03.2019 порушено кримінальне провадження і внесено відповідні відомості до ЄРДР (номер кримінального провадження: 12019200270000077). Відповідач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи №920/544/19 в Господарському суду Сумської області (витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.).
Разом з відзивом на позовну заяву, відповідач подав заяву (вх. № 2507к від 15.08.2019) про продовження строку на вчинення процесуальної дії - подання відзиву на позовну заяву, вказуючи на те, що про існування провадження у справі № 920/544/19 відповідачу стало відомо 05.08.2019.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.08.2019 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Юсупова Максима Бауиржановича (вх. № 2508к від 15.08.2019) про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Юсупова Максима Бауиржановича (вх. № 2509к від 15.08.2019) про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України; заяву про продовження строку на вчинення процесуальної дії (вх. № 2507к від 15.08.2019) задоволено; продовжений відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. № 6628к від 15.08.2019).
22.08.2019 відповідач подав клопотання (вх. № 2587к від 22.08.2019), в якому просить суд витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ ФІНАНС" належним чином посвідчену копію Положення про ведення внутрішніх касових операцій у національній валюті в пунктах надання фінансових послуг ТОВ "ПОСТ ФІНАНС" (діюча редакція на момент здійснення касових операцій, - станом на березень-квітень 2019 року).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.08.2019 відкладене підготовче засідання на 29.08.2019, 14:00 з повідомленням сторін; встановлений позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України до 29.08.2019; задоволено заяву Фізичної особи - підприємця Юсупова Максима Бауиржановича про витребування доказів (вх. № 2587к від 22.08.2019); відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у позивача належним чином посвідчену копію Положення про ведення внутрішніх касових операцій у національній валюті в пунктах надання фінансових послуг ТОВ "ПОСТ ФІНАНС" (діюча редакція на момент здійснення касових операцій, - станом на березень-квітень 2019 року).
28.08.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 6955 від 28.08.2019), в якій не погоджується з запереченнями відповідача, які викладені у відзиві від 14.08.2019. Позивач зазначає, що підставою позову є передбачений укладеним між сторонами договором (п. 5.3.) та чинним законодавством (ч. 1 ст. 1172 ЦК України) обов'язок роботодавця відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових (службових) обов'язків.
Позивач подав заяву про надання документів (вх. № 6956 від 28.08.2019), зокрема копії положення про ведення внутрішніх касових операцій у національній валюті в пунктах надання фінансових послуг ТОВ "Пост Фінанс".
Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.08.2019 встановлений відповідачу строк для подання заперечення на відзив до 02.09.2019 відповідно до ст. 167 ГПК України; закрите підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.09.2019, 14:00.
02.09.2019 відповідач подав заперечення (вх. № 7038 від 02.09.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що пред'явлення позивачем вимоги про стягнення позадоговірної шкоди на підставі п. 3.11., п. 5.3. укладеного між сторонами договору в порядку ст.ст. 1166, 1172 ЦК України є безпідставним, оскільки деліктне зобов'язання і завдана шкода не повинна бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання.
У судовому засіданні 02.09.2019 судом оголошено перерву до 17.09.2019, 9:10. У судовому засіданні 17.09.2019 судом оголошено перерву до 07.10.2019, 9:00.
Позивач підтримує позовні вимоги.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
01.05.2018 між сторонами укладено договір про надання послуг з надання персоналу № 399-0518, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується надати в розпорядження позивача власний персонал - касирів/старших касирів для виконання касових операцій в пунктах надання фінансових послуг позивача.
Замовник та персонал виконавця у трудових відносинах не перебувають (п. 1.4. договору).
Для отримання у власне розпорядження персоналу (касирів) замовник направляє виконавцеві на електрону пошту або іншими засобами зв'язку заявку підписану відповідною посадової особою. Факт підтвердження в прийнятті заявки здійснюється виконавцем шляхом підписання направлення та/або акту прийому - передачі наданих послуг. При направлені касира до замовника виконавець надає йому направлення (форма встановлена в додатку № 3 до договору), яке підписується виконавцем (п. 2.1., 2.2., 2.4. договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що персонал (касири), які направляються відповідачем для виконання касових операцій у позивача є працівниками відповідача, на підставі укладених з ними трудових договорів.
Згідно з п. 3.11 договору замовник має право вимагати від виконавця повного відшкодування шкоди, завданої з вини його персоналу (касирів) замовнику, майну замовника (його працівників/клієнтів), в тому числі майнової шкоди через недотримання законодавства України (касової дисципліни, законодавства з питань фінансового моніторингу та інше), окрім штрафів органів ДФС таабо НБУ. Для встановлення факту та розміру шкоди замовник запрошує представників виконавця (або надає копії підтверджуючих документів), проте їх неявка не перешкоджає документальному оформленню замовником завданої йому шкоди.
Відповідно до п. 5.3. договору, у разі нанесення персоналом (касиром) виконавця шкоди замовнику або його майну, замовник має право звернутися до виконавця з вимогою про відшкодування завданої шкоди, а виконавець зобов'язаний цю шкоду відшкодувати.
07.07.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-0518, згідно з якою сторони дійшли згоди розірвати з 07.07.2019 укладений між ними договір, на момент підписання угоди сторони взаємних фінансових претензій одна до одної не мають, всі взаєморозрахунки між сторонами виконані у повному обсязі.
Як зазначає позивач, з 01 травня 2018 року касові операції в пункті надання фінансових послуг № 20060 (Сумська область , Тростянецький район , с. Боромля, вул. Леніна 1 А) виконувала працівник відповідача - касир ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), протиправними діями якої позивачу завдано майнової шкоди у розмірі 319 628,00 грн. 11 березня 2019 року в ПНФП № 20060 фахівцем з безпеки відділу безпеки позивача на підставі наказу № 255 була проведена ревізія наявних грошових коштів, під час проведення якої була виявлена нестача грошових коштів в розмірі 273 817,00 грн, що підтверджується Актом про результати інвентаризації наявних коштів № 2 від 11.03.2019, який був підписаний матеріально-відповідальною особою - касиром ОСОБА_3 . В письмових поясненнях (додаток до Акту про результати інвентаризації наявних коштів) касир ОСОБА_3 повідомила про привласнення грошових коштів з каси позивача на погашення своїх зобов'язань перед фінансовими установами. Зазначеними діями працівник відповідача завдала позивачу майнової шкоди у розмірі 273 817 грн. Додатково, відділом безпеки позивача було проведено службове розслідування на підставі претензій клієнтів ОСОБА_4 (7 грошових переказів на суму 31 861 грн.) та ОСОБА_5 (11 грошових переказів на суму 13 950 грн.), які повідомили про неотримання ними зазначених грошових переказів внаслідок зловживань з боку касира ПНФП № 20060. В ході перевірки було встановлено, що працівник відповідача ОСОБА_3 07.03.2019 без присутності клієнтів на ПНФП, роздрукувала касові документи, що підтверджують факт видачі грошових коштів, підписала їх за себе та клієнтів, в подальшому привласнив грошові кошти та витративши їх на власні потреби. Доказом проведення зазначених грошових операцій є реєстр операцій ПНФП № 20060 за 07.03.2019, підписаний працівником відповідача - касиром ОСОБА_3 . За результатами службової перевірки претензії клієнтів ОСОБА_4 (на суму 31 861.00 грн.) та ОСОБА_5 (на суму 13 950 грн.) були задоволені шляхом виплати на підставі видаткових касових ордерів. Зазначеними діями працівник відповідача завдав позивачеві майнової шкоди у розмірі 45 811 грн.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено у ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором надання послуг.
Правове регулювання договору здійснюється за правилами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.
Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Обов'язок відповідача відшкодувати шкоду, завдану персоналом (касиром) відповідача замовнику або його майну, узгоджений сторонами у п. 5.3. договору.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 02.05.2018 до 25.03.2019 на посаді касира-операціоніста за основним місцем роботи, що підтверджується повідомленням про прийняття працівників на роботу, відомостями про трудові відносини осіб, копією трудової книжки НОМЕР_3 .
01.05.2018 позивачем було здійснено заявку на персонал - одного касира.
Згідно з актом приймання-передачі послуг від 31.05.2018 за період з 01.05.2018 по 31.05.2018, відповідачем було надано послуги з надання персоналу у кількості 1-єї особи (пункт надання фінансових послуг: 20060, Сумська область, м. Боромля , вул. Леніна, 1а, від. № 1).
Той факт, що згідно з вказаними документами в розпорядження позивачу було направлено касира ОСОБА_3 сторони не заперечують.
Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_3 звільнена відповідачем з роботи за власним бажанням 25.03.2019.
Як визначено у п. 3.11 договору, позивач має право вимагати від відповідача повного відшкодування шкоди, завданої з вини його персоналу (касирів) замовнику, майну замовника (його працівників/клієнтів), в тому числі майнової шкоди через недотримання законодавства України (касової дисципліни, законодавства з питань фінансового моніторингу та інше), окрім штрафів органів ДФС таабо НБУ.
Для встановлення факту та розміру шкоди замовник запрошує представників виконавця (або надає копії підтверджуючих документів), проте їх неявка не перешкоджає документальному оформленню замовником завданої йому шкоди.
Судом встановлено відсутність доказів запрошення позивачем відповідача для встановлення факту та розміру шкоди, а також доказів надання відповідачу підтверджуючих документів про факт привласнення касиром ОСОБА_3 грошових коштів.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.03.2019 № 21-03/2019-30 про відшкодування шкоди в сумі 273 817 грн. 00 коп. та з претензією від 10.04.2019 № 10-04/2019-30 від 10.04.2019 про відшкодування шкоди в сумі 45 811 грн. 00 коп. тільки в порядку досудового врегулювання спору, про що зазначено у позові.
Виходячи з умов п. 5.3., п. 3.11. договору, підставою для відшкодування відповідачем позивачу шкоди є факт завдання такої шкоди з вини персоналу (касирів) відповідача.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Надані позивачем докази на підтвердження факту привласнення касиром грошових коштів, зокрема акт № 2 про результати інвентаризації наявних коштів від 11.03.2019, пояснення ОСОБА_3 від 11.03.2019, вкладний аркуш касової книги, копії претензій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд вважає неналежними та не допустимими доказами у господарському процесі на підтвердження вини касира у привласненні коштів.
З пояснень ОСОБА_3 , копія яких міститься в матеріалів справи, при прийнятті на роботу останньою був підписаний договір про повну матеріальну відповідальність, ОСОБА_3 зазначає про здійснення крадіжки готівкових коштів.
Привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, є злочином, відповідальність за який передбачена ст. 191 Кримінального кодексу України. Так само, злочином є крадіжка, відповідальність за який визначена ст. 185 Кримінального кодексу України.
За приписами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За приписами ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Таким чином, у господарського суду відсутні повноваження щодо встановлення обставин вини особи у вчиненні злочину.
Статтею 75 ГПК України передбачено, зокрема, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, належними доказами вчинення касиром кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України (привласнення/крадіжка коштів на суму 319628 грн.), є відповідне рішення, прийняте за фактом вчинення злочину.
Доказів встановлення вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду позивач не подав, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Оскільки для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, при цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами вини працівника відповідача у завданні позивачу шкоди в розмірі 319 628 грн. 00 коп., суд відмовляє у задоволенні позову за його необґрунтованістю.
Так як підставою для відмови у позові є відсутність доказів вини працівника відповідача у завданні позивачу шкоди (рішення, прийняте за фактом вчинення злочину), суд не досліджує обставини відповідності дій позивача при встановленні факту привласнення коштів касиром, положенню про проведення внутрішніх касових операцій у національній валюті в пунктах надання фінансових послуг ТОВ "Пост Фінанс".
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4794 грн. 42 коп., що підтверджуються платіжним дорученням № ПФ185955 від 13.05.2019, а також витрати на професійну правову допомогу в сумі 13 000 грн. на підтвердження яких позивач подав платіжне доручення № ПФ179743 від 24.04.2019, договір про надання правової допомоги № 1-18/АБ від 25.06.2018, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 31.05.2019, ордер серії ПТ № 065282 від 20.05.2019.
Відповідачем при розгляді справи понесенні судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 7000 грн. Факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката підтверджується договором про надання правничої допомоги в господарській справі від 05.08.2019, додатковою угодою № 1 від 07.08.2019, актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 01 від 07.08.2019), квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07.08.2019, ордером серії ВІ № 1001556 від 07.08.2019.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору, витрати позивача на професійну правничу допомогу, витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс" до відповідача Фізичної особи - підприємця Юсупова Максима Бауиржановича про стягнення 319 628 грн. 00 коп. матеріальної шкоди відповідно до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018 - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 4794 грн 42 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн. 00 коп. понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс" покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс" (Столичне шосе, 103, оф. 1304, м. Київ, 03131, код ЄДРПОУ 38324133) на користь Фізичної особи - підприємця Юсупова Максима Бауиржановича ( АДРЕСА_1 , іден. номер НОМЕР_2 ) 7000 грн. витрат на професійну правову допомогу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 15.10.2019
Суддя Є.А. Жерьобкіна