36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.10.19 Справа № 917/1226/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №917/1226/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" вул. Індустріальна, 7, м. Нова Каховка, Херсонська область,74900
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, Полтавська область,36014
про стягнення 138 865,58 грн. заборгованості
19.07.2019 року до Господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про стягнення 138 865,58 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 22.07.2019 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків
09.08.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 12.08.2019 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.
Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ухвала суду від 12.08.2019 була вручена відповідачу 13.08.2019 року.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду від 12.08.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
12.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № В20/17 ( арк. с. 15-22).
За умовами вищевказаного договору постачальник зобов'язався поставляти й передавати у власність покупця (відповідач), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно, перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями, які з моменту підписання й поставляння печаток сторін (при наявності) є невід'ємною частиною цього договору, специфікації повинні мати посилання на цей договір (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість договору визначається сумарно вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій. Ціна товару, що встановлюється покупцю є договірною і вказується для кожної позиції в специфікаціях.
Оплата партії товару, передбаченої конкретною специфікацією здійснюється в порядку на умовах та строки визначені такою специфікацією (п. 2.2. договору).
16.01.2017 року між сторонами була підписана специфікація №1 від 16.01.2017 року до договору (арк. с. 22).
Даною специфікацією сторони погодили поставку товару на загальну суму 120488,16 грн. разом з ПДВ та умови оплати. Так, розрахунки за партію товару, що поставляється за даною специфікацією здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% вартості партії товару визначеної підписаною сторонами специфікацією протягом 20 календарних днів від дня передачі партії товару в розпорядження покупця в пункті призначення поставки товару.
18.09.2017 року позивачем було виставлено відповідачу рахунку - фактури № СФ - 0002108 від 18.09.2017 року на оплату за продукцію, а саме електродвигун АИР200М4 37 кВт, 1500 об/хв, вик. фл/лапи в сумі 99 000,00 грн. разом з ПДВ (арк. с. 23).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.11.2017 року ним було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 79200,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано підписану між сторонами видаткову накладну № РН -0002543 від 23.11.2017 року, а також довіреність №2302 від 21.11.2017 рок на отримання цінностей (арк. с. 24-25).
Порушивши умови договору відповідач не здійснив належну оплату відвантаженої та отриманої продукції і за ним рахується заборгованість в сумі 77 314,00 грн., яка останнім не оплачена.
Позивач направив на адресу відповідача претензію від 26.04.2019 року про сплату заборгованості в сумі 77 314,00 грн. (арк. с. 26-31), яка залишена відповідачем без виконання.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 77 314,00 грн. основного боргу, суму нарахованої пені 42 762,05 грн. за період з 24.11.2017 року - 05.07.2019 року, інфляційних втрат 15 053,04 грн. за період з грудня 2017 року - травень 2019 року та 3736,49 3% річних (розрахунки арк. с. 6-8).
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором та специфікацією до нього ( арк. с. 22) здійснивши поставку товару на суму 79200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0002543 від 23.11.2017 року ( арк. с. 25). Товар відповідач отримав за довіреністю від 21.11.2017 року ( арк. с. 24).
У відповідності до Договору та Специфікації, оплата за партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% вартості партії Товару, визначеної підписаною сторонами Специфікацією, протягом 20 календарних днів від дня передачі Товару в розпорядження Покупця в пункті призначення поставки Товару.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриману продукцію не оплатив. Дана обставина не спростовується відповідачем.
Борг у сумі 77 314,00 грн. до даного часу не сплачений. Наявність та розмір боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 08.02.2019 року, підписаним сторонами та скріплений їх печатками ( арк. с. 30).
Враховуючи, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати товару є таким, що настав, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 77 314,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У пункті 6.3. договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно оплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення в сумі 15 053,04 грн. пені за період з 24.11.2017 року - 05.07.2019 року, інфляційних втрат 15 053,04 грн. за період з грудня 2017 року - травень 2019 року та 3736,49 3% річних (розрахунки арк. с. 6-8).
При перевірці заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних судом встановлено наступне.
З розрахунку позивача судом встановлено, що останній містить помилки, зокрема, заявником не враховано приписи п.6 ст. 232 ГК України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також позивачем не вірно визначено початок перебігу строку прострочення з урахуванням умов оплати визначених у специфікації №1 від 16.01.2017 року.
За розрахунком суду (з урахуванням вірного періоду нарахування) обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 12 571,47 грн., інфляційних в сумі 11 979,68 грн. та 3 615,75 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 12 571,47 грн., інфляційних в сумі 11 979,68 грн. та 3 615,75 грн. 3% річних є обґрунтованими, відповідачем не спростовуються та не заперечуються, та підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, Полтавська область,36029, ідентифікаційний код 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" (вул. Індустріальна, 7, м. Нова Каховка, Херсонська область,74900, ідентифікаційний код 24112229) 77 314,00 грн. основного боргу, 12 571,47 грн. пені, 11 979,68 грн. інфляційних, 3 615,75 грн. 3% річних та 1582,22 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Рішення підписано 10.10.2019 року
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.