65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1768/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №916/1768/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Дорлідер»
про стягнення 472 450,38 грн., -
за участю представників:
від позивача: Світлицький А.В. довіреність № 1 від 18.06.2019р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітекс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Дорлідер» 472629,55 грн., з яких 363320 грн. - основний борг, 65 039,26 грн. - пеня, 8301,61 грн. - 3% річних, 35968,68 грн. - інфляційні.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 94/17 від 25.09.2017р. щодо своєчасної оплати за поставлений товар.
01.07.2019р. Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позов за вх. № 15065/19 від 29.07.2019р. відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню посилаючись на наступне.
По-перше, відповідач вказує, що відповідно до п. 9.1. спірного договору встановлено, що усі спори або розбіжності, які виникають між Сторонами за даною угодою або у зв'язку з ним, вирішується шляхом переговорів між Сторонами, тобто у досудовому порядку. У разі наявності заборгованості, відповідач вважає, що позивачем мало б бути надіслано на адресу відповідача Претензію або Вимогу, у порядку ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, чого зроблено не було, тому відповідач вказує на передчасність звернення ТОВ «Бітекс» до суду з позовною заявою. По-друге, щодо штрафних санкцій, відповідач посилається на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідач не погоджується з розрахунком штрафних санкцій наданих позивачем до суду, та вважає не зрозумілим, з яких міркувань позивач проводив розрахунок саме за період з 18.12.2018 по 25.04.2019, та з 26.04.2019 по 18.06.2019, так як, період стягнення пені закінчується за думкою відповідача саме 14.03.2019 року, виходячи з цього розрахунок пені зазначений у позові складено невірно та не заслуговує на увагу суду.
У відповіді на відзив вх. № 15890/19 від 09.08.2019р. відповідач посилається на те, що згідно з ч. 1 ст. 19 ГПК України встановлено, сторони вживають заходів досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Позивач вказує, що п. 9.1. спірного договору поставки не встановлює обов'язку для сторін вживати заходів досудового врегулювання, щодо направлення іншій стороні вимог або претензій грошового характеру, за відсутності спору, щодо якості, кількості або вартості товару. Крім того, слід звернути увагу на положення ч. 2 ст. 19 ГПК України, який встановлює, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючипред'явлення претензії чи позову. ТОВ «БК «Дорлідер» отримав від ТОВ «Бітекс» якісний товар в повному обсязі у строки, передбачені Договором, а також всі супровідні документи (рахунок фактуру, видаткову накладу, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти). Беручи до уваги обізнаність ТОВ «БК «Дорлідер» про наявність заборгованості за Договором останнім не вжито заходів з поновлення прав позивача до подання позову. Також позивач зазначає, що Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09 липня 2002 року справа № 1-2/2002 вирішив: «Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без і громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.»
Окрім того, позивач посилається на те, що у долучених до матеріалів справи розрахунках допущена технічна помилка та здійснено розрахунки за останні 6 (шість) місяців, що передували зверненню до суду. Зазначений недолік в розрахунках усунутий та подано до суду разом з відповіддю на відзив заяву про зменшення позовних вимог з уточненими розрахунками відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач вважає, що момент виконання грошових зобов'язань за договором для відповідача настав 14 вересня 2018 року, а тому позовну заяву про стягнення заборгованості за поставлений товар, та штрафних санкцій подано в межах строків передбачених законодавством. Щодо нарахування інфляційних та 3% річних відповідач посилається на лист Вищого господарського суду України від 28.11.2017 № 01-06/1697/17.
У заяві про зменшення позовних вимог за вх.№15891/19 від 09.08.2019р. позивач просить суд стягнути з відповідача 472450,38 грн., з яких 363320 грн. - основний борг, 64860,09 грн. - пеня, 8301,61 грн. - 3% річних, 35968,68 грн. - інфляційні.
У запереченнях за вх. № 16719/19 від 20.08.2019р. відповідач не погоджується з доводами позивача щодо досудового врегулювання спору, а також посилається на те, що позивачем надано заяву щодо зменшення позовних вимог , якою він сам підтверджує, що ним неправильно було розраховано штрафні санкції, але нажаль в мотивувальній частині він це визнав, а в прохальній частині залишив свої вимоги без змін. Тоді виникає питання, та яку ж суму на думку позивача відповідач повинен сплатити.
Ухвалою від 29.07.2019р. строк підготовчого провадження продовжений господарським судом на 30 днів до 02.10.2019р.
Ухвалою від 11.09.2019р. підтовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 02.10.2019р.
У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив. При цьому, про дату , час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 11.09.2019р.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 02.10.2019р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:
25.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітекс» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК «Дорлідер» (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №94/17, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нафтопродукти, надалі Товар, у відповідності з умовами Договору і додатковими угодами до нього.
Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, кількість, умови постачання, форма і порядок оплати, ціна Товару визначаються Сторонами в додаткових угодах до Договору.
Відповідно до п. 2.1.1., 2.1.2. продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар відповідно до розділу 1 цього Договору за умови оформлення відповідних видаткових документів на Товар, додаткових угод і інших документів згідно з чинним законодавством, які є невід'ємною частиною Договору.
Забезпечити якість Товару що передається відповідно до показників діючих ДСТУ і технічних умов, прийнятих на заводі-виробника.
Відповідно до п. 2.2.2. договору своєчасно і в повному обсязі робити оплату поставленого " Продавцем" товару, а також витрати по його транспортуванню.
Відповідно до п. 3.1. договору Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам державним стандартам (ДСТУ), що діють на території України, і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника Товару.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору відвантаження товару здійснюється на підставі заявок покупця і підписаних сторонами додаткових угод. Поставка Товару в межах даного Договору здійснюється в порядку і в терміни, передбачені в додаткових угодах до даного Договору, на умовах поставки згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010р.
Відповідно до п. 4.7. договору Товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості і якості, а право власності на Товар, що перейшов від Продавця до Покупця від дати документів, обумовлених в п.4.6. цього Договору.
У п.4.6. договору обумовлено, що датою відвантаження товару вважається:
За умови відвантаження залізничним транспортом - дата прийому вантажу Покупцем, вказана в залізничній накладній на станції вантажоодержувача, якщо інакше не передбачено в додаткових угодах (п.4.6.1.)
При відвантаженні автомобільним транспортом - дата, вказана у витратній накладній (при відвантаженні із заводу-виробника - товарно-транспортна накладна може виписуватися виробником товару, при відвантаженні з нафтобази зберігання - нафтобазою зберігання) (п.4.6.2.)
За умови передачі Товару на нафтобазі зберігання - дата, вказана у витратній накладній (п.4.6.3.)
Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3. Покупець здійснює 100% передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, якщо інше не передбачене додатковими угодами. Оплата здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку або на умовах, передбачених в додаткових угодах до Договору. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі не оплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів, Покупець оплачує Продавцеві пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати Товару, від вартості неоплачених або несвоєчасно сплачених нафтопродуктів за кожен день прострочення платежу. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за даною угодою.
Відповідно до п. 11.1. договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити Договір за 30 днів до закінчення його дії, цей Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. Кількість таких подовжень необмежена.
Відповідно до п. 11.7. договору усі додаткові угоди до цього Договору, а також інші документи, що утворюються при його виконанні, є його невід'ємною частиною.
06.09.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду №9 до Договору поставки № 94/17 від 25.09.2017р., згідно з якою позивач зобов'язується передати відповідачу у власність, а відповідач прийняти і оплатити Товар за цінами і в кількості, вказаних у таблиці, а саме: мазут паливний 100 зольний малосірчистий у кількості 23,44 тон на загальну суму з врахуванням ПДВ 363 320 грн. Умови оплати, встановлені Додатковою угодою - відповідач зобов'язується сплатити повністю позивачу фактично поставлену кількість товару не пізніше 5 днів з моменту поставки товару.
Також господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеної між сторонами додаткової угоди до договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 363 320 грн., що підтверджується видатковою накладною №2491 від 08.09.2018р. та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000011307 від 08.09.2018р.
В свою чергу відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару, як у строк, що встановлений додатковою угодою до договору, так і в подальшому, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки, із додатковою угодою до цього договору, на підставі яких позивач 08.09.2018р. поставив відповідачу мазут паливний на суму 363 320 грн., а відповідач зобов'язався здійснити оплату цього мазуту не пізніше ніж за п'ять календарних днів з моменту поставки, тобто до 14.09.2018р.
При цьому, відповідач не надав до суду до суду жодних заперечень щодо кількості, якості та вартості поставленого позивачем мазуту паливного.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем мазуту паливного, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 363 320 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У п.7.2. договору поставки встановлено, що у разі не оплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів, відповідач оплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати Товару, від вартості неоплачених або несвоєчасно сплачених нафтопродуктів за кожен день прострочення платежу. Оплата пені не звільняє відповідача від виконання узятих на себе зобов'язань за даною угодою.
Згідно з розрахунком пені, який наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, розмір пені, який нарахований відповідачу за період з 14.09.2018р. по 14.03.2019р. за 181 день прострочення, становить 64860,09 грн.
Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а також відповідність цього розрахунку вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних, який наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, та згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих відповідачу з 14.09.2018р. по 18.06.2019р., становить 8301,61 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Також відповідає обставинам справи здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, розмір яких за період з вересня 2018р. по травень 2019р. включно становить 35968,68 грн.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.
Посилання відповідача на те, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору , господарський суд до уваги не приймає, з огляду на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09 липня 2002 року справа № 1-2/2002, згідно з яким положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без і громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Посилання відповідача на те, що розрахунок пені, який здійснений позивачем, не відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України не заслуговують на увагу, з огляду на те, що позивачем здійснено та надано до суду розрахунок пені, який відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, а також надано до суду відповідну заяву про зменшення позовних вимог.
Посилання відповідача на те, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань не відповідають вимогам закону, не приймаються до уваги господарським судом, із врахуванням того, що за змістом ст.625 ЦК України інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, із врахуванням при цьому заяви про зменшення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітекс» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Дорлідер» /65025, Одеська область, Комінтернівський р-н., 21-й км Старокиївського шляху, номер 30-А, код ЄДРПОУ 37468590/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітекс» /03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 67, код ЄДРПОУ 32380700/ заборгованість у розмірі в сумі 363 320 (триста шістдесят три тисячі триста двадцять) грн., пеню у розмірі 64 860 (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 8 301 (вісім тисяч триста одна) грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 968 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 68 коп., та судовий збір у розмірі 7 086 (сім тисяч вісімдесят шість) грн. 75 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 15 жовтня 2019 р.
Суддя Г.Є. Смелянець