"10" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2507/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Петров В.П.. - на підставі довіреності №799 від 26.12.2018р.;
Від відповідача: Романенко Н.М. - на підставі довіреності №1712 від 12.09.2019р.;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 2 749,72 грн.,-
27.08.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2564/19) до відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 2 749,72 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "24" вересня 2019 р. о 10:15 год.
19.09.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.ГСОО№19101/19, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, з підстав викладених у відзиві.
У судовому засіданні 24.09.2019р. судом було оголошено перерву до 10.10.2019р. о 09:30 год.
01.10.2019р. до канцелярії господарського суду одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.ГСОО№20051/19, відповідно до якої просить суд задовольнити позов.
10.10.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95367314 насипом вантаж (кукурудза) та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №44774800 від 19.03.2019р.
Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 900кг, що підтверджується комерційним актом № 415207/22 від 21.03.2019р.
21.03.2019р. проводилось комісійне зважування вагона №95367314 у присутності ДСЗМ ОСОБА_1 , ДСМ ОСОБА_2 , агента ком. ОСОБА_3 , представника вантажоодержувача ОСОБА_4 за результатами якого було складено комерційний акт №415207/22 форми ГУ-22. Згідно акту «... на 3-му розвантажувальному люці від сходів з протилежної сторони від штурвалів мається зазор довжиною 400 мм, шириною 10 мм, затиснутий ганчір'ям. При знятті ЗПП відправника з розвантажувальних люків, над 3-м розвантажувальним люком від сходів з протилежної сторони від штурвалів мається поглиблення довжиною 1700 мм, шириною 700мм, глибиною 300 мм....» (оригінал додається).
Пунктом 9 Правил складання актів встановлено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Комерційний акт №415207/22 від 21.03.2019 р., в порушення вимог п. 9 Правил складання актів не містить в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірному вагоні, а також, зазначений комерційний акт містить в собі відомості тільки в частині наявності у вантажу поглиблення довжиною 1700мм, шириною 700мм, глибиною 300мм і наявності зазору у розвантажувальному люці довжиною 400мм, шириною 10мм, а відтак, у відповідності до чинного законодавства, саме на залізницю покладається обов'язок довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.
За посиланнями позивача, наявність зазорів та поглибнень у розвантажувальному люці вагону, не передбаченого технічною конструкцією вагону свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Наявність поглибнення вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця).
Після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95367314 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 900 кг (копія акту додається).
Нестача вантажу у вищезазначеному розмірі підтверджується наступними доказами: комерційним актом № 415207/22 від 21.03.2019р., актом переважування вагону здійсненого вантажоодержувачем - ТОВ СП «НІБУЛОН» від 21.03.2019р.
Згідно з довідкою від 12.08.2019 № 11912/3-19/27 (копія додається), виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 44774800 від 19.03.2019), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95367314 складає 4 950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гри. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.
Таким чином, загальна вартість нестачі згідно з наведеним розрахунком у вагоні №95367314 становить 2 749 (дві тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 72 коп.
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» звернулось до суд з відповідним позовом та просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 2 749,72 грн. вартості нестачі вантажу.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В силу вищевказаних вимог Закону, наявна у матеріалах справи залізнична накладна №44774800 від 19.03.2019р. свідчить про укладення між позивачем (вантажовідправник) і відповідачем (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (ТОВ СП «НІБУЛОН»).
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „ Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 11 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж було прийнято АТ «Українська залізниця» до перевезення без будь-яких зауважень, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 127 Статут залізниць України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Зазначені норми передбачають обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за не збереженості вантажу, лежить саме на перевізнику.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.
Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як встановлено судом, під час комісійного зважування вантажу, у вагоні №95367314 було виявлено нестачу вантажу у кількості 900 кг, та виявлені механічні ушкодження, а саме: на 3-му розвантажувальному люці від сходів з протилежної сторони від штурвалів мається зазор довжиною 400 мм, шириною 10 мм, затиснутий ганчір'ям, що відображено у комерційному акті №415207/22 від 21.03.2019р.
При цьому, як зазначалося вище, вказаний акт містить висновок щодо технічної справності вагону.
Згідно з п.3.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. №04-5/601, порядок складання комерційних актів передбачено Правилами складання актів. Якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.
Відповідно до п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Натомість, суд, дослідивши зазначений комерційний акт, дійшов висновку, що він був складений в порушення вимог п. 9 Правил складання актів, оскільки не містить в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірному вагоні, а також, зазначений комерційний акт містить в собі відомості тільки в частині наявності у вантажу поглибнення довжиною 1700 мм, шириною 700 мм, глибиною 300 мм.
Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж, зокрема, надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами.
Суд враховує, що вантаж, завантажений засобами вантажовідправника у вагон №95367314, залізниця прийняла до перевезення без зауважень, до моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-вантажний жодних зауважень чи то повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником залізницею зроблено не було.
Одночасно, зазначення у комерційних актах та актах про технічний стан вагонів про технічну справність вагонів не відповідає дійсності, так як встановлені при комісійному огляді експертом, представником вантажоотримувача механічні ушкодження та зазори між кришкою розвантажувального люка та кришкою не можуть вважатись технічною справністю вказаних вагонів, оскільки таке не відповідає Технічним умовам 24.05.491-81 „Вагон для зерна модель 19-752, про що вказано у листі ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод №50-01-36/1337 від 28.07.2016р.
У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Таким чином, вище проаналізовані докази у сукупності вказують на несправність вагонів у технічному та комерційному відношеннях, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу насіння кукурудзи, із чого суд вбачає підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу у вагоні №95367314 у кількості 900кг на перевізника, за умови ще й того, що перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця».
Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Надана позивачем довідка №11912/3-19/27 від 12.08.2019р. про вартість однієї тонни насіння кукурудзи узгоджується з вимогами ст.115 Статуту залізниць України, яка визначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, так як Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" є вантажовідправником даного вантажу.
Перевіривши здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" розрахунок вартості втраченого вантажу, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 4 950,00 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" збитків у розмірі 2 749,72 грн., завданих нестачею вантажу.
Слід зазначити, що відповідача Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" не було доведено суду обставин на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН".
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 2 749,72 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства „ Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, ідентифікаційний код 14291113) вартість нестачі вантажу у розмірі 2 749 /дві тисячі сімсот сорок дев'ять/ грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921/ одна тисяча дев'ятсот двадцять одна / грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 15 жовтня 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут