ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 вересня 2019 року Справа № 906/119/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - адв. Вовк С.О.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича
на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2019 р. постановлене суддею Сікорською Н.А. о 11:49 год. у м.Житомирі, повний текст складено 10.04.2019 р.
у справі № 906/119/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма "ЕЛТА"
до Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича
про стягнення 182323,33 грн
Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2019 р. у справі № 906/119/19 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма "ЕЛТА" до фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича про стягнення 182323,33 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач фізична особа-підприємець Павловський Віталій Вікторович подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2019 р. у справі та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України щодо судового рішення. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущено неповноту з'ясування обставин справи, суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Скаржник/відповідач пояснює, що у період з 26.12.2018 р. по сьогоднішній день здійснював та здійснює догляд та надавав відповідну допомогу ОСОБА_1 , яка через перелом шийки лівої стегнової кістки, перелом лівої клубової кістки та похилий вік потребувала сторонньої допомоги та догляду. Докази на підтвердження зазначених обставин долучаються до апеляційної скарги.
Зазначає, що відповідач не був повідомлений належним чином про проведення судового засідання, призначеного на 08.04.2019 р., оскільки на момент ознайомлення із матеріалами справи 26.03.2019 р. йому було повідомлено про те, що дата судового засідання ще не визначена та про наступну дату розгляду справи він буде повідомлений додатково. При цьому він повідомив суду свій контактний номер телефону та фактичну адресу за якою він проживає на момент догляду за ОСОБА_2 , проте на зазначений номер телефону, чи за адресою повідомленою суду повідомлення про дату розгляду справи не надходило.
Вважає, що при розгляді справи судом не були досліджені взаєморозрахунки сторін, рух коштів по рахунку позивача та суми, які відповідач перераховував за поставлені товари.
На підтвердження належного виконання зобов'язань та оплати за поставлені протягом 2018 року товари за договором поставки № 119/14 від 05.08.2014 р. до апеляційної скарги долучаються квитанції за період з 04.01.2018 р. по 31.01.2019 р. на загальну суму 257539 грн.
Вважає, що за відсутності прострочення за основним зобов'язанням позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних, та інфляційних також не підлягають задоволенню.
Посилається на норму п. 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України та зазначає, що поважність причин не подання доказів суду першої інстанції зумовлена наданням допомоги та догляду за ОСОБА_2 , внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості здійснювати сам взяти участь у розгляді справи чи залучити представника, позбавлений можливості підготувати відзив на позовну заяву та долучити відповідні докази, а також у зв'язку із неналежним повідомленням про розгляд справи 08.04.2019 р.
Скаржник посилається на норму ст. 277 ГПК України і просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач/Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма "ЕЛТА" подав відзив на апеляційну скаргу.
Звертає увагу апеляційного суду, що квитанції, які долучені до апеляційної скарги, підтверджують оплату за товар, який був поставлений за іншими накладними раніше. В свою чергу у позові зазначені як підстава вимог конкретні накладні. В апеляційній скарзі скаржником на надано документів, та не зазначено, які самі накладні оплачені за наданими суду квитанціями.
Зазначає, що відповідачем не здійснено попередньої оплати, однак позивач поставив товар, що підтверджено видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 160972,20 грн.
Враховуючи норми ст.ст. 538, 692 ЦК Украйни та умови оплати, зазначені безпосередньою у кожній накладній на товар, остаточний розрахунок за товар, отриманий за накладною № 73068 від 11.10.2018 р. на суму 3381,00 грн. відповідач мав провести 12.10.2018 р., за видатковою накладною № 73069 від 11.10.2018 р. на суму 1132,80 грн. - 12.10.2018 р., за видатковою накладною № 73299 від 12.10.2018 р. на суму 69529,00 грн. - 13.10.2018 р., за видатковою накладною № 75519 від 24.10.2018 р. на суму 86929,40 грн. -25.10.2018 р.
Вважає доводи апеляційної скарги щодо оплати товару по вищезазначеним накладних безпідставними і такими, що не відповідають дійсності.
На підтвердження того, що на підставі наданих відповідачем квитанцій відбулась оплата за інший товар та з іншими накладними, позивач до відзиву на апеляційну скаргу долучає такі видаткові накладні та повідомляє, що разом з відзивом на адресу для листування скаржника було направлено акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 р. по 01.02.2019 р.
Так, за даними бухгалтерського обліку встановлено, що станом на 01.01.2018 р. за підприємцем Павловським Віталієм Вікторовичем рахувалась дебіторська заборгованість у розмірі 219887,70 грн. Така заборгованість підприємця Павловського В.В. утворилась внаслідок поставок товару за період з 17.11.2017 р. по 29.12.2017 р.
Просить врахувати наведені обставини та відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції у даній справі.
У судовому засіданні представник відповідача/скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Позивач не забезпечив явку представника в судове засідання.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, зокрема, позивачеві /а.с.181 у т.1/, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача/скаржника в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
05 серпня 2014 року ТОВ Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТА"/постачальник та фізична особа-підприємець Павловський Віталій Вікторович/покупець уклали договір поставки № 119/14 /а.с. 9-10/.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість у строки, визначені цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість і сума вартості товару вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.2. договору визначено, що загальна сума являє собою сукупність сум, вказаних у накладних.
За умовами п.2.4. договору товар відпускається (постачається) на умовах 100% передоплати, оплата здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 календарних днів з моменту, отримання від постачальника підтвердженого замовлення. Право власності і ризики на товар переходять до покупця у момент підписання видаткової накладної.
Згідно з п. 5.2 договору в разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення прострочки, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 6.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Якщо ні одна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не виявить бажання розірвати договір, то він вважається автоматично пролонгованим на один рік. Умови щодо пролонгації діють щорічно.
У п. 8.5 договору сторони визначили, що накладні, підписані сторонами після вступу в силу договору поставки № 119/17 від 05.08.2014, є невід'ємною частиною цього договору.
Договір є чинний, в судовому порядку не розірваний, недійсним також не визнавався.
На виконання умов договору поставки № 119/14 від 05.08.2014 р. відповідно до видаткових накладних № 73068 від 11.10.2018 р., № 73069 від 11.10.2018 р., № 73299 від 12.10.2018 р., № 75519 від 24.10.2018 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 160972,20 грн. /а.с. 20-23/.
Кожна з видаткових накладних містить необхідні реквізити. Зокрема вказано постачальника Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма "ЕЛТА", покупця - ФОП Павловського Віталія Вікторовича, підставою господарської операції зазначено договір № 119/14 від 05.08.2014 та вказана дата оплати відповідно 12.10.2018 р. у накладній на суму 3381 грн., 12.10.2018 р. - на суму 1132,80 грн., 13.10.2018 р. - на суму 69529 грн. і 25.10.2018 р. - на суму 86929,40 грн. /а.с.20-23 у т.1/.
Видаткові накладні підписані сторонами договору та скріплені їх печатками.
Відповідач оплату не виконав, і позивач 27.12.2018 р. направив відповідачу претензію, в якій просив в досудовому порядку вирішити питання про сплату заборгованості та перерахувати у триденний термін, крім боргу, пеню, інфляційні втрати та три відсотки річні на поточний рахунок позивача. Претензія була направлена та отримана відповідачем підприємцем Павловським В.В. , що підтверджується фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 18.01.2019 р. /а.с. 24-29 у т.1/.
Відповідач залишив претензію без реагування, кошти не сплатив.
У зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання заборгованість становить 160972,20 грн. Позивач у позові просить також стягнути пеню в загальній сумі 16439,95 грн., нараховану на підставі п.5.2 договору станом на 31.01.2019 р., на підставі ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором просить стягнути борг з урахуванням індексу інфляції 3541,21 грн. за листопад-грудень 2018 р. та 1369,97 грн. 3% річних, обрахованих за період прострочення станом на 31.01.2019 р./а.с.8 у т.1/.
Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Отже на умовах договору № 119/14 від 05.08.2014 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами пар.1,3 глави 54 ЦК України та пар.1 глави 30 ГК України. Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Згідно частин 2,3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його стотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зміст договору поставки, який є видом правочину згідно ч.2 ст.202 ЦК України, може бути зафіксований у кількох документах, що відповідно до ст. 181 ГК України та ст. 207 ЦК України, не є порушенням письмової форми правочину.
Отримання відповідачем товарів на загальну суму 160972,20 грн. на підставі договору № 119/14 від 05.08.2014 р. за видатковими накладними № 73068 від 11.10.2018 р. на суму 3381,00 грн., № 73069 від 11.10.2018 р. на суму 1132,80 грн., по накладній № 73299 від 12.10.2018 р. на суму 69529 грн., по накладній № 75519 від 24.10.2018 р. на суму 86929,40 грн. не заперечується відповідачем/скаржником ні в апеляційній скарзі, ні в поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції безпосередньо в судовому засіданні.
Накладні підписані представниками сторін без зауважень.
Колегія суддів звертає увагу, що видаткові накладні містять посилання на договір № 119/14 від 05.08.2014 р. та строк оплати за кожною видатковою накладною, тобто - умови договору щодо попередньої оплати змінені шляхом обміну письмовими документами та вчинені фактичні дії щодо такого виконання, оскільки товари передані-прийняті сторонами за видатковими накладними без зауважень. Такі діі сторін відповідають нормам ст..181 ГК України та умовам п. 8.5 договору, де сторони визначили, що накладні, підписані сторонами після вступу в силу договору поставки № 119/17 від 05.08.2014, є невід'ємною частиною цього договору.
Як зазначено вище, накладні мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція з постачання, і відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.
Суд першої інстанціі на підставі наданих йому доказів встановив, що відповідач не виконав розрахунки у визначені в накладних строки. За наведених обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення боргу 160972,20 грн. боргу.
Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, є також правомірними позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних за відповідні періоди прострочення станом.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки докази належного виконання грошового зобов'язання відповідач не надав суду першої інстанції, тому судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення 3541,21 грн інфляційних втрат та 1369,97 грн. відсотків річних, нарахованих від сум боргу 3381 грн. за період з 13.10.2018 р. по 31.01.2019 р., від суми боргу 1132,80 грн. за період з 13.10.2018 р. по 31.01.2019 р., від суми боргу 69539 грн. за період з 14.10.2018 р. по 31.01.2019 р., від суми боргу 86929,40 грн. за період з 26.10.2018 р. по 31.01.2019 р.
Також правомірною, такою, що ґрунтується на умовах договору і відповідає нормам ст.549 ЦК України, ст.232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є позовна вимога про стягнення пені в сумі 16439,95 грн., обрахованій за наведені вище періоди прострочення оплати. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення такої позовної вимоги.
Відповідач Павловський В.П. в апеляційній скарзі не оспорює правильність нарахування боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені, проте колегією суддів перевірені розрахунки позивача /а.с.8 у т. 1/ і встановлено, що вони є математично правильними, відповідають конкретним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій ґрунтуються на твердженнях про відсутність боргу як такого.
На спростування заборгованості відповідачем/скаржником надані суду апеляційної інстанції разом із скаргою квитанції № 479381000517361516185223 від 17.01.2018 р.;
№ 352571000517361515059322 від 04.01.2018 р.;
№ 479381000476131518700908 від 15.02.2018 р.;
№ 479381000476131522923958 від 05.04.2018 р.;
№ 479381000517361523616386 від 13.04.2018 р.;
№ 352571000517361524231003 від 20.04.2018 р.;
№ 352571000952961527065798 від 23.05.2018 р.;
№ 352571000517361527237412 від 25.05.2018 р.;
№ 352571000517361528976436 від 14.06.2018 р.;
№ 352571000517361529048993 від 15.06.2018 р.;
№ 352571000750251530002975 від 26.06.2018 р;
№ 352571000476131531901894 від 18.07.2018 р.;
№ 352571000476131532351299 від 23.07.2018 р.;
№ 352571000476131532419315 від 24.07.2018 р.;
копію квитанції від 26.07.2018 р.;
№ 352571000476131533206144 від 02.08.2018 р.;
№ 352571000476131533889768 від 10.08.2018 р.;
№ 352571000476131533890583 від 10.08.2018 р.;
№ 352571000836221535708023 від 31.08.2018 р.;
№ 352571000476131536760557 від 12.09.2018 р;
№ 352571000476131536916109 від 14.09.2018 р;
№ 352571000476131538122202 від 28.09.2018 р.;
№ 352571000476131538401589 від 01.10.2018 р.;
№ 352571000476131538564432 від 03.10.2018 р.
№ 352571000476131538646171 від 04.10.2018 р.;
№ 352571000476131538726387 від 05.10.2018 р.;
№ 352571000476131542106729 від 13.11.2018 р.;
№ 352571000476131548940440 від 31.01.2019 р. /а.с. 110-137 у т.1/.
Скаржник стверджує в апеляційній скарзі, що грошове зобов'язання у відповідача/скаржника на заявлену позивачем суму відсутнє, що підтверджено належними, доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В апеляційній скарзі та в поясненнях суду апеляційної інстанції скаржник/відповідач з посиланням на норму п. 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України доводить, що поважність причин неподання зумовлена доглядом за ОСОБА_2 , внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості здійснювати самопредставництво чи залучити представника, позбавлений можливості підготувати відзив на позовну заяву та долучити відповідні докази, а також у зв'язку із неналежним повідомленням про розгляд справи 08.04.2019 р.
Згідно з п. 2, 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів наявність таких обставин, які б об'єктивно перешкоджали надати письмові докази суду першої інстанції, а доводи про порушення судом норм процесуального права, зокрема, неповідомлення відповідача належним чином про розгляд справи, спростовані матеріалами справи.
Так, судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що 25.03.2019 р. Павловський Віталій Вікторович подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомився з матеріалами справи /а.с. 55 у т.1/. Наступного дня 26.03.2019 р. Павловський Віталій Вікторович подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із підготовкою до засідання та збір доказів /а.с. 56 у т. 1/. Заява подана через канцелярію суду (конверт про направлення поштою відсутній), однак в судове засідання відповідач не з'явився і жодної заяви по суті позовних вимог суду не представив.
Клопотання про відкладення справи було задоволено судом, і розгляд справи був відкладений на 08.04.2019 р. - останній день строку розгляду справи з урахуванням норм ст..195 ГПК України.
Доводи відповідача про порушення судом норм процесуального права і неповідомлення його про наступне судове засідання спростовані матеріалами справи.
Так, ухвала суду від 07.02.2019 р. про відкриття провадження у справі була направлена Павловському Віталію Вікторовичу за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 та була повернута поштовими відділеннями з відміткою «за закінченням терміну зберігання» /а.с. 33-38 у т.1/.
Такі адреси відповідача наявні у позовній заяві і матеріалах, доданих до позовної заяви. Разом з тим, судом першої інстанції станом на 05.03.2019 р. виконаний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і таким витягом підтверджена адреса фізичної особи-підприємця Павловського В.В. - АДРЕСА_2 а.с.42-43 у т.1/.
Отже, ухвали суду направлені за належною адресою відповідача.
Колегія суддів у зв'язку з цим вважає доцільним зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, зазначеними сторонами та перевіреними даними реєстру. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
В судове засідання 05.03.2019 р. представники сторін не з'явились. Ухвалою суду від 05.03.2019 р. відкладено розгляд справи по суті, і ухвала від 05.03.2019 р. направлена судом відповідачеві Павловському В.В. за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 і повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання» /а.с. 45-40 у т.1/.
Крім того, відповідач був повідомлений судом про наступне судове засідання телефонограмою 14.03.2019 р. та відповідно до змісту телефонограми повідомив секретареві судового засідання іншу фактичну адресу перебування - АДРЕСА_3 /а.с.44 у т.1/. За такою адресою також відповідачеві була направлена ухвала суду від 05.03.2019 р. про відкладення розгляду справи на 26.03.2019 р., яка також була повернута поштовим відділенням з відміткою «за незапитом»/ а.с.52-54 у т.1/.
В судове засідання 26.03.2019 р. представники сторін не з'явились. Ухвалою суду від 26.03.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 08.04.2019 р., і ухвала направлено підприємцю Павловському В.В. за адресою АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 . Ухвала повернута поштовим відділенням з відміткою «інші причини» /а.с. 59-64 у т. 1/ В судове засідання 08.04.2019 р. представник відповідача не з'явився.
Колегія суддів з урахуванням конкретних вищенаведених обставин справи дійшла висновку, що судом першої інстанції вжиті необхідні та достатні заходи до повідомлення відповідача про розгляд справи. Крім того, учасники справи вільно користуючись своїми процесуальними правами та виконуючи процесуальні обов'язки мають можливість одержання інформації по справі в тому числі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У зв'язку з наведеним вище колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Пономарьов проти України", де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених вище обставин встановлено, що відповідачем всупереч нормам ст.ст.9, 42 ГПК України, що узгоджуються з позицією, викладеною у рішеннях Європейського суду з прав людини, не виявлено належної зацікавленості у розгляді справи.
Таким чином, судом першої інстанції були вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасника справи про розгляд справи всіма способами, порушень процесуального законодавства при цьому не встановлено, тоді як відповідач не довів існування поважних причин, які б об'єктивно перешкодили йому скористатись своїми правами і обов'язками та довести до відома суду свою позицію у спорі та представити докази протягом всього часу розгляду справи.
Отже, колегією суду не встановлено порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення згідно з п. 2, 3 ст. 277 ГПК України.
За наведених вище обставин колегія суддів не вбачає також поважних причин у розумінні ч.3 ст.269 ГПК України, з яких докази (платіжні документи) не були надані суду першої інстанції.
Разом з тим, представлені відповідачем платіжні документи не могли б бути достатніми доказами виконання платежів за товари, поставлені на підставі конкретних накладних за договором № 119/14 від 05.08.2014 р., оскільки не містять необхідних реквізитів. Так, у квитанціях відсутні посилання на конкретні накладні чи договір № 119/14 від 05.08.2014 р., рахунки тощо, що б дало змогу кореспондувати їх з іншими первинними документами. Так, в графі 'отримувач' вказано Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма "ЕЛТА", у графі 'платник' - ФОП Павловський В.В.; призначення платежу «за товари косметичні товари згідно договору» та «за товари».
Крім того, заперечивши проти доводів апеляційної скарги, позивач в свою чергу надав докази того, правовідносини сторін не обмежувались спірними, і відповідач виконував платежі за інші поставки, які відбувались раніше, починаючи з листопада 2017 року, про які спір відсутній /а.с.1-121 у т.2/.
Колегія суддів відхиляє докази, які не були подані суду першої інстанції у урахуванням вищенаведеного і переглядає рішення суду першої інстанції без урахування таких нових доказів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2019 р. у справі № 906/119/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2019 р. у справі № 906/119/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 906/119/19 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 10 жовтня 2019 року
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Грязнов В.В.