вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2019 р. Справа№ 910/6886/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019
у справі №910/6886/19 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Кароліна»
до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
про стягнення 12 132,80 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Кароліна» (далі - ПП «НВФ «Кароліна», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК», відповідач) про стягнення 12 132,80 грн заборгованості, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ВТ 381-09/3 від 01.02.2018 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/6886/19 позов задоволено повністю, стягнуто з АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» на користь ПП «НВФ «Кароліна» заборгованість в сумі 12 132,80 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві обумовленого договором товару; умовами договору сторони погодили приймання товару за кількістю та якістю у порядку, що не суперечить вимогам інструкцій П-6 та П-7; одноособове зменшення ціни товару, виходячи з перевірки ваги товару при поставці, з урахуванням встановленого судом належного способу обміру товару, не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання з боку відповідача; відповідачем на виконання умов договору здійснено сплату коштів за поставку товару на користь позивача у розмірі, що не відповідає ціні поставки товару, визначеного сторонами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 132,80 грн, що становить різницю між визначеною вартістю товару за умовами договору та фактично сплаченою сумою з боку відповідача.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що даний договір було укладено сторонами в результаті відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»; твердження суду про недодержання відповідачем встановленого порядку приймання товару, визначеного нормативними документами та умовами договору, не відповідає дійсності; за умовами договору товар вважається переданим за кількістю саме на підставі накладної на відпуск товару (видаткової накладної); умовами договору не передбачено право постачальника здійснювати поставку, а покупцеві - приймати товар по теоретичній вазі відповідно до приписів Положення про методику та практику організації поставок сталевих труб по теоретичній вазі, на яке посилається позивач; приймання партії товару відповідачем було здійснено в порядку, передбаченому умовами договору та відповідно до вимог Інструкції П-6, що передбачає приймання такого товару з перевіркою ваги поставленого товару, яка зазначається постачальником у супровідних документах; у відповідача відсутні зобов'язання щодо сплати позивачеві суми заборгованості, оскільки ним були належним чином виконані усі умови договору, в тому числі, в частині приймання товару за кількістю у відповідності до п. 13 Інструкції П-6.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6886/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.10.2019.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що відповідачем в порушення умов договору та Інструкції П-6, було здійснено приймання товару по фізичній вазі, що є неприпустимим для даного виду товару; в даному випадку порядок перевірки ваги нетто встановлений специфічними правилами, що є обов'язковими при прийманні даного виду товарів, про що зазначено у п. 14 Інструкції П-6, а саме, Положенням про методику та практику організації поставок сталевих труб по теоретичній вазі, затвердженим заступником міністра промисловості України 07.08.1997, відповідно до якого при постачанні труби за теоретичною вагою, облік та виконання замовлень повинні виконуватись, виходячи з об'єму, що вираховується по теоретичній масі; необхідність здійснювати перевірку ваги даного виду отриманого товару шляхом перезважування не визначено жодним документом; зазначення в сертифікаті якості товару, який є товаросупровідним документом, саме теоретичного способу визначення ваги є підтвердженням необхідності приймання даного виду товару саме таким способом, оскільки є обов'язковим для сторін; відповідачем не було додержано встановлений порядок приймання товару, визначений нормативними документами та умовами договору, у зв'язку з чим неправомірно встановлено наявність розбіжностей у фактичній вазі та вазі по товаросупровідним документам на товар; оскільки вартість поставленого відповідно до вимог договору та закону товару не сплачена відповідачем у повному обсязі, судом правомірно було задоволено позовні вимоги.
23.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність уповноваженого представника останнього.
У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, заслухавши думку представника позивача, враховуючи подане відповідачем клопотання про розгляд справи у відсутність його уповноваженого представника, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представника апелянта.
У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», яке в подальшому змінило найменування на АТ «ОГХК», від імені якого діє Філія «ІГЗК» (у тексті договору - покупець) та ПП «НВФ «Кароліна» (у тексті договору - постачальник) було укладено договір поставки № ВТ 381-09/3 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця труби сталеві д. 426, д. 530 (надалі - товар) (код 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов'язався його прийняти та сплатити за них певну грошову суму, на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у Специфікації (Додаток 1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.
Згідно з п.п. 2.1.2.-2.1.3 договору покупець зобов'язаний прийняти кожну партію товару належним чином (або відмовитись від прийняття у випадку поставки неякісного товару) по кількості, якості і комплектності в порядку і на умовах, передбачених цим договором і нормами чинного законодавства України; повідомити постачальника про помічені при прийманні або в процесі експлуатації недоліки поставленого товару.
Постачальник зобов'язаний поставити покупцеві партію товару у повному обсязі протягом 12 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця, але в будь-якому разі не раніше отримання від покупця повідомлення про готовність прийняти товар. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем (п. 3.1. договору).
У відповідності до п.п. 3.2-3.3 договору поставка товару здійснюється постачальником за адресою: вул. Іршанська, б. 7, смт. Нова Борова, Хорошівський р-н, Житомирська обл. (на умовах СРТ в розумінні термінів Правил ІНКОТЕРМС-2010). Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).
Згідно з п. 4.1 договору постачальник надає сертифікат якості на кожну партію товару.
Передача постачальником та приймання покупцем товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється уповноваженими особами постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю - на підставі накладної на відпуск товару (видаткової накладної), за якістю - відповідно до розділу 4 цього договору (п.п. 6.1.- 6.2. договору).
Відповідно до п.п. 6.4-6.5 договору покупець має право, але не зобов'язаний, у випадку виявлення недоліків товару за якістю, кількістю та комплектністю при прийманні, направляти постачальнику повідомлення про направлення представника для участі у прийманні товару. При виявленні невідповідності товару по кількості/якості згідно умов даного договору, про що покупець повідомляє постачальника.
Загальна сума договору складає 8 379 000,00 грн, у тому числі 20% ПДВ - 1396500,00 грн, що відповідає загальній сумі всіх специфікацій (п. 7.1. договору).
Згідно зі специфікацією (Додаток 1 до договору) сторони погодили товар, який буде поставлятись покупцеві, а саме, труба 426*10 мм (ГОСТ 10704-91) у кількості 110 тн. загальною вартістю 3 072 300,00 грн та труба 530*10 мм (ГОСТ 10704-91) у кількості 140 тн. загальною вартістю 3 910 200,00 грн. Сторонами визначено загальну вартістю труб у розмірі 8 379 000,00 грн (а.с. 15).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 14.05.2018 відповідачем було направлено позивачеві заявку вих. №09/1213 на поставку труб за умовами договору (а.с. 32).
За твердженням позивача, на виконання умов договору та у відповідності до укладеної до договору специфікації, після направлення відповідачем вищевказаної заявки, ПП «НВФ «Кароліна» поставило АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» товар на загальну суму 333 551,23 грн.
31.05.2018 відповідачем на адресу позивача направлено лист з проханням надати документи із зазначенням ваги фактично прийнятих труб (9,590 тн) у зв'язку фактичною нестачею поставленого товару (а.с. 33).
Відповідно до листа-відповіді позивача від 31.05.2018 позивачем повідомлено, що відповідачем здійснено визначення ваги труб фізичним способом визначення, чим порушено вимоги п. 13 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вживання по кількості, затвердженої Постановою Госарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (а.с. 34).
05.06.2018 відповідачем направлено на адресу позивача претензію про надання товаросупровідних документів, які будуть відповідати вазі фактично відвантажених труб протягом трьох робочих днів з дати отримання даної претензії (а.с. 36-37).
11.06.2018 позивачем направлено відповідачеві відповідь на претензію, в якій заперечено проти встановлених відповідачем розбіжностей у фактичній вазі поставлених труб (а.с. 38).
Посилаючись на те, що в порушення умов договору відповідач своєчасно та у повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату у сумі 321 418,43 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 12 132,80 грн заборгованості.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Визначаючи правову природу відносин, що склалися між сторонами під час виконання вказаного договору, колегія суддів зазначає, що такий є договором поставки, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України та відповідно до ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладення ПП «НВФ «Кароліна» та АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» вищевказаного договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з передачі товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції Закону України № 1724-VIII від
03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
При цьому, у договорі (п. 3.3-3.4) сторони погодили, що датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцеві, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної). Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання господарської операції про передачу товару відповідачеві у відповідності до вищевказаної специфікації до договору позивачем було надано суду видаткову накладну №217 від 29.05.2018, товарно-транспортну накладну №Р217 від 29.05.2018, довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей, (а.с. 16-19), які визнано судом належними доказами.
При цьому, вказаний факт здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару відповідачеві останнім не заперечується.
Колегія суддів зазначає, що підписання покупцем видаткової та товарно-транспортної накладної, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, за приписами якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/1215/17.
За приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За умовами п.п. 8.1., 8.2 договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі. Оплата товару здійснюється в порядку відстрочення платежу на термін до 200 банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладеної, на підставі виставленого постачальником рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2018 позивачем було виставлено відповідачеві рахунок №183 на оплату за поставлений товар на суму 333 551,23 грн (а.с. 20).
Разом з тим, відповідачем здійснено оплату за укладеним договором на користь позивача у загальному розмірі 321 418,43 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача, актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 до 07.12.2018, підписаним між ПП «НВФ «Кароліна» та АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» за договором № ВТ 381-09/3 від 01.02.2018 (а.с. 21-31), а також визнається обома сторонами у справі.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, загальна сума боргу АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» перед ПП «НВФ «Кароліна» за поставлений товар становить 12 132,80 грн.
Водночас, доводи відповідача про те, що в останнього відсутній обов'язок сплатити вказану заборгованість, оскільки різниця між кількістю фактично поставлених труб та їх кількістю, що вказана у видатковій накладній №217 від 29.05.2018, товарно-транспортній накладній №Р217 від 29.05.2018 та сертифікаті якості від 29.05.2018, становить 0,362 т, що в грошовому виразі складає 12 132,79 грн, на переконання колегії суддів, правомірно відхилені місцевим господарським судом, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2018 комісією АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» у складі: начальника КРВ ОСОБА_5, зав. складом № 2 ОСОБА_6, завідувача ЛНК та ДВМ ОСОБА_7, інженера ВМТП ОСОБА_3 , ком. складу № 2 ОСОБА_4 було складено акт про огляд поставлених труб, за результатами якого встановлено, що поставлені труби від постачальника ПП «НВФ «Кароліна» нові, мають зварні шви, стан труб задовільний, довжина труб однакова, раковини відсутні, фаска нарізана абразивним інструментом під правильним кутом, заміри стінок труб виконані обладнанням УТ-04 ЭМА(Дельта). Методом зважування на вагах навантажувально-розвантажувальної бази філії визначено вагу поставки труб - 9,590 т, а відповідно до видаткової накладної №217 від 29.05.2018 вага поставлених труб складає 9,952 т. За результатами огляду комісією вирішено оприбуткувати поставлені труби у кількості 9,590 т на склад №2, різницю ваги поставки труб у кількості 0,362 т визнати як недостачу поставки труб із відповідним коригуванням у видаткових документах (за відмови постачальника у коригуванні ваги згідно видаткової накладної поставку труб на баланс філії не приймати) (а.с. 18).
Разом з тим, у п. 6.3. договору сторони погодили, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється у порядку, що не суперечить вимогам інструкцій П-6 і П-7 (Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вживання по кількості, затвердженої Постановою Госарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вживання по якості, затвердженої Постановою Госарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7).
Згідно з п. 13 Інструкції П-6 кількість продукції, яка надійшла, при прийманні повинна визначатися у тих же одиницях виміру, які вказані у супровідних документах.
Такими документами є видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, сертифікат якості на товар, виданий виробником. В зазначених товаросупровідних документах на партію товару кількість товару визначена у метричних тоннах.
Відповідно до державного класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8, тонна метрична є самостійною одиницею виміру.
Отже, у відповідності до п. 13. Інструкції П-6 кількість товару, що приймається, повинна бути визначена саме у метричних тоннах.
Згідно з п. 14 Інструкції П-6 перевірка ваги нетто здійснюється у порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами.
У даному випадку порядок перевірки ваги нетто встановлений специфічними правилами, що є обов'язковими при прийманні даного виду товарів, а саме, Положенням про методику та практику організації поставок сталевих труб по теоретичній вазі, затвердженим заступником міністра промисловості України 07.08.1997 (далі - Положення), що розповсюджується на всі види сталевих труб, за виключенням деяких, що не відносяться до товару, поставленого позивачем.
Відповідно до п. 6.1. Положення труби приймаються за тією масою (теоретичною чи фізичною вагою), за якою їх відвантажили з підприємств-виробників.
Як вбачається з матеріалів справи, заводом-виробником було встановлено спосіб визначення ваги товару - теоретичний, про що зроблено помітку в сертифікаті якості на товар від 29.05.2018 № 128, який було надано відповідачеві разом з партією товару, що останнім не заперечується.
Крім того, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, для виробництва відвантажених останньому сталевих труб було використано обрізний гарячекатаний лист, що також відвантажується виключно по теоретичній вазі. Тобто, величина ваги готового товару напряму залежить від величини ваги матеріалу (листу), що використовується для його виробництва.
Згідно з п. 4.1 Положення при постачанні труби за теоретичною вагою облік та виконання замовлень повинні виконуватись, виходячи з об'єму, що вираховується по теоретичній масі.
В сертифікаті якості на товар повинен бути напис «постачання по теоретичній вазі» (п. 5.2 Положення).
Враховуючи викладене, необхідність здійснювати перевірку ваги даного виду отриманого відповідачем товару шляхом перезважування не визначено жодним документом. Зазначення в сертифікаті якості товару саме теоретичного способу визначення ваги, за змістом наведених положень Інструкції П-6, є підтвердженням необхідності приймання даного виду товару саме таким способом.
Суд першої інстанції правомірно погодився з доводами позивача про те, що відповідачем в порушення вимог Інструкції П-6 невірно здійснено перевірку кількості поставленого товару (сталевих труб) шляхом фізичного вимірювання, що не відповідає встановленому теоретичному методу.
Згідно відомостей погодженої сторонами специфікації (Додаток 1 до договору) товар за умовами договору поставлений на умовах ГОСТ 10704-91.
Відповідно до п. 11 ГОСТ 10704-91 (Труби сталеві електрозварні прямошовні. Сортамент (зі змінами №1) технічні вимоги труб повинні відповідати ГОСТ 10705 та ГОСТ 10706.
Згідно з п. 2.2. розділу 2 ГОСТ 10706-76 (Труби стальні електрозварні прямошовні. Технічні вимоги (зі змінами № 1, 2, 3, 4) при прийомі огляду та обміру підлягає кожна труба.
При цьому, згідно вимог ГОСТ 10704-91 (Труби сталеві електрозварні прямошовні. Сортамент (зі змінами № 1) розміри труб мають відповідати теоретичній масі 1 м. труб, кг, з урахуванням зовнішнього діаметру (мм).
У даному випадку вага труб виступає в якості параметру, який визначає масу одного погонного метра сталевої деталі. Визначення ваги сталевих труб шляхом зважування останніх не відповідає визначеному ГОСТу 10704-91, який погоджено між сторонами у специфікації (а.с. 15), у зв'язку з чим посилання відповідача на порушення позивачем умов договору в частині поставки необхідної кількості товару та невідповідності кількості сталевих труб у специфікації фактичній кількості є безпідставними.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, відповідач із відповідними вимогами про сплату штрафу за умовами п. 10.3. укладеного договору поставки, у разі поставки некомплектного товару, до позивача не звертався.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, одноособове зменшення ціни товару виходячи з перевірки ваги товару при поставці, з урахуванням встановленого судом належного способу обміру товару, не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання з боку відповідача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини та вимоги законодавства, здійснивши аналіз положень укладеного сторонами договору та специфікації до нього, враховуючи, що отримання товару відповідачем визнається, строк оплати відповідно до умов договору настав, доказів оплати товару у повному обсязі відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12 132,80 грн, що становить різницю між визначеною вартістю товару за умовами договору та фактично сплаченими відповідачем грошовим коштами, є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/6886/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга АТ «ОГХК» в особі Філії «ІГЗК» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/6886/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/6886/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/6886/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.10.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді С.Я. Дикунська
Г.А. Жук