вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2019 р. Справа№ 910/5941/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Яковлєва М.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 (повний текст складено 24.07.2019)
у справі №910/5941/19 (суддя Котков О.В.)
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт"
про стягнення 7139,12 грн ,
У травні 2019 року Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" (далі - відповідач) та просило стягнути 7139,12 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строки виконання підрядних робіт за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 217 від 18.06.2018 року, у зв'язку із чим позивачем нарахована пеня у сумі 24876,32 грн., яка сплачена відповідачем частково, в сумі 17737,20 грн., тому з нього підлягає стягненню залишок несплаченої пені.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що пеня повинна нараховуватись на суму прострочених виконаних робіт, а не на загальну вартість робіт за договором, тому, за розрахунком відповідача, розмір пені за порушення строків виконання робіт становить 17737,20 грн., і вказана пеня сплачена ним у повному обсязі. Крім того, відповідач вважав, що суд може зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій (пені) до розміру, який вже був сплачений відповідачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" на користь Національного антикорупційного бюро України грошові кошти: пені - 3569,56 грн. та судовий збір - 960,50 грн. гривень 50 копійок.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Національне антикорупційне бюро України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами справи підтверджується настання негативних наслідків для позивача від несвоєчасного виконання робіт, тому відсутні підстави для зменшення розміру пені. Крім цього, судом не вирішено питання щодо стягнення 100,04 грн. судових витрат, пов'язаних із пересиланням поштової кореспонденції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 10 вересня 2019 року, сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
10 вересня 2019 року відповідач направив до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що зобов'язання за договором виконано повністю, відповідачем добровільно було сплачено пеню в сумі 17737,20 грн., позивач не надав доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання робіт, і порушення зобов'язання фактично не завдало позивачу збитків. Зазначає, що на час проведення ремонту працівники позивача у приміщеннях не працювали. Також зазначив, що у додатках до апеляційної скарги позивачем вказано наказ від 11.05.2018 №101, однак, у конверті містилась лише копія апеляційної скарги.
Так, до апеляційної скарги позивачем додано новий доказ - копію наказу від 11.05.2018 №101 "Про закріплення приміщень за самостійними структурними підрозділами Національного антикорупційного бюро України" з додатками.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на зазначені приписи ГПК України, апеляційним господарським судом не приймаються додатково поданий позивачем доказ - наказ 11.05.2018 №101, оскільки позивач не обґрунтував неможливість подання вказаного доказу суду першої інстанції.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито 19 серпня 2019 року, апеляційна скарга має бути розглянута у строк по 21 жовтня 2019 року (понеділок).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 червня 2018 року між Національним антикорупційним бюро України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Монтаж Київ" (як перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хофт"), як виконавцем, було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 217 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати за завданням замовника послуги за ДБН А.2.2-3:2014 з поточного ремонту приміщень 3-го та 4-го поверху адміністративної будівлі Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, корпус № 1 (код за ДК 021:2015 - 45450000-6 (Інші завершальні будівельні роботи)), КЕКВ 2240 (послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, встановлених даним договором.
Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткового договору № 1/473 від 20.11.2018 року) ціна договору (загальна вартість послуг за договором) становить 829 210,69 грн., у тому числі ПДВ 20%. Ціна договору (загальна вартість послуг за договором) визначена договірною ціною на послуги (додаток № 2), що розрахована відповідно до локального кошторису на послуги з підсумковою відомістю ресурсів (додаток № 3). Договірна ціна є твердою і може коригуватись тільки за взаємною згодою сторін. Ціна договору (загальна вартість послуг за договором) визначена з урахуванням всіх витрат виконавця, які необхідно понести виконавцю у зв'язку із наданням послуг, в тому числі завантаження, розвантаження, сплату митних тарифів, транспортних витрат до місця надання послуг, податків і зборів та інших витрат, понесених виконавцем.
У пункті 5.1 договору визначено, що строк надання послуг та передання їх результату замовнику встановлюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту укладення цього договору.
Отже, враховуючи, що договір укладено 18 червня 2019 року, строк надання послуг до 18.08.2019 року (включно).
За умовами п. 5.2 договору надання послуг здійснюється за рахунок сил та матеріалів виконавця.
Згідно з п. 8.5 договору у випадку порушення виконавцем строків надання послуг, надання послуг у неповному обсязі або несвоєчасного повернення коштів, сплачених за неякісні послуги, та суми попередньої оплати, що не підтверджена актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ- 3), виконавець зобов'язаний сплатити за вимогою замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка від загальної вартості послуг за цим договором за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від загальної вартості послуг за цим договором.
На виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №217 від 18.06.2018 року відповідач виконав, а позивач прийняв послуги з поточного ремонту приміщень 3-го та 4-го поверху адміністративної будівлі Національного антикорупційного бюро України, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 року від 26.07.2018 року на суму 237968,75 грн. та актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року від 17.09.2018 року на суму 591466,43 грн.
Платіжним дорученням №1345 від 26.06.2018 позивач сплатив відповідачу 300090,00 грн. попередньої оплати, 27.07.2018 відповідач повернув позивачу 62121,25 грн. попередньої оплати (різниця між сумою попередньої оплати та вартістю виконаних у липні робіт), що підтверджується випискою по рахунку, а платіжним дорученням №2160 від 26.09.2018 позивач сплатив відповідачу 591466,43 грн. Отже, на виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 829435,18 грн.
Листом від 20 серпня 2018 року за вих.№2001/08-18, який отриманий позивачем цей же день, відповідач повідомив позивачу про те, що станом на 17.07.2018 ним виконані майже 100% робіт, окрім робіт зі встановлення міжкімнатних дверей (у зв'язку із простроченням виробником зобов'язань); встановлення алюмінієвого вітражу (у зв'язку із значним перевищенням вартості вітражу вартості, закладеної у кошторисі та пошуків іншого постачальника) та фінішних робіт в приміщенні 4 поверху, де встановлюється вітраж.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині дотримання строків надання послуг позивачем нараховано пеню в розмірі 24876,32 грн. за 30 днів прострочення у розмірі 0,1 відсотка від загальної вартості послуг за цим договором за кожен день такого прострочення.
28 листопада 2018 року позивач направив відповідачу вимогу №03/2-142/44368 про сплату пені в сумі 24 876,32 грн.
Відповідач листом від 13.12.2018 року за вих. №13-01/12-18 підтвердив, що послуги в повному обсязі прийняті 17.09.2018 року, та не заперечував проти кількості днів прострочення, однак, заперечував проти суми пені та визнав її у розмірі 17 737,20 грн. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що обумовлений договором строк ним виконані роботи на суму 237 968,75 грн., а вартість прострочених послуг становить 591 466,43 грн., тому пеня повинна нараховуватися саме на суму прострочених виконаних робіт.
Згідно банківської виписки від 18.02.2019 відповідачем було сплачено позивачу пеню у розмірі 17 737,20 грн.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 7139,12 грн. з наступного розрахунку: 24 876,32 грн. - 17 737,20 грн.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував посилаючись на те, що нарахування пені за порушення строків виконання робіт необхідно здійснювати на суму прострочених виконаних робіт, а не на загальну вартість робіт за договором, за розрахунком відповідача розмір пені за порушення строків виконання робіт становить 17 737,20 грн. Відповідач вказував, що вказаний розмір пені 18.02.2019 року був сплачений позивачу. Крім того, відповідач вказав, що листом від 20.08.2018 він повідомляв позивача про те, що виконано майже 100% робіт, передбачених договором, окрім встановлення міжкімнатних дверей, алюмінієвого вітражу та фінішних робіт, тому вважав, що суд може зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій (пені) до розміру, який вже був сплачений відповідачем.
Позивач відповідь на відзив не подав та у суді першої інстанції вказані доводи відповідача не спростовував.
За наслідками розгляду спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак вважав за можливе зменшити розмір пені на 50%, відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3569,56 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору про закупівлю послуг за державні кошти № 217 від 18 червня 2018 року, який за своєю правовою природою є господарським договором підряду.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов'язковим для сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами визнається, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором та виконав роботи з порушенням строку на 30 днів.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (ГК України) встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 8.5 договору визначено, що у випадку порушення виконавцем строків надання послуг, надання послуг у неповному обсязі або несвоєчасного повернення коштів, сплачених за неякісні послуги, та суми попередньої оплата, що не підтверджена актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ- 3), виконавець зобов'язаний сплатити за вимогою замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка від загальної вартості послуг за цим договором за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від загальної вартості послуг за цим договором.
Позивачем пеня в сумі 24876,32 грн. була нарахована за 30 днів прострочення, виходячи із загальної вартості послуг за договором, яка становить 829 210,69 грн. (п. 2.1. договору (в редакції додаткового договору № 1/473 від 20.11.2018 року).
Перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає наведеними умовам договору.
Відповідачем у добровільному порядку було сплачено позивачу пеню у розмірі 17737,20 грн., що підтверджується банківською випискою.
Отже, залишок несплаченої пені становить 7139,12 грн.
Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
При цьому правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18.
Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру пені на 50% - до 3569,56 грн., оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що поведінка відповідача свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання за договором, докладання ним можливих зусиль для уникнення прострочки виконання обумовлених договором робіт, зобов'язання за договором було виконано повністю, підтвердженням чого є акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані з боку позивача без будь-яких зауважень та заперечень, про що зазначає сам позивач у позовній заяві, добровільна сплата пені за порушення строків виконання робіт від суми прострочених виконаних робіт в розмірі 17 737,20 грн., відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання робіт, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі фактично не завдало збитків позивачу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Щодо посилань апелянта на те, що судом не було вирішено питання щодо стягнення 100,04 грн. судових витрат, пов'язаних із пересиланням поштової кореспонденції, то як вбачається з матеріалів справи - у позовній заяві позивач просив, крім пені, стягнути з відповідача сплачену позивачем суму судового збору за подання позовної заяви. У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач включив до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - витрати на пересилання поштової кореспонденції на загальну суму 100,04 грн., однак, при цьому не заявляв клопотання про розподіл судових витрат та не надав суду доказів понесення цих витрат у зазначеній сумі.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24 липня 2019 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.10.2019.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
М.Л. Яковлєв