вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2019 р. Справа№ 920/18/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Добрицька В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук В.О.;
від відповідача: Довганюк Р.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"
на рішення Господарського суду Сумської області
від 11.06.2019 (повний текст складено - 24.06.2019)
у справі № 920/18/18 (головуючий суддя - Коваленко О.В., суддя - Резніченко О.Ю., суддя - Джепа Ю.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"
про стягнення 1 650 304,70 грн.
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" про стягнення з відповідача на свою користь 1 650 304,70 грн., з яких: 1 000 000,00 грн. заборгованості за векселем №783375462443 від 04.05.2000, 157 150,68 грн. - 6% річних, 493 154,02 грн. - інфляційних збитків, а також судові витрати по справі в розмірі 24 754,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є законним держателем простого векселя № 783375462443 від 04.05.2000 на суму 1 000 000,00 грн, випущеного відповідачем, а відповідач як векселедавець зобов'язаний здійснити на користь позивача платіж за зазначеним векселем з огляду на настання строку платежу за ним, однак не виконав своїх зобов'язань та борг за векселем не погасив, у зв'язку з чим вексель був опротестований у неплатежі та приватним нотаріусом видано виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості за векселем.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 у справі №920/18/18 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 157 150 грн. 68 коп. - 6% річних, 2357 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі № 920/18/18 рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2018 у справі № 920/18/18 залишене без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі № 920/18/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі №920/18/18 позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 000 000,00 грн. заборгованості за векселем №783375462443 від 04.05.2000.
Провадження у справі № 920/18/18 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6% річних у розмірі 157 150,68 грн. - закрито.
В іншій частині в позові відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за векселем, суд першої інстанції вказав, що порушене право позивача на отримання коштів за простим векселем №783375462443 у позасудовому порядку не захищене, доказів закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса сторонами не подано, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн. є правомірною та обґрунтованою.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи містяться докази сплати на користь позивача 157 150,68 грн. суми 6% річних.
Відмовляючи в задоволені решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, а тому положення ст. 625 Цивільного кодексу України у даному випадку застосуванню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі № 920/18/18 скасувати в частині відмови стягнення інфляційних у розмірі 493 154,02 грн., та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 493 154,02 грн. інфляційних.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було грубо порушено положення норм ст. 625 ЦК України, ст. 4 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, ст.ст. 38, 43 «Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі».
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі №920/18/18 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 100000,00 грн. боргу та 157150, 68 грн. 6% річних за простим векселем №783375462443 від 04.05.2000, в іншій частині залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції відбулося порушення норм процесуального права, які закріплені у ст.ст. 13, 14, 74, 80, 81 ГПК України, а отриманий таким чином вексель є недопустимим доказом. Також апелянт зазначив, що позивач не повідомив про наявність у нього або інших осіб оригіналів письмових доказів, що додані до позовної заяви, тоді як всіх оригіналів на вимогу суду позивач не надав. На думку апелянта, з копії листа № 26-1847/1.2.-15 від 13.03.2015 вбачається, що відповідачу ніби-то було направлено копії векселів на 8 арк., тоді підставою для заявлення та задоволення вимог є сам вексель, який у кредитора не знаходився.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями, справу № 920/18/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", призначено розгляд справи на 18.09.2019 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 року відкладено розгляд справи на 02.10.2019 року.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 року № 09.1-08/3950/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019 року для розгляду справи №90/18/18 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді - Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 року у справі № 920/18/18.
Позиції учасників справи
02.09.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
24 квітня 2000 р. між Українським кредитним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (Банк) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Позивач) був укладений договір № Т-102/042000 (далі за текстом - Договір), в пункті 1 якого сторони погодили здійснити обмін рівноцінних цінних паперів, а саме: векселів, зазначених у статті 2 цього Договору, на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 2.1. зазначеного Договору банк зобов'язується передати позивачу у власність векселі, перелік яких зазначений у додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору, загальною номінальною вартістю 66715946,15 грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього Договору.
Відповідно до пунктів 46-53 додатку № 1 до Договору Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягав передачі в тому числі і простий вексель № 783375462443.
04 травня 2000 року на виконання умов Договору Банк передав, а Підприємство прийняло, зокрема, вексель №783375462443, емітований Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго"), номінальною вартістю 1 000 000 грн. 00 коп., дата випуску 04.05.2000, із зобов'язанням заплатити проти цього векселя Банку чи його наказу суму у розмірі 1000000 грн.00 коп. за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015, що підтверджується додатком №1 до Договору та актом приймання-передачі векселів від 04.05.2000 до Договору.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя №783375462443 на суму 1000000,00 грн., випущеного Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (яке в подальшому було перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго", що підтверджується Статутом останнього), зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015 р.
За простим векселем №783375462443 Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" зобов'язалося заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк"), чи його наказу 1000000,00 грн.
Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" на звороті векселя проставлено бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.
13.03.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" з листом № 26-1847/1.2-15 від 13.03.2015, в якому просило оплатити векселі, у тому числі і простий вексель №783375462443, до 12-00 години 19.03.2015 р. У листі зазначено, що у разі неоплати векселів відповідно до чинного законодавства по векселях буде вчинено протест у неплатежі.
Однак, Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" не здійснило оплату векселя №783375462443, у зв'язку з чим 19.03.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу з листом № 26-2003/1.2-15 про опротестування вказаного вище векселя у неплатежі.
25.03.2015 р. приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. направила Публічному акціонерному товариству "Сумиобленерго" телеграму-вимогу з пропозицією до 12-ї години 26.03.2015 р. здійснити оплату, в тому числі вказаного вище векселя або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії.
Розпискою від 26.03.2015 р. про передачу векселів для опротестування приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. отримала, в тому числі і вексель №783375462443 на суму 1 000 000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням вказаної вимоги відповідачем, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. 26.03.2015 р. видано протест про неоплату вказаного вище векселя (зареєстровано в реєстрі № 981).
Актом приймання-передачі від 26.03.2015 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. передано Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в тому числі вищезазначений вексель та протест про неоплату векселя.
31.03.2015 р. позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за вказаним векселем на суму 1000000,00 грн.
01.04.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. видано виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 499) про стягнення з відповідача заборгованості за векселем №783375462443 від 04.05.2000 р. на суму 1000000,00 грн., який було пред'явлено до виконання до державної виконавчої служби та за яким державною виконавчою службою Сумського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 47271175.
Однак, борг за векселем №783375462443 не був погашений Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" ні в добровільному порядку, ні в примусовому, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з цим позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" 1000000,00 грн. заборгованості за векселем №783375462443 від 04.05.2000, 157150,68 грн. - 6 % та 493154,02 грн. інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, у розумінні закону право на захист - це суб'єктивне право особи вимагати від уповноважених органів примусового застосування засобів реагування до порушників цивільних прав.
Відповідно до закріплених в главі 3 Цивільного кодексу України положень, які стосуються здійснення захисту порушених прав та інтересів, захист порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється: судом (стаття 16 Цивільного кодексу України), Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування (стаття 17 Цивільного кодексу України), органами нотаріату (стаття 18 Цивільного кодексу України), самостійно (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Так, зокрема, в статті 18 Цивільного кодексу України встановлено порядок захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172, відбувається стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку. Відповідно до п.11 даного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: оригінал опротестованого векселя; акт про протест векселя.
Згідно ст. 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зазначається, що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законодавством порядку, є виконавчим документом.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів.
Отже, в ст.18 ЦК України унормований порядок захисту цивільних прав нотаріусом, виконавчий напис якого, вчинений на борговому документі, є виконавчим документом нарівні з рішенням суду.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Отже, особа, право якої порушено, може на свій власний розсуд обрати будь-яку форму захисту: судову, шляхом звернення до органів державної влади, органів нотаріату чи самозахист.
При цьому, межі здійснення цивільних прав не містять жодних обмежень щодо права особи здійснювати захист своїх прав та інтересів у способи, визначені законодавством. Не містить таких обмежень і чинне законодавство в цілому, а Конституція України надає право особи діяти у спосіб, не заборонений законодавством.
Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, чинне законодавство не містить обмежень щодо можливості здійснення особою захисту своїх прав та законних інтересів одночасно шляхом пред'явлення до виконання виконавчого напису в позасудовому порядку та шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку.
А тому, не можуть бути покладені в основу рішення твердження відповідача про те, що задоволення позову у цій справі призведе до подвійного стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" заборгованості за одним і тим самим борговим документом, оскільки боржник зобов'язаний виконати зобов'язання за векселем №783375462443 за будь-яким з виконавчих документів, у зв'язку з чим виконавче провадження буде закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а інший невиконаний виконавчий документ боржник має право визнати таким, що не підлягає виконанню в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з припиненням зобов'язання його виконанням та відсутністю обов'язку боржника.
Верховий Суд, відправляючи справу на новий розгляд, у постанові від 06.11.2018 зазначив, що суди, обмежившись констатацією відсутності у матеріалах справи оригіналу спірного векселя, не встановили обставин наявності у позивача порушеного права на момент звернення до господарського суду з цим позовом у цій справі та на час її розгляду, не дослідили обставини виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати заборгованості за векселем №783375462443 від 04.05.2000 у примусовому порядку та обставини щодо обсягу такого виконання.
На виконання вимог постанови Верховного Суду від 06.11.2018, Господарським судом Сумської області ухвалою від 12.02.2019 р. було витребувано у Господарського суду міста Києва оригінал векселя №783375462443 від 04.05.2000, який був предметом огляду та оцінки господарським судом міста Києва у справі №910/12353/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Акцент-Банк" про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.
Супровідним листом № 04-11/55 від 26.02.2019 Господарський суд міста Києва надіслав на адресу Господарського суду Сумської області оригінал простого векселя №783375462443 від 04.05.2000 та оригінал виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №499 від 01.04.2015 р.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.04.2019 р. у справі №920/18/18 було витребувано у Головного територіального управління юстиції у Сумській області завірену належним чином копію виконавчого провадження №47271175 з примусового виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №499 від 01.04.2015 р. про стягнення з ПАТ "Сумиобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" несплаченої в строк заборгованості за простим векселем №783375462443 від 04.05.2000.
На виконання вимог суду першої інстанції Ковпаківським ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області надіслано на адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження №47271175.
А тому доводи відповідача щодо безпідставного збирання судом першої інстанції доказів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі дії судом були здійснені на підставі вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 06.11.2018.
З наявних у справі доказів вбачається, що позивач 31.03.2015 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за вказаним векселем на суму 1000000,00 грн.
01.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. видано виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 499) про стягнення з відповідача заборгованості за векселем №783375462443 від 04.05.2000 на суму 1 000 000,00 грн.
У виконавчому написі № 499 зазначено, що він набуває чинності з моменту його вчинення та має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, виконавчий напис № 499 від 01.04.2015 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. було пред'явлено до виконання до державної виконавчої служби та за яким державною виконавчою службою Сумського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 47271175.
З матеріалів виконавчого провадження №47271175 з примусового виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №499 від 01.04.2015 р. про стягнення з ПАТ "Сумиобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" несплаченої в строк заборгованості за простим векселем №783375462443 від 04.05.2000, вбачається, що стягнення за виконавчим написом не здійснювалось, відповідно до постанови ст. державного виконавця Турчин Ю.С. ВДВС Сумського міського управління юстиції від 30.04.2015 виконавче провадження зупинене згідно ухвали Сумського окружного адміністративного суду про забезпечення позову по справі №818/1437/15 від 30.05.2015 р.
Отже, з урахуванням встановленого, порушене право позивача не перестало існувати внаслідок реалізації позасудового захисту, станом на момент звернення до суду відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості по векселю ні в добровільному, ні в примусовому порядку, виконавче провадження ВП №47271175 зупинене з квітня 2015 року, будь-яких виконавчих дій (окрім накладення арешту на нерухоме майно боржника) під час виконання виконавчого напису нотаріуса № 499 від 01.04.2015 не вчинялось, виконання зазначеного виконавчого документу не відбулось, обставини щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 47271175 у зв'язку з оскарженням відповідачем в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса № 499 від 01.04.2015 підтверджені відповідними належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі письмовими, речовими і електронними доказами.
Частинами 1, 2, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Підставою заявлених позовних вимог є невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати простого векселя №783375462443.
В матеріалах справи міститься засвідчена копія простого векселя №783375462443 від 04.05.2000, в той час як судом першої інстанції в ході розгляду даного спору був досліджений й оригінал вказаного векселя та виконавчого напису нотаріуса № 499 від 01.04.2015.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що на час звернення до суду із позовом у кредитора вексель не знаходився, не підтверджено належними доказами у справі, а тому до уваги судовою колегією не приймаються.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.
Вимоги до оформлення простого векселя визначені також і в статтях 75, 76 Розділу ІІ "Прості векселі" Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією 1930 року.
За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача на отримання коштів за простим векселем №783375462443 у позасудовому порядку не захищене, наявні підстави для захисту цього права судом, позовні вимоги підтверджені наявними у справі доказами та дослідженими судом оригіналами векселя та виконавчого напису нотаріуса, доказів закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса сторонами не подано, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 1000000 грн. 00 коп. є правомірною та обґрунтованою.
Крім того, обґрунтованими є твердження позивача, що він як держатель векселю, має право відповідно до вимог вексельного законодавства вимагати від відповідача, як векселедавця, стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%.
В силу приписів ст. 1, ст. 15, ст. 25 Уніфікованого закону векселедавець - ПАТ "Сумиобленерго", зобов'язаний за простим векселем №783375462443 як трасат (акцепт) за переказним векселем.
Сам вексель №783375462443 передано у власність позивача Українським кредитним банком (правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк") на підставі договору від 24.04.2000 № Т-102/042000.
В подальшому на вказаному векселі ПАТ "Акцент-Банк" здійснено банковий індосамент "Платити наказу: без обороту на мене".
Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений.
Згідно зі ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, що забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.
Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, в тому числі відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.
Отже, право векселедержателя на стягнення 6% річних із зобов'язаної за векселем особи від дати настання строку платежу, передбачене ст. 48 вказаного Уніфікованого закону.
Пунктом 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.
Враховуючи факт порушення відповідачем строків платежу, оскільки до 19.03.2015 відповідачем не було оплачено вимоги за векселем, а також те, що право на стягнення 6% передбачено Уніфікованим законом, місцевий господарський дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 157 150,68 грн. суми 6% річних (за період з 20.03.2015 по 31.10.2017) є правомірними.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подані суду докази сплати на користь позивача 157 150,68 грн. 6% річних (платіжне доручення № 389 від 20.06.2018). При цьому у платіжному дорученні про перерахування відповідачем 157 150 грн. 68 коп. - 6% річних призначенням платежу визначено: "добровільне виконання рішення ГССО від 22.03.2018 у справі № 920/18/18 після набрання законної сили (прийняття пост. ХАГС від 14.06.2018)", а вказані судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 06.11.2018 у даній справі. До того ж, відповідачем надано в судовому засіданні усні пояснення щодо включення до суми оплати 6% річних згідно платіжного доручення № 389 від 20.06.2018 суми оплати судових витрат на виконання рішення господарського суду Сумської області.
Однак, враховуючи те, що позивач підтвердив факт отримання та зарахування вказаних коштів, після скасування судових рішень, на виконання яких вони були сплачені, позивачем відповідачу грошові кошти не повернуті, сам відповідач у своїй заяві про закриття провадження у справі визнав факт сплати цієї суми саме як суми нарахованих відсотків у розмірі 157 150,68 грн., отже зобов'язання з оплати позивачу суми нарахованих відсотків - 6% у розмірі 157 150,68 грн. відповідачем виконано, тому у цій частині відсутній предмет спору та відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 157 150,68 грн. 6% річних правомірно закрите судом першої інстанції.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 493 154,02 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.03.2015 по 31.10.2017 р.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Сплата інфляційних втрат врегульована статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань (в даному випадку статті 625 ЦК України) до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні".
Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотками в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витратами, пов'язаними з протестом і пересиланням повідомлень, а також іншими витратами. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.
Отже, за прострочення виконання вексельного зобов'язання, вексельним законодавством встановлені спеціальні санкції.
Тобто, статтею 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Даний порядок є вичерпним. При цьому Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ньому, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, норми ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому, колегія суддів відзначає, що Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні" (постанови від 15.05.2018 у справі №904/8714/17, від 22.05.2018 у справі №904/8713/17, від 23.05.2018 у справі №904/8710/17, від 23.05.2018 у справі №904/8711/17, від 26.06.2019 у справі № 904/66/18 та інші).
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскільки порушене право позивача не перестало існувати внаслідок реалізації позасудового захисту, станом на момент звернення до суду відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості по векселю ні в добровільному, ні в примусовому порядку, виконавче провадження ВП №47271175 зупинене з квітня 2015 року, будь-яких виконавчих дій (окрім накладення арешту на нерухоме майно боржника) під час виконання виконавчого напису нотаріуса № 499 від 01.04.2015 не вчинялось, виконання зазначеного виконавчого документу не відбулось, обставини щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 47271175 у зв'язку з оскарженням відповідачем в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса № 499 від 01.04.2015 підтверджені відповідними належними та допустимими доказами.
В той же час, спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, а тому норми ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі № 920/18/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі № 920/18/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі № 920/18/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.
4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі № 920/18/18.
5. Матеріали справи № 920/18/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 07.10.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
С.А. Пашкіна