27.09.2019 Справа № 756/13324/15-ц
Ун.№756/13324/15-ц
Пр.№2/756/65/19
05 вересня 2019 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Ковган О.І.
за участю
представника відповідачаШевченко В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування моральної шкоди, стягнення компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
07.10.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Європейський газовий банк» про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення записів до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
13.01.2015 позивача було прийнято уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемком Р.А. позивача було призначено на посаду заступника начальника управління позовної роботи Департаменту правового забезпечення АТ «Єврогазбанк» і в лютому цього ж року переведено на посаду начальника цього ж управління.
05.10.2015 року, позивач, перебуваючи на своєму робочому місці був повідомлений начальником управління кадрового забезпечення про наявність наказу про припинення трудового договору №VIII-66-ОС від 02.10.2015 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, з яким намагалась його ознайомити.
Повідомлення про майбутнє скорочення йому представлено не було.
Вказує на те, що його звільнення є незаконним, оскільки його не було попереджено про наступне вивільнення за два місяці.
О 9:55 годині того ж дня, позивач викликав працівників поліції, по прибуттю яких вийшов з приміщення банку, і охорона не допустила його назад, у зв'язку з чим в день звільнення не отримав трудової книжки, розрахунку та вихідної допомоги.
Також вважає, що роботодавцем не враховано його переважне право на залишення на роботі, оскільки тривалий час працював юристом в банківській сфері, мав вищу юридичну освіту та статус адвоката, а також за час роботи у відповідача домігся повернення значної суми боргу від боржників. Працівники, прийняті на роботу відповідачем з кінця липня 2015 мали нижчу кваліфікацію і підлягали звільненню в першу чергу.
З цих підстав позивач просив суд визнати своє звільнення незаконним, поновити його на посаді начальника управління позовної роботи Департаменту правового забезпечення АТ «Єврогазбанк» з 02.10.2015 року, зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А. допустити позивача до робочого місця, внести запис до трудової книжки про скасування наказу про припинення трудового договору і запис про поновлення на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.10.2015 року по день ухвалення рішення у справі позачергово, а також стягнути моральну шкоду солідарно з відповідача і уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А. солідарно завдану моральну шкоду, яку оцінено позивачем у розмірі 200 000 грн.
23.10.2015 року відкрито провадження в даній справі.
28.09.2016 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій він посилається на те, що в день звільнення з ним не було проведено остаточний розрахунок, а саме не виплачено компенсацію за 3 невикористані дні щорічної основної відпустки і вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
27.11.2015 року та 23.12.2015 року позивач на картковий рахунок отримав розрахунок за жовтень 2015 року у розмірі 11 624,28 грн і розрахунок частини заробітної плати за вересень 2015 року у сумі 4 585,86 грн. відповідно.
Несвоєчасна виплата вказаних сум зумовлює прав позивача на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
При цьому позивачем розраховано компенсацію згідно вимог Порядку проведення компенсацій громадянам втраченої частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, що затверджений постановою КМ України №159 від 21.02.2001 року і визначено розмір компенсації за вересень 2015 року у розмірі 138,22 грн., компенсацію за жовтень 2015 року у розмірі 118,57 грн.
Також, позивачем розраховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 163 623,96 грн.
Просив розглянути справу з урахуванням змінених підстав позову.
03.10.2016 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій залишив без змін заявлені раніше вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за вересень 2015 року у розмірі 138,22 грн., компенсацію за жовтень 2015 року у розмірі 118,57 грн., розрахував суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 67 059 грн. і пред'явив вимоги про стягнення 10 000 грн. моральної шкоди. Просив стягнути з відповідача вказані суми грошових коштів позачергово, решту позовних вимог позивач просив залишити без розгляду.
Згідно долучених до справи пояснень відповідача та його відзиву на позов вбачається, що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з листопада 2014 року ПАТ «Європейський газовий банк» перебуває у процедурі ліквідації, у зв'язку з чим усі виплати здійснюються у межах кошторису витрат, затвердженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд) та відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, норми якого мають пріоритет перед нормами КЗпП України у спірних правовідносинах. Відповідно до статті 52 Закону №4452-VI виплата вихідної допомоги звільненим працівникам здійснюється протягом усього періоду ліквідації банку, але у порядку черговості та у межах кошторису, затвердженого Фондом.
Позивач до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, що зазначені у відзиві.
Представник третьої особи до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивача та представника третьої особи.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року у ПАТ «Європейський газовий банк» відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію цього банку.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду 18 листопада 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк» та призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02 листопада 2015 року № 197 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк» на два роки до 17 листопада 2017 року включно.
02.10.2015 позивача звільнено з посади начальника управління позовної роботи Департаменту правового забезпечення АТ «Єврогазбанк», яку він обіймав з 10.03.2015. Про звільнення видано наказ про припинення трудового договору №VIII-66-ОС від 02.10.2015 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Вказаним наказом також зобов'язано виплатити позивачу компенсацію за 3 дні невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 13.01.2015 по 02.10.2015, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України.
27.11.2015 року та 23.12.2015 року позивач на картковий рахунок отримав розрахунок за жовтень 2015 року у розмірі 11 624,28 грн і розрахунок частини заробітної плати за вересень 2015 року у сумі 4 585,86 грн. відповідно.
Вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати позивачем не заявлено.
Спірні правовідносини регулюються КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативними актами з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 21 КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).
Установлено, що позивача звільнено 02.10.2015, аде при звільненні не проведено остаточний розрахунок, тому позивач вважає, що підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати коштів до дня фактичного розрахунку.
Отже, у цій справі зобов'язання ПАТ «Європейський газовий банк» перед позивачем виникли після початку процедури ліквідації (17.11.2014) у зв'язку з його звільненням з банку (02.10.2015).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Порядок задоволення вимог кредиторів після початку процедури ліквідації банку врегульований розділом VIII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (пункт 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Законом передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює, зокрема, уповноважена особа Фонду (пункт 1 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Оскільки в ПАТ «Європейський газовий банк» вже розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим.
Відповідно до наведених вище приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після початку процедури ліквідації банку вимоги кредиторів задовольняються в порядку визначеної статтею 52 цього Закону черговості відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.
Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Визначена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» черговість задоволення вимог кредиторів до банку не позбавляє та не обмежує працівників на оплату праці, а лише зумовлює певні процедурні питання здійснення ними цього права.
Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача і початок процедури його ліквідації як юридичної особи зумовили для позивача настання правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку та черговості.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації, зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними; цей Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах.
Саме така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року в справі № 127/10129/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/23398/16.
Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури його ліквідації унеможливлюють стягнення з банку коштів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом.
З початком процедури ліквідації уповноважена особа Фонду є представником банку, який ліквідується, та здійснює під час ліквідаційної процедури повноваження органів управління банку. Банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та статус самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації і внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження виконує повноваження органів управління банку, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (пункти 1, 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (частина перша статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, реалізація уповноваженою особою Фонду повноважень щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів впливає на те, чи будуть захищені трудові права працівника у його правовідносинах з банком як роботодавцем.
Захист трудових прав ОСОБА_1 щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації повинен був реалізовуватися ним шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення грошових вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Отже, відсутні правові підстави вважати, що настала матеріальна відповідальність банку, що ліквідовується (ПАТ «Європейський газовий банк»), на підставі статті 117 КЗпП України за невиплату належних звільненому працівнику ( ОСОБА_1 ) сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи те, що виплата всіх належних сум при звільненні позивачу не була здійснена у зв'язку з початком ліквідації банку, позивач мав можливість задовольнити свої вимоги шляхом включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, чого ним зроблено не було, суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди.
З цих підстав суд приймає рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування моральної шкоди, стягнення компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 27.09.2019.
Суддя А.М.Майбоженко