Справа № 359/9443/19
Провадження № 3/359/3342/2019
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
10 жовтня 2019 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши за участі особи, яка притягається до відповідальності, адміністративний матеріал, що надійшов від батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , -
26.09.2019 року о 08 год. 41 хв., на території терміналу «D» ДПМА «Бориспіль», що знаходиться по вул. Бориспіль-7 у м. Бориспіль Київської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світлонеприродна блідість обличчя, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5. ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився, вину не визнав, зазначив, що не перебував у стані наркотичного сп'яніння, однак визнає факт порушення, у зв'язку з відмовою від проходження. Просив не вилучати водійське посвідчення зважаючи на те, що транспортний засіб використовує для підробітку, позбавлення права керування транспортними засобами призведе до погіршення його матеріального становища.
Вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 26.09.2019 року серії ОБ № 192207 (а.с.2), з яким правопорушник ознайомлений, письмовими поясненнями свідків та іншими матеріалами справи.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п.2.5, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 статті 130 КУпАП.
При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 обставини.
Враховуючи характер скоєного, матеріали справи, особу правопорушника, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин, суд дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 транспортний засіб використовує для підробітку, позбавлення права керування транспортними засобами призведе до погіршення його матеріального становища.
Відповідно до ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 23, 33, 34, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (одержувач: Київська область/м. Київ/, ЄДРПОУ: 37955989, МФО: 899998; КБК 21081300; р/р № НОМЕР_3 ) без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , на користь державного бюджету України (ротримувач коштів: Бориспільське управління Державної казначейської служби України; код отримувача (за ЄДРПОУ): 38007070; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31218206010004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26539653 Бориспільського міськрайонного суду Київської області) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя С.М. Вознюк