іменем України
Справа № 285/2153/19
провадження у справі № 2/0285/867/19
07 жовтня 2019 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі головуючої судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
У червні 2019 року ОСОБА_1 - позивач у справі, звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 - відповідача у справі, на її користь борг у сумі 9764 грн. та судові витрати у справі у розмірі 500 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 25.03.2019 року відповідач взяв у неї в борг грошові коштів у розмірі 9764 грн. на строк до 25.05.2019 року, про що склав відповідну письмову розписку. Відповідач у строк кошти не повернув, уникає зустрічей та дзвінків з даного приводу, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Одночасно з поданням даної позовної заяви позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої 11.07.2019 року було відмовлено відповідною ухвалою суду.
Ухвалою суду від 08.07.2019 року після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України провадження у зазначеній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду.
Сторони в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача надійшла письмова заява, в якій вона просила справу розглянути без її участі, вказала, що позовні вимоги підтримує частково та просить стягнути з відповідача борг в сумі 5764 грн., оскільки 4000 грн. відповідач їй уже сплатив добровільно.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов до суду від нього не надходило. Разом з тим, в судовому засіданні під час розгляду клопотання про забезпечення позову він фактично борг визнав, пояснивши, що частково борг в сумі 4000 грн. погасив, та має намір погасити його в повному обсязі.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши обставини на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову за наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.03.2019 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові коштів у розмірі 9764 грн., які зобов'язався повернути до 25 травня 2019 року, про що склав письмову розписку (а.с.4).
Відповідно з статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором . Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін )його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання,строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як слідує із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способами, передбаченими цим Кодексом та іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, відповідач не виконав умов договору позики, укладеного між сторонам, не повернув позивачу грошові кошти, які отримав від останньої в обумовлений у розписці строк та на день подачі позовної заяви до суду, має заборгованість перед позивачем.
Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в позику, проти чого відповідач не заперечив, фактично визнавши позовні вимоги.
Разом з тим, суд бере до уваги часткове погашення відповідачем боргу в сумі 4000 грн. під час розгляду справи, проти чого не заперечила позивач.
За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача решти суми боргу у розмірі 5764 грн.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат встановлено наступне.
Ст. 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг).
Так, позивач просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати в сумі 500 грн. за отриману професійну правничу допомогу, однак не надає жодного доказу щодо самого факту надання їй правової (правничої) допомоги та розрахунку суми витрат.
За таких обставин суд приходить до висновку про необгрунтованість вимог позивача щодо стягнення судових витрат у сумі 500 грн на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, оскільки позивач як особа з інвалідністю 2 групи згідно Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, то згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 768,40 грн. судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5764 (п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) ;
Відповідач - ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 ) .
Дата складення повного судового рішення - 11.10.2019 року.
Суддя А.В.Михайловська