Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 755/527/17
провадження № 61-27825св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Русинчука М. М. (суддя - доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Слюсар Т. А., Музичко С. Г.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс» (далі - ТОВ «Єврокосметикс») про розірвання договору про надання послуг.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08 листопада 2016 року вона уклала з відповідачем договір № ПА 0611 про надання косметичних послуг, за умовами пункту 1.1 якого виконавець надає замовнику комплекс послуг в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити такі послуги згідно умов договору.
Позивач посилалася на те, що ретельно вивчивши документи, що були їй надані, вона з'ясувала, що підписала договір на вкрай невигідних для себе умовах, зокрема, повну вартість комплексу послуг вона повинна сплатити в день підписання договору, а усі процедури виконуються певний час. Крім того, невигідною умовою договору є визначене право виконавця у будь-який час відмовитися від виконання договору, встановлене пунктом 2.2.5, у той час як пункт 2.4.2 вказує про відсутність у замовника права на відмову від виконання своїх обов'язків за вказаним договором.
Також позивач стверджувала, що при підписанні договору її змусили одночасно підписати акт приймання - передачі наданих послуг, хоча процедури повинні надаватися тривалий час.
Позивач зазначала, що 09 листопада 2016 року подала відповідачу заяву про розірвання договору та повідомила його про неможливість сплати грошової суми за договором. Крім того, 10 листопада 2016 року вона направила відповідачу поштою заяву про відкликання згоди на укладення договору, у якій повідомила відповідача про відмову сплачувати та приймати косметичні послуги обумовлені договором у зв'язку з турботою за своє здоров'я та життя.
Також позивач вважала підставою для розірвання договору істотну зміну обставин, так як 14 листопада 2016 року вона була на прийомі у лікаря - невролога з приводу можливості проведення косметологічних процедур, визначених умовами договору, та лікар однозначно вказала, що будь-яке лікування паралельно на той момент було протипоказано.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 березня 2017 року позов задоволено.
Розірвано договір про надання послуг № ПА 0611 від 08 листопада 2016 року, укладений між ТОВ «Єврокосметикс» та ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що позивач має право на розірвання договору відповідно до частини дванадцятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а наведені позивачем підстави для розірвання договору є доведеними належними доказами.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 березня 2017 року, з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали цивільної справи № 755/527/17 з Дніпровського районного суду міста Києва.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
21 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що апеляційний суд порушив норми матеріального права, оскільки неправильно інтерпретував застосовану судом першої інстанції норму частини дванадцятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, на думку позивача, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність необхідних умов для розірвання спірного договору на підставі частини другої статті 652 ЦК України у зв'язку із істотною зміною обставин.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 з таких мотивів.
Суди встановили, що08 листопада 2016 року між ТОВ «Єврокосметикс» та ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг, за умовами якого виконавець надає замовнику комплекс послуг в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити такі послуги згідно умов договору.
Пунктом 1.1 договору сторони визначили перелік послуг, які зобов'язався надати виконавець: 1) кріотерапія - 6 процедур; 2) спа процедура для волосся - 10 процедур; 3) наповнення волосся філлером - 2 процедури; 4) кератонізуючий догляд для відновлення волосяного стержня - 6 процедур; 5) мезотерапія - 8 процедур; 6) 2 консультації спеціаліста.
Пунктом 3 договору сторони визначили вартість послуг у 14 070,00 грн.
09 листопада 2016 року позивач подала відповідачу заяву про розірвання договору про надання послуг у зв'язку із неможливістю провести оплату в розмірі, що визначений договором.
10 листопада 2016 року ОСОБА_1 направила відповідачу заяву про відкликання згоди на укладення договору, в якій висловила прохання про розірвання договору та відкликання своєї згоди на отримання кредитних коштів в рахунок надання їй косметичних послуг.
21 листопада 2016 року позивач подала ТОВ «Єврокосметикс»заяву, в якій повідомила про односторонню відмову від договору від 08 листопада 2016 року про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 907 ЦК Українипередбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим ( частина третя статті 651 ЦК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалась на частину статті 652 ЦК України, згідно якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Крім норм ЦК України правовідносини сторін регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Позивач зазначала як підставу для розірвання договору частину дванадцяту статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою, якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.
Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.
Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не було надано суду доказів повідомлення її відповідачем про настання обставин, зазначених у абзацах першому та другої вказаної норми, а тому право на відмову від договору, яке передбачене абзацом третім зазначеної вище статті, у позивача не настало.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана стаття визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), а застосування абзацу третього частини дванадцятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» можливе при настанні обставин, зазначених у абзацах першому та другому, і настання вказаних обставин повинен встановити виключно виконавець.
Проте колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, оскільки частиною дванадцятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відмову від договору у випадку якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача. При цьому колегія суддів вважає, що настання обставин, вказаних у частині дванадцятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» може встановити як виконавець, так про них може бути повідомлено споживачем. В іншому випадку можливість застосування вказаної норми прямо ставиться в залежність від волевиявлення виконавця, а не споживача, на захист прав якого направлена дія цієї норми права і Закону в цілому.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач 21 листопада 2016 року позивач подала ТОВ «Єврокосметикс» заяву, в якій повідомила про односторонню відмову від договору від 08 листопада 2016 року про надання послуг.
Оскільки таке право позивача на односторонню відмову від договору встановлено законом (частиною дванадцятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»), оспорюваний договір відповідно до вимог частини третьої статті 651 ЦК України є розірваним з 21 листопада 2016 року (часу направлення такої відмови позивачем відмови від договору).
Так як зазначений договір є розірваним в силу вимог закону, він не потребує розірвання в судовому порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в позові, але виходив з не тих мотивів, оскаржене рішення підлягає зміні в частині його мотивів.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року в частині мотивів відмови в позові змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. М. Русинчук
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков