Іменем України
10 жовтня 2019 року
Київ
справа №1570/1303/2012
адміністративне провадження №К/9901/4252/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника відповідача Корнійчука О.Л.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Стеценко О.О. від 17 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В. від 04 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000401510 від 22 квітня 2011 року, яким зменшено Товариству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 7989872,00 грн., задекларованого у грудні 2010 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, адже прийнято з порушенням положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, позов Товариства задовольнив; визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що висновок Інспекції про порушення позивачем податкового законодавства та завищення ним залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, у сумі 7989872,00 грн. ґрунтувався виключно на висновках актів попередніх перевірок Товариства №12638/23-512/30109015 від 13 жовтня 2010 року, №94/15-1/30109015/10 від 23 березня 2011 року, №110/15-1/30109015/12 від 31 березня 2011 року, однак безпідставність таких висновків попередніх перевірок встановлена судами у справах №2а/1570/3896/2011, №2а/1570/3897/2011, №2-а-11249/10/1570. Суди у цій справі також зазначили, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, не містить чітких, об'єктивних, із посиланням на первинні або інші документи, обставин виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Зокрема вказує, що в порушення пункту 7.4 статті 7 №168/97-ВР позивачем завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за листопад 2010 року на 261189,58 грн. у зв'язку з подвійним врахуванням в складі податкового кредиту податкової накладної, отриманої від постачальника ЗАТ «Інком», а також невірно відображено в графі 3 додатку №2 до декларації за жовтень 2010 року суми ПДВ в розмірі 7586453,00 грн., так як жовтень 2010 року не є попереднім періодом до декларації за жовтень 2010 року.
Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 10 жовтня 2019 року, у якому протокольною ухвалою судом здійснено заміну відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
Враховуючи, що в засідання суду 10 жовтня 2019 року представник позивача, який належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не з'явився, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу, просив їі задовольнити.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в декларації за грудень 2010 року №9006555993 від 26 січня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №146/15-1/30109015/16 від 15 квітня 2011 року, у якому вказується про порушення позивачем вимог пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по р. 26, а саме: жовтень 2010 року - 7586453,00 грн., листопад 2010 року - 11438151,00 грн., грудень 2010 року - 7989872,00 грн.
При проведенні перевірки контролюючим органом враховано результати попередніх перевірок (акти №12638/23-512/30109015 від 13 жовтня 2010 року, №94/15-1/30109015/10 від 23 березня 2011 року, №110/15-1/30109015/12 від 31 березня 2011 року).
Фактичною, обґрунтовуючи свій висновок про порушення позивачем положень законодавства, контролюючий орган посилався на те, що позивачем у графі 3 Додатку 2 до декларації з ПДВ за жовтень 2010 року «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» помилково зазначено звітний період, зокрема жовтень 2010 року, замість попереднього податкового періоду, в якому виникла сума від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, - у розмірі 7586453 грн.
Також вказував, що в порушення пункту 7.4 статті 7 №168/97-ВР позивачем завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за листопад 2010 року на 261189,58 грн. у зв'язку з подвійним врахуванням в складі податкового кредиту податкової накладної, отриманої від постачальника ЗАТ «Інком».
На підставі акту перевірки Інспекцією 22 квітня 2011 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000411510, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 7989872,00 грн. у звітному періоді грудень 2010 року.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Правове становище, умови, підстави та порядок реалізації права на визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, на час виникнення спірних правовідносин регулювалися пунктом 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Вказані норми законодавства не обмежують бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежують право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду та не ставлять право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.
За змістом підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Згідно з абзацом «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Отже лише у разі виявлення податковим органом факту заниження задекларованої суми бюджетного відшкодування та прийняття у зв'язку з цим податкового повідомлення-рішення платник втрачає право на бюджетне відшкодування.
У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що предметом доказування у цьому спорі є правомірність формування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, у сумі 7989872,00 грн. та виник внаслідок фактично сплаченого позивачем податку у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).
Судами встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року по справі №2а/1570/3896/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000321510 від 30 березня 2011 року про зменшення Товариству розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 251690, 57 грн., яке прийнято на підставі акту перевірки №94/15-1/30109015/10 від 23 березня 2011 року. У вказаній справі судами встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту за період січень - грудень 2010 року у сумі 251690,57 грн.
Також встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року по справі №2а/1570/3897/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000381510 від 14 квітня 2011 року про зменшення Товариству суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 916966,00 грн. У цій справі суди визнали безпідставними доводи контролюючого органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (р.26 декларації з ПДВ) у сумі 916966,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 3819,53 грн.
Крім того, у судовому процесі встановлено, що Одеський окружний адміністративний суд постановою від 25 січня 2012 року у справі №2а-11249/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, скасував податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2010 року №0001282350/0, яким зменшено позивачу заявлену у червні 2010 року суму бюджетного відшкодування на 7586453,00 грн.
Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Слід зазначити, що жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів, які виписали податкові накладні, на підставі яких Товариством сформовано суму податкового кредиту у грудні 2010 року, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суди не встановили й Інспекція на такі обставини не посилалась ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи.
З огляду на викладене та відсутність доказів наявності чинних податкових повідомлень - рішень про заниження суми бюджетного відшкодування за результатами попередніх перевірок, заперечень відповідача, що сума ПДВ, задекларована позивачем в декларації за грудень 2010 року, фактично була сплачена ним у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) , касаційний суд погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що правові підстави для висновку про втрату Підприємством права на бюджетне відшкодування за звітний податковий період відсутні.
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами згаданих норм матеріального права.
За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки, заперечень на позовну заяву й апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду