09 жовтня 2019 р.Справа № 440/2791/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мосейчука Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/2791/19
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Служби безпеки України в Полтавській області , Служби безпеки України < 3 особи > Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області
про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу,
23 липня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Служби безпеки України в Полтавській області, Служби безпеки України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, в якому просить суд:
- скасувати наказ Служби безпеки України №764-ос від 24.06.2016 року про звільнення з військової служби ОСОБА_3 за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 у запас Збройних Сил України;
- поновити на посаді капітана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;
- стягнути з відповідачів на користь позивача суму середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 114 385 (сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень 62 копійки;
- стягнути з відповідачів на користь позивача витрати, понесені на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 122, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
16.08.2019 року представник позивача надав суду заяву про поновлення строку на звернення до суду з позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Служби Безпеки України в Полтавській області, Служби безпеки України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу, повернуто позивачеві.
Роз'яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала винесена при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, та на порушення вимог ст. 3, 8 Конституції України, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 294 КАС України та ст. 320 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Служби безпеки України №764-ос від 24.06.2016 року звільнено з військової служби ОСОБА_3 за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 у запас Збройних Сил України (а.с. 20).
23.07.2019 р. позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, який ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року було залишено без руху, запропоновано позивачу надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом разом з доказами поважності причин його пропуску або вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
16.08.2019 року на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду позивачем надана заява, в якій позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач пояснив, що ОСОБА_3 , проходив військову службу в органах Служби безпеки України з 20 липня 2010 року відповідно до Контрактів про проходження військової служби у Службі безпеки України від 08.07.2010 року та 03.08.2015 року. 03 серпня 2015 року він уклав контракт до 03 серпня 2020 року тобто на п'ять років, що підтверджується копією контракту. 24.06.2016 року ОСОБА_3 був звільнений Наказом № 764-ОС Служби безпеки України за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 у запас Збройних сил України. Враховуючи те, що витяг з наказу про звільнення ОСОБА_3 так і не отримав, хоча неодноразово звертався до Управління Служби Безпеки України в Полтавській області, а даний витяг з наказу був отриманий лише на адвокатський запит адвоката 24.07.2019 року, то вважаю що строк повинен рахуватися з цієї дати.
Судова колегія встановила, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом у цій справі та не наведено поважних причин для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частинами 1, 5 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч.1,2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, законодавством регламентовано спеціальний місячний строк оскарження до суду рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про звільнення з публічної служби, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
До матеріалів позовної заяви позивачем додано копію трудової книжки ОСОБА_3 , що свідчить про її видачу при звільненні позивачу. Крім того, наявність у трудовій книжці записів про подальше працевлаштування ОСОБА_3 ПАТ "Концерн Авек та КО" (серпень 2016 року), ТОВ "Форпаст СПН" (грудень 2016 року), ТОВ "Аксєль" (2018-2019 роки) також є свідченням того, що позивач був обізнаним про своє звільнення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до Управління Служби безпеки в Полтавській області щодо отримання копії витягу з наказу про звільнення, оскільки жодних доказів на підтвердження даних тверджень (заяв з відмітками про отримання/направлення).
Водночас, колегія суддів враховує, що з часу фактичного звільнення ОСОБА_3 минуло три роки, позивачем та його представником не зазначено, які обставини перешкоджали позивачу звернутися з позовом про поновлення на службі.
Разом з тим, жодних поважних причин, які б об'єктивно унеможливили своєчасне подання позивачем позовної заяви у межах місячного строку на виконання вимог ч. 5 ст. 122 КАС України, ОСОБА_2 не зазначено і будь-яких доказів суду не надано.
При цьому, посилання позивача на те, що у даному наказі не зазначено дати його звільнення, а тому він не є підставою для внесення запису в трудову книжку, не спростовують факту пропуску позивачем строку звернення до суду за відсутності поважних причин та зазначені твердження позивача не можна вважати непереборною обставиною, яка б унеможливлювала подання ним даного адміністративного позову.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів про поважність причин пропуску строку на звернення з даним позовом.
Позивачем не наведено жодних обґрунтованих пояснень неможливості своєчасно подати позовну заяву.
Викладені в апеляційній скарзі позивачем доводи є безпідставними, не підтверджують поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року - без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року по справі № 440/2791/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 11.10.2019 року