11 жовтня 2019 р. Справа № 480/689/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми по справі № 480/689/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з плзовом, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку складової пенсійної виплати - основного розміру пенсії 55% грошового забезпечення при звільненні з органів внутрішніх справ за станом здоров'я з 07.06.2010 року; зобов'язати призначити та здійснити перерахунок і виплату складової пенсійної виплати - основного розміру пенсії 55% грошового забезпечення при звільненні з органів внутрішніх справ за станом здоров'я з 07.06.2010 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 308, 311 КАС України справа розглядається в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області у запас Збройних Сил за ст. 64 п. ”б” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 № 114 (через хворобу), що підтверджується витягом з наказу від 07.06.2010 року № 104 о/с (а.с.7).
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
25.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Сумській області із заявою щодо перерахунку пенсії, у якій просив здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення, оскільки розмір його пенсії повинен становити 55% сум грошового забезпечення, у зв'язку зі звільненням зі служби через хворобу (а.с.10-11).
Головне управління ПФУ в Сумській області листом від 08.02.2019 №120/Ю-11 повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії виходячи із основного розміру пенсії 55% грошового забезпечення (а.с.12).
Не погодившись з вказаним листом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача звільнено зі служби не у відставку, а у запас у зв'язку з хворобою, то відповідно до наведених норм позивачу правомірно призначено пенсію у розмірі 50 % грошового забезпечення, а тому відсутні підстави проведення перерахунку та виплати пенсії позивача у розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі по тексту - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з пунктом “а” ст. 12 Закону № 2262-XII право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Пунктом “а” ст. 13 Закону № 2262-XII визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 07.06.2010 № 104 о/с звільнений з посади заступника начальника НДЕКЦ при ГУ УМВС України в Сумській області у запас Збройних Сил за ст. 64 п. ”б” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 № 114 (через хворобу).
Так, відповідно до п. “б” ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 № 114 (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Отже позивача звільнено з органів МВС України у запас через хворобу (п. 64 “б” Положення №114), а не “у відставку через хворобу” (п. 65 “б” Положення №114).
Колегією суддів встановлено, що на момент звільнення зі служби вислуга років ОСОБА_1 становила 21 рік 05 місяців 18 днів, пенсія за вислугу років складає 50 % відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивача звільнено зі служби не у відставку, а у запас у зв'язку з хворобою, то відповідно до наведених норм позивачу правомірно призначено пенсію у розмірі 50 % грошового забезпечення, а тому відсутні підстави проведення перерахунку та виплати пенсії позивача у розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року по справі № 480/689/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 по справі № 480/689/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц З.О. Кононенко