Київський апеляційний суд
9 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12017100030015222 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України,
що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:
1) вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 09.08.2005 року за ч.1 ст.186 КК України на 2 роки позбавлення волі,
на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
2) вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 01.06.2007 року за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням
положень ст.ст.69, 71 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі;
3) вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 31.03.2008 року за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі
з конфіскацією майна, звільненого 22.11.2014 року по відбуттю
строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року,
Справа № 11-кп/824/2910/2019
Категорія: ч.2 ст.186 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції змінити, застосувати до нього положення ст.75 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує, що призначене йому покарання є надто суворим, з огляду на відшкодовану потерпілій шкоду, відсутність претензій з її боку, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого та захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_9 за наступних обставин.
20 листопада 2017 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись на ринку “Полюс”, що на пр-ті Маяковського, 17 в м. Києві, підійшов до торгового місця № 176 і повторно відкрито викрав з прилавка 22 шампури загальною вартістю 336 гривень 36 копійок, які належали ОСОБА_9 , після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення втік.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставини його вчинення, зокрема, вид, кількість, вартість викраденого майна, яке повернуто потерпілій, особу винного, який неодноразово судимий, не працює, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття і відсутність обставин, що його обтяжують.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що обвинувачений має три непогашені судимості за злочини проти власності, до нього вже застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, однак він продовжував вчинювати нові умисні злочини, в тому числі під час іспитового строку. Злочин, за який ОСОБА_7 засуджений цим вироком, він вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення з установи відбування покарання, під час досудового розслідування оголошувався в розшук, що в сукупності свідчить про відсутність критичної оцінки своїх дій, небажання виконувати процесуальні обов'язки та стати на шлях виправлення.
Стосовно доводів обвинуваченого про відшкодування потерпілій шкоди слід зазначити, що викрадене майно повернуто ОСОБА_9 лише завдяки діям працівників поліції, у зв'язку з чим добровільне відшкодування завданого збитку не може бути враховано як обставину, що пом'якшує покарання.
Отже, суд взяв до уваги зазначені раніше дані й обставини, в тому числі ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.
Саме таке покарання, яке полягає в ізоляції, як за видом, так і за розміром, який є мінімальним, передбаченим санкцією ч.2 ст.186 КК України, є справедливим і, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Тому підстави для звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3