Справа 760/9690/17 Головуючий у І-й інстанції - Оксюта Т.Г.
апеляційне провадження № 22-ц/824/13074/2019 Доповідач Заришняк Г.М.
10 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Олійника В.І.
при секретарі - Діденку А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Панасюк Наталії Костянтинівни , діючої в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року в справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів,-
В червні 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів.
В обґрунтування позову вказував, що відповідачка ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, який є правонаступником Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Загальний розмір пенсії відповідачки станом на 30.07.2016 року встановлено у розмірі 1 420,80 грн.
Відповідачці за період з 31.12.2013 року по 31.03.2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України було надміру виплачені кошти в розмірі 1213,45 грн.
Переплата виникла у зв'язку з допущенням рахункової помилки, яка відбулася з технічних причин (збій програми технічного забезпечення АСОПД (КОМТЕКС).
Листом за №655 Управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було повідомлено позивача про факт переплати пенсії відповідачці, в зв'язку з чим ОСОБА_2 був надісланий лист від 25.08.2016 року за №141 із вимогою добровільно сплатити надміру виплачену суму у розмірі 1213,45 грн. Однак, відповідачкою зазначена вимога виконана не була.
Посилаючись на те, що вказані кошти є отриманими відповідачкою без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), позивач просив на підставі статей 1212, 1215 ЦК України задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_2 1213,45 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року замінено сторону позивача - Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві на його правонаступника - Пенсійний фонд України у м. Києві.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, який є правонаступником Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, перебуває відповідачка ОСОБА_2 , яка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний розмір пенсії відповідачки станом на 30.07.2016 року встановлено у розмірі 1 420,80 грн.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував на те, що у період з 31.12.2013 року по 31.03.2014 року виникла переплата пенсії відповідачці в загальній сумі 1213,45 грн.
Вказана переплата утворилася у зв'язку з допущенням рахункової помилки, яка відбулася з технічних причин (збій програми технічного забезпечення АСОПД (КОМТЕКС).
Про факт наявності переплати було повідомлено відповідачку листом, однак вказана заборгованість ОСОБА_2 погашена не була.
Посилаючись на те, що відповідачкою так і не були повернути переплачені кошти, позивач просив задовольнити позов.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином Закон встановлює два виключення із цього правила: якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; або у разі недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Виходячи з аналізу ст. 1215 ЦК України обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладаються на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Також, порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення».
Так, відповідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм закону, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Однак, позивачем не надано належних та достовірних доказів, які б свідчили про надання відповідачкою завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку ОСОБА_2 при отриманні пенсії.
Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач зазначає, що переплата відбулася в період з 31.12.2013 року по 31.03.2014 року в результаті рахункової помилки.
Відповідно до 1. ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як видно зі справи, листом Управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №655 від 09.04.2014р. було повідомлено позивача про факт переплати пенсії відповідачці за період з 31 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року.
За захистом свого порушеного права Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося лише 01.06.2017 року, тобто з порушенням трьохрічного строку позовної давності, при цьому доказів поважності пропущення строку суду представником позивача не надано.
Також, представником позивача не подано клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Отже, перебіг позовної давності за вимогами позивача почався 01.04.2014 року, а сплинув 01.04.2017 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦПК України).
З матеріалів справи слідує, що 22 травня 2019 року відповідачкою ОСОБА_2 була подана заява про застування строку позовної давності (а.с.22).
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою у справі.
Разом з тим, зазначаючи в судовому рішенні про те, що перебіг позовної давності за вимогами позивача розпочався 01.04.2014 року, а сплинув 01.04.2017 року, суд допустив неточності. Управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом за №655 09.04.2014р. повідомило позивача про факт переплати пенсії, і з вказаної дати розпочався перебіг строку позовної давності, який закінчився 09.04.2017р. Даний період підлягає уточненню, проте вказана обставина не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності був перерваний подачею Управлінням аналогічної позовної заяви до Солом'янського районного суду м. Києва у листопаді 2016 року, яка ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року була визнана неподаною та повернута позивачу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України при розгляді справи №544/525/15-ц від 24 травня 2017 року, пред'явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Згідно з частиною першою статті 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
Так, позовна заява подається до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 108 - 114 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, за її подання сплачується судовий збір.
За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують й не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Панасюк Наталії Костянтинівни , діючої в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 152 грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2019 року
Головуючий:
Судді: