11 жовтня 2019 року м. Київ
Справа №755/7931/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/14761/2019
Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Соколової В.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Савлук Т.В. 26 вересня 2019 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту майна,
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту майна - відмовлено.
Не погодилась із зазначеним судовим рішенням позивач, 30 вересня 2019 року її представником на адресу суду першої інстанції поштою направлено апеляційну скаргу.
Проте, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, суддя вважає, що апеляційне провадження у справі не може бути відкрито у зв'язку із невідповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звернутися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до п.п. 11 п. 16-1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України», з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції України у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурором або адвокатом.
Положення ч. 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Верховний Суд у Постанові від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 вказав на те, що ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру».
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Крім того, відповідно до пунктів 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 1 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю.
Можливості посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом положеннями ЦПК України і Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» не передбачено.
Такі правові висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №202/5348/18, від 26 червня 2019 року у справі №556/752/18, від 04 липня 2019 року у справі №677/204/17.
Апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2019 року подана та підписана представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сичовим О.О.. Однак, до апеляційної скарги документів, які б підтверджували повноваження Сичова О.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 в апеляційному суді не долучено. В матеріалах справи міститься копія ордеру (серія КС №412382 ) на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Сичовим О.О . у судах, прокуратурі, Національній поліції, органах нотаріату, підприємствах, установах, організаціях (а.с.14), однак відсутній ордер на надання правової допомоги саме у Київському апеляційному суді.
Таким чином, суддя вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення виявлених в ній недоліків, а саме для надання Сичовим О.О. оригіналу ордеру на надання правової допомоги ОСОБА_1 саме у Київському апеляційному суді.
Згідно з п. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення виявлених в ній недоліків.
Керуючись ст. 185, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року - залишити без руху.
Надати особі, яка подала апеляційну скаргу строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.