справа № 753/22517/17 Головуючий у 1 інстанції: Вовк Є.І.
провадження № 22-ц/824/12416/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
09 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року у складі судді Вовка Є.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження, -
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо визнання припиненим Договору іпотеки від 30.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №2583, укладеному між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 , а також щодо вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заборони відчуження предмету іпотеки, а саме, квартири АДРЕСА_1 зі скасуванням заборони щодо відчуження цього нерухомого майна, накладеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С.
Свої вимоги обгрнутовував тим, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволені частково і в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором щодо надання кредитних коштів (та додаткових угод) від 30.05.2008 року в загальній сумі 203 711 доларів США перед ПАТ «Універсал Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру №39 , що на праві власності належить ОСОБА_1 і складається з однієї жилої кімнати площею 15,10 кв.м. та загальною площею 66,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, вирішено питання розподілу судових витрат і в задоволенні решти вимог відмовлено.
Проте, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року було скасовано вказане рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Зазначав, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року, зокрема були встановлені наступні обставини.
Відповідно до ст.1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.5 ст.3 Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
За ч.1 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п.5 ст.1219, ст.1282 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Позивач вважав, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-18цс13 від 17.14.2013).
Вважав встановленим, що за Генеральним договором про надання кредитних послуг (далі - Договір), укладеним між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 №BL5096 від 30.05.2008 року та Додатковими угодами до нього ОСОБА_2 було надано кредит у вигляді кредитної лінії на загальну суму 150000 доларів США. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором було укладено Договір іпотеки між Банком та ОСОБА_1 та передано в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 основний боржник за кредитним договором №BL5096 від 30.05.2008 року ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно. За життя спадкодавець не визначив подальшу долю майна, що залишилося після його смерті і не скористався правом на складання заповіту. Спадкоємцями першої черги за законом стали діти спадкоємця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5 .
З копії матеріалів спадкової справи №333/2015 щодо майна померлого ОСОБА_2 вбачається, що після його смерті до першої Київської нотаріальної контори звернулися із заявами про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (том 1, а.с.215-223). Дружина спадкодавця ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Форми №3.
Виходячи з наведеного, позивач вважав помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки після смерті боржника, який був стороною кредитного договору, хоча і відбулася заміна боржника в зобов'язанні, проте, після заміни боржника іпотекодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання нового боржника.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Визнано припиненим Договір іпотеки від 30.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за №2583, укладений між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідача з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що визнання припиненим Договору іпотеки від 30.05.2008 року є необхідним та достатнім способом захисту прав позивача щодо вказаної квартири, при цьому, стороною позивача не обгрунтовано та не доведено обставин щодо наявності спору з приводу решти позовних вимог.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволені частково.
В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором щодо надання кредитних коштів (та додаткових угод) від 30.05.2008 року в загальній сумі 203 711 доларів США перед ПАТ «Універсал Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру №39 , що на праві власності належить ОСОБА_1 і складається з однієї жилої кімнати площею 15,10 кв.м. та загальною площею 66,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, вирішено питання розподілу судових витрат і в задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року було скасоване вказане рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
При цьому, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року (яке набрало законної сили), зокрема були встановлені наступні обставини, які визнаються встановленими і у даному судовому розгляді, враховуючі імперативні положення ч.4 ст.82 ЦПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
«Відповідно до ст.1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За ч.5 ст.3 Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п.5 ст.1219, ст.1282 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
За наведених норм суд прийшов до вірного висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-18цс13 від 17.14.2013).
Встановлено, що за Генеральним договором про надання кредитних послуг (далі - Договір) укладеним між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 №BL5096 від 30.05.2008 та Додатковими угодами до нього, ОСОБА_2 було надано кредит у вигляді кредитної лінії на загальну суму 150 000 доларів США. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором було укладено Договір іпотеки між Банком та ОСОБА_1 і передано в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 основний боржник за кредитним договором №BL5096 від 30.05.2008 ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно. За життя спадкодавець не визначив подальшу долю майна, що залишилося після його смерті, та не скористався правом на складання заповіту. Спадкоємцями першої черги за законом стали діти спадкоє мця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5 .
З копії матеріалів спадкової справи №333/2015 щодо майна померлого ОСОБА_2 вбачається, що після його смерті до першої Київської нотаріальної контори звернулися із заявами про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (том 1, а.с.215-223). Дружина спадкодавця ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Форми №3.
Враховуючи вищенаведене, суд вважав помилковим висновок про обґрунтованість вимог звернення стягнення на предмет іпотеки, так як після смерті боржника, який був стороною кредитного договору, хоча і відбулася заміна боржника в зобов'язанні, проте, після заміни боржника іпотекодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання нового боржника.
За викладених обставин та відповідно до положень ч.1 ст.523 ЦК України суд вірно вважав, що вказаний договір іпотеки належало визнати припиненим.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ПАТ "Універсал Банк" не доведено, що в установленому Законом порядку відбулося переведення Іпотекодавцем боргу за Договором.
Так, як вбачається з п.6.8 Заключних Положень Договору Іпотеки (нерухомого майна - квартири), запропонованого і складеного саме ПАТ "Універсал Банк" та на його умовах з ОСОБА_1 (а.с.9-14) «Іпотека за цим Договором зберігає силу у випадку, коли у встановленому порядку відбувається переведення Іпотекодавцем боргу за договором, що обумовлюють основне зобов'язання на іншу особу або змінюється власник Предмету іпотеки з інших підстав».
Проте, тлумачення ПАТ "Універсал Банк" п.6.8 Договору Іпотеки не відповідають нормам ч.1 ст.523 ЦК України щодо правових наслідків заміни боржника у зобов'язанні.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до правильного висновку, що позов підлягав частковому задоволенню, а саме, належало визнати припиненим Договір іпотеки від 30.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за №2583, укладений між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 , з відмовою у задоволенні решти позовних вимог як безпідставних, так як зазначене визнання припиненим вказаного Договору іпотеки від 30.05.2008 року є необхідним та достатнім способом захисту прав позивача щодо вказаної квартири, при цьому, стороною позивача не обгрунтовано та не доведено обставин щодо наявності спору з приводу решти позовних вимог.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: