09 жовтня 2019 року
справа 369/2106/13-ц
провадження № 22-ц/824/10422/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Щербенко А.С.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року ухваленого під головуванням судді Коцюрби М.П. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості,
В березні 2013 року товариство звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості у розмірі 60 096, 86 грн.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Украгаз» суму заборгованості у розмірі 57 196, 30 грн.
Здійснено розподіл судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
22 травня 2019 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В поданій апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом не було з'ясовано підстав та строків настання зобов'язання. ОСОБА_1 не отримувала повідомлення від продавця про фактичну загальну площу об'єкта будівництва як передбачено додатковим договором. Позивачем не надано доказів направлення такого повідомлення відповідачу. Таким чином, вважає, що строк виконання зобов'язання не настав.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що з моменту введення об'єкту будівництва в експлуатацію представники позивача повідомляли по телефону інвесторів будинку, в тому числі і ОСОБА_1 як і передбачено п.7.1 додаткового договору. Вказує, що ОСОБА_1 знала про необхідність сплати коштів за додаткові квадратні метри. Крім того, відповідачу було відомо про рішення суду, оскільки було здійснено оплату за додаткові 8,09 кв. метри 27.11.2013 року.
В п.2 акту прийому - передачі квартири, який підписано ОСОБА_1 02.12.2013 року вказана загальна площа квартири 84.7 кв.м., що свідчить про обізнаність відповідача про наявність додаткових квадратних метрів .
Позивач просить застосувати строк позовної давності на підставі ч.1 ст.267 ЦК України, оскільки апелянт виконала зобов'язання, оплатила заборгованість 27.11.2013 року в сумі 57 196,30 грн., а тому вона не має права вимагати повернення виконаного.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Представник апелянта надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його участю в судовому засіданні в іншій справі та яке призначене раніше. На підтвердження цього доказів до суду надано не було, тому колегія суддів, керуючись ч.2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явились.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 57 196,30грн, суд першої інстанції виходив із невиконання відповідачем своїх зобов'язань за умовами додаткового договору по сплаті вартості додаткових квадратних метрів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних суд виходив із того, що між сторонами існують зобов'язання з надання та отримання послуг і їх оплати, що за своєю природою не є грошовими зобов'язаннями в розумінні ст. 625 ЦК України.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржено, тому у відповідності до ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції рішення в цій частині не переглядає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 10 лютого 2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір № 6/1/13/87Ж бронювання об'єкту будівництва від 10 лютого 2007 року.
Згідно п. 2.1 даного договору Замовник зобов'язується повністю оплатити вартість Лоту облігацій за договором купівлі продажу облігацій, а також пред'явити такий Лот облігацій до погашення Забудовнику, Забудовник зобов'язується збудувати Об'єкт будівництва у складі Об'єкта нерухомості та передати Об'єкт будівництва Замовнику в погашення Лоту облігацій у порядку, строки та на умовах, що визначені договором та інформацією про випуск облігацій.
Відповідно до п. 3.10 даного договору, у випадку, якщо за результатами обмірів БТІ фактична загальна площа об'єкту будівництва буде більшою за проектну, Замовник зобов'язується протягом строку обігу облігацій додатково придбати необхідну кількість облігацій на ту частину площі, на яку фактично площа об'єкта будівництва більша від запланованої.
06 жовтня 2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений додатковий договір № 1 до договору № 6/1/13/87Ж участі у будівництві об'єкту від 10 лютого 2007 року.
Відповідно до п. 2.5. Додаткового договору №1, у випадку, якщо за результатами обмірів БТІ фактична площа об'єкту будівництва, що визначена у специфікації до Договору, більше ніж на 0,5 квадратних метри, Замовник зобов'язується здійснити оплату Забудовнику у розмірі, визначеному за формулою: Х=У*(А-в), де
У - вартість одиниці площі об'єкту будівництва, що становить 7 070 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 коп.
S - загальна проектна площа об'єкту будівництва, згідно специфікації до Договору.
А - загальна фактична площа об'єкту будівництва, після проведення обмірів БТІ, згідно технічного паспорту на цей об'єкт будівництва.
X - сума коштів, яка підлягає доплаті Замовником Забудовнику, розрахована щодо об'єкту будівництва.
Відповідно до додатку № 1 до Договору № 6/1/13/87/Ж від 10 лютого 2007 року бронювання об'єкту будівництва та участі у будівництві об'єкту специфікація(паспорту об'єкту) Загальна площа приміщення, що бронюється за договором № 6/1/13/87/Ж складає: 76,61 (сімдесят шість цілих 61 сота) кв.м. Приміщення розташоване: АДРЕСА_1
Згідно технічного паспорту (інвентарний № 2659 від 20 квітня 2011 року) загальний розмір квартири,87 становить - 84, 7.
Таким чином, за умовами Додаткового Договору (п.2) Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу 57 196,30 (п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто шість грн. 30 коп.) гривень.
Відповідач свої зобов'язання по сплаті вартості додаткових квадратних метрів у строк визначений Додатковим договором не виконав.
Згідно в ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 57 196,30 гривень заборгованості в рахунок фактичної площі об'єкту будівництва.
Відповідно до п.2.6 Додаткового договору, замовник зобов'язаний сплатити забудовнику кошти, у розмірі, який буде визначений згідно п. 2.5 Додаткового договору протягом 15 календарних днів з моменту отримання повідомлення від продавця про фактичну загальну площу об'єкту будівництва ( за результатами обмірів БТІ).
З матеріалів справи слідує, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо про фактичну загальну площу об'єкту будівництва, оскільки остання сплатила заборгованість в сумі 57 196,30 гривень за таку площу 28.11.2013 року, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.139).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 05 червня 2013 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді