09 жовтня 2019 року
справа 754/10375/18
провадження № 22-ц/824/9437/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Щербенко А.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про відібрання дитини від батька і повернення її за попереднім місцем проживання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року у ухваленого під головуванням судді Зотько Т. А. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про відібрання дитини від батька і повернення її за попереднім місцем проживання,
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про відібрання дитини від батька і повернення її за попереднім місцем проживання задоволено.
Відібрано малолітню дитину, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2 та повернуто її матері ОСОБА_1 за її місцем проживання за адресою : АДРЕСА_1 . Допущено негайне виконання рішення .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 грн.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та направити справу для розгляду до іншого суду, за місцем фактичного проживання відповідача.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції не було заслухано та враховано думки дитини, не було досліджено докази надані відповідачем, а саме : диск з аудіо файлом розмови доньки, акт обстеження житлових умов, акт насильства. Крім того, судом не взято до уваги повідомлення про початок досудового розслідування від 23 жовтня 2018 року за заявою ОСОБА_2 щодо нападу ОСОБА_1 на малолітню доньку ОСОБА_3 . При вирішенні питання про залучення третьої особи Служби у справах дітей Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області до участі у справі, судом було порушено норми процесуального права. Помилково не було залучено до участі у справі третю особу - Орган опіки та піклування Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Позивачем не доведено, що перебування дитини під наглядом та вихованням відповідача є небезпечним для життя, здоров'я та морального виховання дитини і навпаки, наявні докази, які свідчать, про небезпеку для дитини при передачі її матері.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін , апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Зазначає, що відповідачем не виконуються рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю та по сплаті аліментів. На даний час дитина відрахована з дистанційного навчального закладу. Апелянтом не доведено, що існує будь-яка небезпека для дитини при поверненні її матері. Посилання ОСОБА_2 про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню є таким, що не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи.
Апелянт не дає можливості дитині протягом 2 років бачитись з матір'ю. Позивач не повинна обґрунтовувати наявність небезпеки для дитини при проживанні її з батьком, оскільки є рішення суду, яким встановлено місце проживання дитини з матір'ю. Апелянтом затягується розгляд справи шляхом подачі неодноразових безпідставних клопотань про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем самочинно, без згоди матері, змінено місце проживання їх малолітньої дитини, всупереч судовому рішенню, яке набрало законної сили та яким визначено місце проживання дитини разом із матір'ю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі заявлено клопотання про зупинення дії виконавчого провадження № 59112980.
Відповідно до ч.4 ст. 359 ЦПК України суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Таким чином, вирішення питання щодо зупинення провадження апеляційним судом не передбачено.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року по цивільній справі №754/22/17, яке набрало законної сили 04.06.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та визначення місця проживання дітей задоволено частково. Зокрема, вказаним рішення суду визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 33% від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.01.2017 року і до повноліття дітей. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та визначення місця проживання дітей відмовлено (а.с.12-24).
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 04.06.2018 року по цивільній справі №754/22/17, яка набрала законної сили 04.06.2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20.02.2018 року залишено без змін (а.с.25-33).
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 04.06.2018 року залишено без змін (а.с.129-134).
Відповідно до пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 з 04.08.2017 року незаконно обмежує її у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 . Таким чином, відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року, яким місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено з позивачем, та перешкоджає його виконанню. Всі приїзди поліції, які здійснювались за викликами позивача закінчувались безрезультатно, а саме тим, що позивач спілкувалась через зачинені вхідні двері з матір'ю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , однак позивачу ОСОБА_1 двері ніхто не відчинив та у квартиру до доньки не впустив.
У зв'язку із вищевказаними неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталась за захистом до Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві, до Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві, до Управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві, до Служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та до Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, у тому числі навіть після ухвалення рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20.02.2018 року по цивільній справі № 754/22/17.
На підтвердження вказаних доводів позивач надала до суду письмові докази, а саме:
-копію листа начальника Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві Ніконова М.М. від 09.08.2017 року № 50786/125/51/05-17 (а.с.35);
-копію листа начальника Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві Косовського О.Г. від 19.08.2017 року № 12609/125/49-2017 (а.с.36);
-копію листа заступника начальника Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві Ніконова М.М. від 20.09.2017 року № 3-4609/125/51/03-17 (а.с.37);
-копію листа начальника відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві Поплавської О.П. від 06.10.2017 року № 3-796/2012 (а.с.38);
-копію листа начальника Служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Бурлака А. від 02.02.2018 року № 10413-10413/3-27-22 (а.с.39);
-копію листа начальника Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві Ніконова М.М. від 22.03.2018 року № 16397/125/51/5-18 (а.с.40);
-копію висновку інспектора з ЮП ВП № 1 Оболонського УП ГУ НП у м. Києві Дем'яненка В.О. від 22.03.2018 року по матеріалам перевірки ЄО № 16397 (а.с.41);
-копію листа заступника голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Блохова С. від 03.04.2018 року № 104/3-529-1513 (а.с.42);
-копію листа т.в.о. начальника Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Терещенко О. від 23.06.2018 року № 01-10-3-834 (а.с.43);
-копію листа начальника відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві Поплавської О.П. від 05.07.2018 року № 3-437/125/19/06-2018 (а.с.44);
-копію листа начальника Служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Бурлака А. від 11.07.2018 року № 10413-10413/3-266-1211 (а.с.45);
-копію протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.09.2018 року (а.с.61-62).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості відповідача зі сплати аліментів згідно виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва № 754/55/17 від 02.07.2018 року, вбачається, що у останнього станом на 30.09.2018 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 83671,59 грн. (а.с.82).
Копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12018100030009220, зареєстрованому 31.10.2018 року за ч. 1 ст. 164 КК України підтверджується факт злісного ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_3 відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20.02.2018 року (а.с.83).
Відповідно до наданої копії висновку Органу опіки та піклування Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.08.2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, не рекомендує позбавлення ОСОБА_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.84-86).
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею у квартирі зареєстровані та проживають її батьки та неповнолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також, у квартирі зареєстровані брат матері, ОСОБА_12 та батько дітей ОСОБА_2 Вказана квартира належить на праві власності позивачу, її батькам та брату у рівних частинах. Службою у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було обстежено житлово-побутові умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 та складено Акт, відповідно до якого умови проживання відповідають санітарним вимогам, створено всі умови щодо утримання та виховання дітей. Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою місця проживання матері, але з серпня 2017 року проживає разом з батьком. У 2017 році ОСОБА_3 була зарахована до 1-В класу школи № 190 Деснянського району м. Києва, але школу дитина не відвідувала. Відповідно до Договору про надання освітніх послуг від 31.08.2017 року, укладеного між загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІІ ступенів з дистанційною формою навчання ТОВ «Центр дистанційного освіти «Джерело» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є учнем і навчається дистанційно. Зв'язатись з батьком дитини спеціалістам служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не вдається, оскільки номер його телефону не відповідає. Під час виїзду за адресою його проживання, 10.07.2018, двері квартири ніхто не відчинив. ОСОБА_2 було направлено запрошення до Служби, а також направлено рекомендованим листом запрошення на Комісію з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на 02.08.2018 року. На засіданні Комісії від 16.08.2018 року, ОСОБА_1 повідомила, що батько категорично відмовляється виконувати рішення суду, щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю та з серпня 2017 року переховує доньку, не дає матері ні побачитись з дівчинкою ні поспілкуватись. ОСОБА_2 на засідання не з'явився повторно, рекомендований лист-запрошення повернувся з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Наразі дитина проживає в м. Гайворон, Кіровоградської області, про що стверджувалось самим відповідачем в заяві про залучення третьої особи (а.с.170,171) та підтверджується актом обстеження умов проживання Служби у справа дітей Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області (а.с.172), актом проведення оцінки рівня безпеки (а.с.173-176), довідкою про склад сім'ї (а.с.177).
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство охороняються державою.
Відповідно до ст. З СК У країни сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 СК України здійснення сімейних прав є такими, що тісно пов'язані між особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Відповідно до 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими на особисте виховання дитини.
Право на особисте виховання дитини дає можливість матері, батькові бути нерозлучно з нею.
Статтею 160 СК України регламентовано право батьків на визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років.
З даної статті вбачається, що батьки можуть домовитися про те, що дитина з одним із них, бабусею, іншим родичем чи в спецшколі-інтернаті. Такий договір, як і будь-який інший, не може бути змінений за волею одного з батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків, без згоди другого з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання і повернення її за попереднім місцем проживання.
Для повернення дитини немає необхідності надавати докази створення для неї нормальних умов для її виховання та розвитку, оскільки стаття 162 СК базується на юридичній презумпції правомірності поведінки того з батьків, з ким вона проживала.
Відповідно до ст. 163 СК України переважне право батьків перед іншими
на те, щоб дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або суду.
Реалізуючи це право, батьки можуть вимагати повернення її до себе.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані дбати про дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей,поважаючи гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В положенні принципу 6 «Декларації прав дитини» Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1959 року зазначено, що «дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю».
Стаття 8 Конвенції про права дитини включає як право батьків на вжиття заходів повернення дитини, так і обов'язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов'язаних із обов'язковим відібранням дітей державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких батьками та іншими членами сім'ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною її проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня року та у справі «Фуска проти Румунії».
Відповідно до ст. З Конвенції про права дитини ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.12.1991 року у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Доводи апелянта щодо неврахування думки дитини колегія суддів не приймає, оскільки малолітня ОСОБА_3 була допитана судом у справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та визначення місця проживання дітей. Дитина пояснила, що вона деякий час проживає з батьком та бабусею, у них дуже гарні стосунки, вона навчається, спілкується з друзями, батько постійно їй приділяє увагу, у вихідні дні вони постійно відвідують розважальні місця. Також зазначила, що тривалий час не бачила маму і не спілкувалася з братом. Хоче жити з батьком, але не заперечує проти зустрічей та спілкуванні з мамою. Вказувала, що вони вдень не виходять на вулицю , оскільки батько боїться, щоб мати її не забрала, що змушує їх виходити на вулицю лише з батьком ввечері, або у вихідні дні. Пояснення дитини також є підтвердженням того, що батьком вчиняються дії, направлені на обмеження матері у спілкуванні з дитиною.
Доводи щодо залучення третьої особи до участі у справі з порушенням вимог ЦПК України не впливають на правильність висновків суду.
Суд приймає до уваги акт обстеження умов проживання та акт проведення рівня безпеки дитини від 25 жовтня 2018 року, проте оцінює критично, оскільки відомостей на підтвердження початку досудового розслідування щодо нападу ОСОБА_1 на ОСОБА_3 не надано. Взяття на облік ОСОБА_3 як таку, що зазнала насилля, матеріали справи також не містять
При цьому посилання відповідача в письмових дебатах, наданих до суду від 04.04.2019 року на те, що дитина категорично не бажає спілкуватись з матір'ю, оскільки вчинила напад на дитину, та таке спілкування може загрожувати життю дитини, суд не приймає як доказ, оскільки вони не підтверджені належними доказами в розумінні ст.81 ЦПК України та ґрунтуються на особистій думці та домислах відповідача.
Судом правильно визначено поведінку батька як спосіб зловживання своїми правами з метою приховування та узаконення своїх самоуправних дій, здійснених на зміну місця проживання малолітньої дитини без згоди з матір'ю, всупереч низці судових рішень, які набрали законної сили та якими визначено місце проживання дитини з матір'ю. Таким чином, оскільки відповідач самочинно, без згоди матері, змінив місце проживання їх малолітньої дитини, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька - ОСОБА_2 та повернення малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_1 , за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст виготовлено 10.10.2019 року
Суддя-доповідач
Судді