02 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12018080140001238 - заступника начальника Департаменту - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018080140001238 від 13.04.2018 підозрюваному ОСОБА_7 , та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 576 300 грн. 00 коп.
Покладено на ОСОБА_7 передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язок прибувати до органу досудового слідства, прокурора чи суду за першою вимогою.
Термін дії покладеного судом обов'язку визначено до 30.09.2019.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що зазначені у клопотанні слідчого ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні №12018080140001238 - заступник начальника Департаменту - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі, не меншому суми завданих збитків, тобто у сумі 80 173 391,00 грн., з покладенням у разі внесення застави на нього обов'язків, визначених ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, прокурор зазначав, що повний текст оскаржуваної ухвали йому вручено 19.08.2019.
У апеляційній скарзі прокурор зазначав, що при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 слідчим суддею не враховано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та не дотримано вимог ст. 178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх визначених законом обставин.
Так, слідчим суддею не враховано, що злочин, який інкримінується ОСОБА_7 , є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя не звернув увагу на те, що ОСОБА_7 є одним із засновників ТОВ «Юго-западная торговая компания», яка розташована на території Російської федерації, де він здійснює підприємницьку діяльність і перебуває там тривалий час, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
Усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_7 може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування, а також суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та експертів, які ще не допитані в судовому порядку.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні в порядку Глави 11 КПК України ОСОБА_7 постійно викликається до органу досудового розслідування для проведення слідчих (розшукових) дій, однак до моменту розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, жодного разу не з'явився, про причини не явки не повідомляв, чим перешкоджає кримінальному провадженню, що також залишено судом по заувагою.
Характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі ОСОБА_7 може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_7 має високий рівень матеріального забезпечення, що підтверджується наявністю у його власності комерційного підприємства на території Російської Федерації, а також спричинення його злочинними діями потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 80 173 391,00 грн.
На переконання апелянта, обраний судом підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави та покладення певних процесуальних обов'язків не забезпечить запобігання зазначеному ризику щодо переховування від органу досудового розслідування та суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За правилами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути продана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Як зазначено у апеляційній скарзі, копію повного тексту оскаржуваної ухвали від 07.08.2019, яку проголошено у відсутності учасників судового розгляду, прокурору вручено лише 19.08.2019, тоді як подано апеляційну скаргу 23.08.2019, у зв'язку з чим строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню.
Згідно даних матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018080140001238, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
30.07.2019 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайством), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України.
01.08.2019 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_14 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави в розмірі 50108 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80173391,00 гривень, та покладенням на нього обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 576 300 грн. 00 коп., із покладенням на ОСОБА_7 обов'язку прибувати до органу досудового слідства, прокурора чи суду за першою вимогою, строком до 30.09.2019.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що зазначені у клопотанні слідчого ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, однак при цьому прокурором та слідчим не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи відповідно до вимог ст. ст. 177, 178 КПК України в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , розмір покарання, яке загрожує останньому у разі доведення його винуватості, конкретні обставини справи, а також дані про особу підозрюваного та його матеріальне становище, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людинипід час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
Як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Доводи, на які посилається прокурор в обгрунтування апеляційної скарги, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Прокурором у апеляційній скарзі не обгрунтвоано належними доказами посилання на те, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, та обрав підозрюваному запобіжний захід у виді застави.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не простовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити прокурору у кримінальному провадженні №12018080140001238 - заступнику начальника Департаменту - начальнику управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2019.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12018080140001238 - заступника начальника Департаменту - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2019, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3