Справа № 11-cc/824/5020/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 174 КПК Доповідач: ОСОБА_2
25 вересня 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.07.2019 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України та скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2015 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.07.2019 року, скасувати дану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_10 .
Прокурор зазначає, що слідчим суддею не було повідомлено прокуратуру про розгляд клопотання адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України, а з оскаржуваною ухвалою останній ознайомився лише 19.08.2019 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 з 2016 року розглядає по суті Шевченківський районний суд міста Києва будь-які рішення щодо зняття обтяження з майна обвинуваченого уповноважений приймати виключно зазначений суд.
На час розгляду слідчим суддею клопотання про скасування арешту в межах кримінального провадження №42015110000000482, кримінальне правопорушення за підозрою ОСОБА_10 не розслідувалось. Всі матеріали, у тому числі арешт майна обвинуваченого, перебувають на розгляді по суті в Шевченківському районному суді міста Києва. В межах кримінального провадження № 42015110000000482 ОСОБА_10 є свідком, будь-яких інших процесуальних статусів вказана особа не має та не наділена правом на звернення до слідчого судді з клопотаннями.
Слідчим суддею не було витребувано матеріали судової справи № 757/46896/19-к в межах якої прийнято рішення про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_10 . До клопотання адвокатом долучено електронний примірник ухвали з Єдиного реєстру судових рішень № 757/46896/19-к проте із її змісту не можливо встановити, яке вона має відношення до ОСОБА_10 або до його майна, оскільки відомості в ній зазначено знеособлено. Будь-яких інших документів чи пояснень з вказаного приводу адвокатом не надано, таким чином, слідчим суддею допущено істотне порушення вимоги кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження
Щодо можливості прокурора ОСОБА_7 оскарження в апеляційному порядку ухвали про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України, слід зазначити наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції.
Згідно з цією статтею, національний засіб юридичного захисту має бути таким, що дозволяє компетентному національному органу як розглянути «небезпідставну скаргу», подану на підставі Конвенції так і забезпечити відповідну сатисфакцію. Держави наділені певним полем розсуду щодо способу, в який вони забезпечують виконання своїх зобов'язань за цим положенням («De Souza Ribeiro v. France» п. 78, заява №22689/07, рішення 13.12.2012 року, «Байсаков проти України» п. 70, заява №54131/08, рішення 18.02.2010 року).
Викладену у статті 13 Конвенції вимогу щодо «ефективного засобу правового захисту» належить тлумачити як таку, що має на увазі настільки ефективний засіб захисту, наскільки це можливо з огляду на притаманні конкретному контексту обмеження можливостей для оскарження ( «Klass and Others v/ Germany», п. 69 ).
У змісті статті 13 Конвенції не існує будь-яких обмежень для застосування до будь-якого з аспектів «права на судовий розгляд», зафіксованого в пункті 1 статті 6 Конвенції («Kudla v. Poland» (GC) п.151).
Будь-які обмеження, що містяться у національному законодавстві про право на перегляд, повинні за аналогією з правом на доступ до суду, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції, мати законну мету і не порушувати саму суть цього права («Galstyan v. Armenia» п. 125, «Gurepka v. Ukraine» п. 59, «Krombach v. France» п. 96, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).
Беручи до уваги вищезазначену аналогію, доречним є повторення встановленого принципу Суду про важливість права на доступ до суду, з урахуванням важливої ролі права на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві. У випадках, де існує право на оскарження відповідно до статті 2 Протоколу №7, воно має бути настільки ж ефективним (Airey v. Ireland», п. 24, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначено Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України. Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
В ст. 309 КПК України наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, та визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку.
Відповідно до висновку, зробленого Верховним Судом України у своїй постанові від 12.10.2017 у справі № 757/49263/15-к, у разі постановления слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, в даному випадку слід зробити висновок про можливість апеляційного перегляду відповідної ухвали слідчого судді про скасування арешту на майно в порядку ст. 174 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що клопотання про скасування арешту майна було розглянуто слідчим суддею без участі прокурора, а з оскаржуваної ухвалою ознайомився лише 19.08.2019 року та наступного дня було подано апеляційну скаргу, тобто в межах передбаченого законом строку, у зв'язку з чим, він поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчими Другого управління організації досудових розслідувань Центрального апарату Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015110000000482 від 13.10.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 368-2 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2015 року у справі № 757/46896/15-к з метою забезпечення можливої конфіскації майна накладено арешт на майно ОСОБА_10 : домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .; 1/2 частину будівлі спального корпусу за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_11 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2016 року у справі № 757/15219/16-к скасовано арешт 1/2 частини будівлі спального корпусу за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_11 .
05.07.2019 року адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 звернувся з клопотанням Печерського районного суду міста Києва про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2015 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.07.2019 року клопотання адвоката задоволено та скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2015 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.18 ст. 3 КПК України слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Тобто, за змістом вказаної норми однією з головних функцій слідчого судді є насамперед здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження під час досудового розслідування.
За положеннями ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Тобто, враховуючи сферу дії принципу диспозитивності, процесуальний закон чітко зазначає у який спосіб суд, слідчий суддя вирішують питання. Таким чином, слідчий суддя має вирішувати питання, які віднесені до його повноважень процесуальним законом і саме в спосіб, передбачений процесуальними нормами.
Пункт 5 ст. 3 КПК України визначає поняття досудове розслідування як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається із матеріалів доданих до апеляційної скарги прокурора, а саме ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.09.2016 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42016000000001173 від 04.05.2016 року про що повідомлено сторін кримінального провадження, тобто досудове розслідування у даному проваджені закінчено.
Так, слідчим суддею було поставлено ухвалу про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України поза межами його повноважень. Слідчий суддя мав право вирішувати скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України лише на стадії досудового розслідування, а не під час судового розгляду по суті в суді першої інстанції.
Слід зробити висновок, що слідчий суддя суду першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу поза межами його процесуальних повноважень, з порушенням вимог щодо кримінального провадження передбачених Кримінальним процесуальним законом, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали про призначення нового розгляду іншим слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва матеріалів клопотання адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2015 року.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 174, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року, якою задоволено клопотання адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України та скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2015 року на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд клопотання адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України іншим слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4