24 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 03 липня 2019 року, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, невійськовозобов?язаного, раніше судимого:
- вироком Тетіївського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 14 вересня 2017 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду на підставі ст. 81 КК України від подальшого відбуття покарання умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 9 днів,-
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України тапризначено йому покарання у виді 5 (п?яти) місяців арешту;
Судом визнано доведеним, що ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року ОСОБА_7 відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» встановлено адміністративний нагляд строком на 1 (один) рік та встановлено наступні обмеження, а саме: 1) заборонено залишати своє місце проживання щоденно в період з 21.00 год. до 05.00 год. наступного дня; 2) заборонено відвідувати місця, де дозволена торгівля та розливання спиртних напоїв; 3) чотири рази на місяць з?являтися на реєстрацію до Тетіївського ВП Сквирського ВП ГУ НП у Київській області; 4) заборонено виїзд за межі постійного проживання без дозволу органів Національної поліції. 23 березня 2018 року ОСОБА_7 під підпис ознайомлено з ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року про встановлення адміністративного нагляду, роз?яснено встановлені вказаною ухвалою суду обмеження та попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.
Згідно з п. б., п. в ч. 1 ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» піднаглядний зобов?язаний повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також виїзд за межі району (міста) у службових справах, в разі від?їзду в особистих справах з дозволу поліцейського в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися у відповідному органі Національної поліції.
Проте, всупереч вищевказаної постанови та Закону України «Про адміністративний нагляд» ОСОБА_7 , будучи ознайомленим з порядком та умовами адміністративного нагляду та правовими наслідками за порушення його відбування, в період часу з 11 лютого 2019 року по 26 лютого 2019 року без поважних причин, самовільно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без відповідного дозволу керівництва органу Національної поліції та повідомлення керівництва органу Національної поліції, залишив своє місце постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 та виїхав без поважних на те причин, чим порушив встановлені правила адміністративного нагляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Тетіївського районного суду Київської області від 03 липня 2019 року змінити в частині призначеного ОСОБА_7 покарання до 2 місяців арешту, при цьому визнати пом'якшуючими обставинами щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання визнав зазначену в обвинувальному акті пом'якшуючу обставину у виді визнання вини, а обтяжуючою рецидив злочину. Однак, в порушення п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд першої інстанції не визнав пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, оскільки ОСОБА_7 із самого початку досудового розслідування щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, про що свідчить надання ним показів та сприяння слідству.
Крім того, апелянт вказав, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання за ст. 395 КК України у виді 5 місяців арешту належним чином не мотивував свого рішення щодо відступу від мінімальної межі покарання у виді арешту.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка посилаючись на законність і обґрунтованість вироку суду, заперечувала проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження № 12019110300000050 та апеляційні доводи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, докази в якому, окрім показань обвинуваченого та даних про його особу, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів не вбачає, не посилається на них і сторона захисту в апеляційній скарзі, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, колегією суддів не перевіряються.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 повністю дотримався вищевказаних норм кримінального закону.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який негативно характеризується за місцем проживання, притягувався до кримінальної відповідальності, не одружений, не працюючий, не має міцних соціальних зв?язків, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю з 2013 року, розкаюється у вчиненому, висновок органу пробації, відповідно до якого застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, а також обставину, що пом?якшує покарання - визнання вини та обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 - рецидив злочинів.
Відтак, всі обставини, на які посилається сторона захисту в своїй апеляційній скарзі, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання враховані, тому доводи про суворість призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтоване невизнання судом першої інстанції обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, колегія суддів вважає такими, які не відповідають вимогам закону та матеріалам кримінального провадження.
Так, матеріали справи не містять жодного доказу того, що обвинувачений ОСОБА_7 будь-яким чином сприяв розкриттю злочину. Щодо доводів апеляційної скарги захисника в частині поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 у ході досудового розслідування, то колегія суддів звертає увагу на те, що така поведінка є звичайною поведінкою обвинуваченого на стадії досудового розслідування, коли злочин вже розкрито.
Щодо призначеного покарання, то рішення про призначення саме цього покарання судом належним чином мотивоване, ґрунтується на вимогах закону, призначене покарання відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення цього покарання колегія суддів не вбачає, що вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника.
На переконання колегії суддів суд першої інстанції повно всебічно, об'єктивно та неупереджено розглянув матеріали кримінального провадження при цьому дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Будь-яких порушень вимог закону, які б давали підстави для зміниабо скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Тетіївського районного суду Київської області від 03 липня 2019 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді: __________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3