16 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року
за участі адвоката ОСОБА_7 , -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на постанову прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління і розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_9 від 28.12.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420 170 000 000 026 81, відомості щодо якого внесені 18.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування виконані все необхідні процесуальні дії, як-то: направлено до компетентних органів іноземних держав запити про надання міжнародної правової допомоги, а тому постанова про зупинення досудового розслідування кримінального провадження винесена з додержанням всіх передбачених законодавством норм КПК України, у зв'язку із чим, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання//скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , першочергово поставила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2019, з огляду на те, що копія оскаржуваного рішення була отримана лише 15.08.2019.
В самій апеляційній скарзі висунута вимога щодо скасування вказаної ухвали слідчого судді як незаконної та необґрунтованої, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги, адвокат вважає, що постанова прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління і розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_9 від 28.12.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420 170 000 000 026 81, відомості щодо якого внесені 18.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, винесена з порушенням вимог ч. 1 ст. 280 КПК України, оскільки вказаною процесуальною нормою передбачено, що досудове розслідування може бути зупинено після повідомлення про підозру, у той же час майже два роки органи прокуратури не повідомляють ОСОБА_6 про підозру у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки направлення повідомлення про підозру на адресу, де ОСОБА_6 не проживає більше шести років - є неналежним виконанням вимог КПК України.
При цьому адвокат ОСОБА_5 посилається і на те, що Генеральній прокуратурі України достеменно відомо про фактичне місцеперебування ОСОБА_6 , проте, незважаючи на таку обізнаність, Генеральна прокуратура України, в порушення вимог кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства в частині направлення запитів до Грузії та держави Ізраїль задля отримання правової допомоги щодо вручення повідомлення про підозру, свідомо та навмисно направляє повідомлення про підозру за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_6 в Україні, де останній не проживає і не з'являється протягом останніх шести років.
А тому, як підсумовує адвокат ОСОБА_5 , з огляду на те, що повідомлення про підозру не відбулось і воно не було направлено у відповідний процесуальний спосіб, зупинення досудового розслідування - є незаконним.
Керівник прокуратури міста Києва про дату, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, неявка прокурора у кримінальному провадженні в судове засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючої судді ОСОБА_1 , пояснення адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на підтримання доводів як клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2019, так і апеляційної скарги в повному обсязі, вивчивши матеріали провадження за скаргою//клопотанням, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів провадження за скаргою//клопотанням вбачається, що на адресу Голосіївського районного суду м. Києва від адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 08.02.2019 у порядку ст. 303 КПК України надійшла скарга на постанову прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління і розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_9 від 28.12.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420 170 000 000 026 81, відомості щодо якого внесені 18.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва, розглянувши скаргу//клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 у порядку ст. 303 КПК України, за викладених у судовому рішенні від 05.08.2019 підстав, ухвалив рішення про відмову у її задоволенні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, посилаючись на можливість оскарження ухвали слідчого судді на підставі п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ “Про судоустрій і статус суддів” та практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може піддаватися обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ “Кромбах проти Франції”, “Скорик проти України”, “Воловік проти України”, “Креуз проти Польщі”, “Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі”).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства як визначено п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”.
Посилання адвоката ОСОБА_5 на абзац другий п.п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 № 3-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі ст. 129 Конституції України не є беззастережним, оскільки це Рішення стосується офіційного тлумачення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції, що діяла до прийняття Закону № 1401- VІІІ від 02.06.2016.
Правові ж норми застосування кримінального процесуального права конкретизовані в п.п. 1, 2 та 17 ст. 7 КПК України, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, і, зокрема, з забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України закріплено гарантування права на оскарження процесуальних рішень слідчого судді у порядку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто зміст зазначених норм закону дає підстави для висновку про те, що ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку лише тоді, коли в Кримінальному процесуальному кодексі України є норма, якою це дозволено.
Приписи ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України встановлюють перелік ухвал слідчого судді, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Даний перелік є вичерпним і не передбачає можливості оскарження рішення, як у даному випадку, про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на постанову прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління і розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_9 від 28.12.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420 170 000 000 026 81, відомості щодо якого внесені 18.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Як регламентовано ч. 3 ст. 309 КПК України, скарги на інші ухвали слідчого судді, тобто не зазначені у ч.ч. 1, 2 даної норми закону, оскарженню також не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Отже, оскільки апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, то у відкритті за нею провадження слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, а апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами необхідно повернути особі, яка її подала, як на це вказують приписи ч. 5 ст. 399 КПК України.
На дані висновки не можуть вплинути посилання адвоката на правові висновки, які наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цих висновках йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальним процесуальним законом, тоді як скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України розглядає слідчий суддя з урахуванням положень, передбачених ст. 303 КПК України.
Разом з цим, в ч. 3 ст. 307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, до яких не відноситься оскарження відмови в задоволенні клопотання на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про зупинення досудового розслідування.
Прийняття рішення про відмову у відкритті провадження не дає колегії суддів підстав для перегляду ґрунтовності клопотання про поновлення адвокату ОСОБА_5 строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. 399 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на постанову прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління і розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_9 від 28 грудня 2018 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420 170 000 000 026 81, відомості щодо якого внесені 18 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3