ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 жовтня 2019 року № 640/10760/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформленого листом від 27.03.2019 року №63639/03, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зниженням пенсійного віку);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 та провести відповідні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зменшенням пенсійного віку), починаючи з 07.02.2019 року (дати подачі заяви про призначення пенсії), зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 24.10.1988 року по 03.10.1997 року на Виробничому об'єднанні з видобутку вугілля «Стаханіввугілля» ордену Леніна «Аненська» (шахта).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу, що дає право на достроковий вихід на пенсію за Списком № 1 стаж роботи з 24.10.1988 по 03.10.1994, оскільки пільговий стаж повністю підтверджується записами в трудовій книжці, витягом з наказу про проведення атестації робочого місця та не потребує подання додаткових документів. Вказує, що підтвердження наявного трудового стажу шляхом подання уточнюючих довідок підприємства та інших документів застосовується лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Позивач вважає протиправними та необґрунтованими посилання відповідача на те, що період роботи за Списком №1 після 21.08.1992 не може бути зараховано до пільгового стажу, оскільки наказ прийнято вже після його звільнення.
На думку позивача такий висновок є надуманим та жодним чином необґрунтованим, оскільки атестація робочого місця стала обов'язковою лише після 21.08.1992 через кожні п'ять років. За таких обставин проведення підприємством атестації у 1995 році здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому звільнення у 1994 році не може позбавити його права на зарахування роботи із шкідливими умовами праці до пільгового стажу, а тому період роботи з 24.10.1988 по 03.10.1994 має бути зарахований, як робота за Списком №1.
Позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за Списком №1 за відсутності на це відповідних підстав, що стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Слід зауважити, що вимоги ухвали суду відповідачем не виконано, не надано відзиву на позовну заяву та доказів в спростування заявленого адміністративного позову.
Згідно з частиною шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 24.10.1988 по 03.10.1994 працював на шахті - Виробничому об'єднанні з видобутку вугілля «Стаханіввугілля» ордену Леніна «Аненська», в тому числі: підземним учнем гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею (з 24.10.1988 по 05.11.1988); навчався на курсах при Стаханівському філіалі УКК комбінату в/о розряду з повним робочим днем під землею (з 03.01.1989 по 26.03.1990); гірником підземним III розряду з повним робочим днем під землею (з 26.03.1990 по 16.04.1990); навчався в Брянківському філіалі УКК в/о «Стаханіввугілля» за професією підземного гірника з ремонту гірничих виробок III розряду (з 16.04.1990 по 26.06.1990); підземним гірником з ремонту гірничих виробок III розряду з повним робочим днем під землею (з 26.06.1990 по 23.10.1991); підземним гірником з ремонту гірничих виробок IV розряду з повним робочим днем під землею (з 23.10.1991 по 03.10.1994).
Позивач 07.02.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1).
Разом з зазначеною заявою позивачем надано копії наступних документів: паспорт, трудова книжка, довідка про період навчання від 19.06.2018 №236 (оригінал), довідки про підтвердження пільгового стажу від 18.06.2013 №№931, 932, 933, 934 (оригінали), копія наказу про атестацію робочих місць, копію наказу про атестацію робочих місць, ідентифікаційний номер, військовий квиток.
За наслідками розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 27.03.2019 №63639/03 повідомило позивача, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2015 №383 «Про Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, процесій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Згідно з пунктом 4 вищевказаного Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, а відтак це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування Списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи державної експертизи умов праці.
Відповідач також мотивує відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за Списком №1 тим, що за результатом розгляду документів, а саме в пільгових довідках від 18.06.2013 №№932, 933 не зазначено коли саме проводилась атестація робочих місць вперше. Згідно наказу Виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стаханіввугілля» №655 від 27.10.1995 проводилась атестація робочих місць, на час коли ОСОБА_1 не працював на даному підприємстві, а тому період стажу можна зарахувати лише по 21.08.1992.
Таким чином, не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 з внесеними до неї записами про роботу за період з 24.10.1988 по 03.10.1994 на шахті - Виробниче об'єднання з видобутку вугілля «Стаханіввугілля» ордену Леніна «Аненська» (неодноразово перейменованого та реорганізованого), в тому числі:
- підземним учнем гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею (з 24.10.1988 по 05.11.1988);
- навчався на курсах при Стаханівському філіалі УКК комбінату в/о розряду з повним робочим днем під землею (з 03.01.1989 по 26.03.1990);
- гірником підземним III розряду з повним робочим днем під землею (з 26.03.1990 по 16.04.1990);
навчався в Брянківському філіалі УКК в/о «Стаханіввугілля» за професією підземного гірника з ремонту гірничих виробок III розряду (з 16.04.1990 по 26.06.1990);
- підземним гірником з ремонту гірничих виробок III розряду з повним робочим днем під землею (з 26.06.1990 по 23.10.1991);
- підземним гірником з ремонту гірничих виробок IV розряду з повним робочим днем під землею (з 23.10.1991 по 03.10.1994).
Тобто, трудовою книжкою у повній мірі підтверджено, що у період з 24.10.1988 по 03.10.1994 позивач працював на шахті «Аненська» з повним робочим днем.
Також позивачем до матеріалів справи додано копії довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, від 18.06.2013 №931 за період з 24.10.1988 по 05.11.1988, згідно якої ОСОБА_1 працював на шахті «Аненська» підземним учнем гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею; від 18.06.2013 №932 за період з 16.04.1990 по 26.06.1990, згідно якої ОСОБА_1 навчався в Брянківському філіалі УКК в/о «Стаханіввугілля» за професією підземного гірника з ремонту гірничих виробок III розряду; від 18.06.2013 №933 за період з 01.03.1994 по 03.10.1994 відповідно до яких ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті «Аненська» на ремонтно-відновлювальних роботах.
Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Держпраці.
Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.
Якщо чергова атестація проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №348/1079/17.
Окрім того, наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 №205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.
Згідно з п.4 ч.2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємств, організацій.
Не проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №352/547/16-а, від 23.10.2018 по справі №348/1079/17, від 05.03.2019 по справі №679/774/16-а згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Разом з тим, у відповідності з наказом №655 від 27.10.1995, виданого в/о з видобутку вугілля «Стаханіввугілля» ордену Леніна, затверджено список робочих місць, які підлягають атестації, серед них значиться «підземний гірник».
Суд критично ставиться до посилань представника відповідача, що в наданих пільгових довідках від 18.06.2013 №№932, 933 не зазначено коли саме проводилась атестація робочих місць вперше.
Однак, вказана обставина не може слугувати підставою для відмови у прийнятті цих документів. Адже, довідки видані у відповідності до чітко встановленої форми згідно додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 №637, з зазначенням всіх необхідних відомостей.
Також відповідач свою відмову мотивує, тим що згідно наказу Виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стаханіввугілля» ордену Леніна «Аненська» від 27.10.1995 №655 атестація робочих місць проводилась, але на цей час позивач уже не працював на даному підприємстві, а тому пільговий період стажу можливо зарахувати лише по 21.08.1992.
Суд вважає такий висновок протиправним та необґрунтованим, оскільки атестація робочого місця стала обов'язкова лише після 21.08.1992 через кожні п'ять років. За таких обставин проведення підприємством атестації у 1995 році здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, а звільнення ОСОБА_1 у 1994 році не може позбавити його права на зарахування роботи із шкідливими умовами праці до пільгового стажу, тому період його роботи з 21.08.1992 до 03.10.1994 повинен бути зарахований, як робота за Списком № 1.
Суд звертає увагу, що наказ №655 від 27.10.1995 про затвердження списку робочих місць, які підлягають атестації, є свідченням того, що на шахті «Аненська» атестація робочих місць проводилася у строки, визначені законодавством, а посади, на яких працював позивач у даному підприємстві віднесені до робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Більше того, затверджена форма не передбачає обов'язковою умовою зазначення в такій довідці відомостей щодо проведення атестації робочих місць вперше.
За таких обставин, пільгові довідки від 18.06.2013 №№932, 933 є дійсними, а відомості, зазначені в них, правдивими та такими, що мають бути враховані відповідачем при вирішенні питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку).
Також суд зазначає, що в довідках зазначені періоди роботи, посада, на якій працював позивач, характер виконуваної ним роботи, а також те, що він працював повний робочий день.
Суд зауважує про те, що посада, яку займав позивач віднесена до списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що відповідно діяла до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, що період роботи ОСОБА_1 на посадах гірника у підземній шахті повинен бути зарахований до стажу призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто по Списку №1, чинних на період роботи з 24.10.1988 по 03.10.1994.
Таким чином, пільговий стаж ОСОБА_1 по Списку №1 в сукупності складає 5 років, що надає йому право на пільгове призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років за кожний рік такої роботи.
Крім того в матеріалах міститься довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.06.2013, яка підтверджує нарахування та виплату у період з 24.10.1988 по 03.10.1994 позивачу заробітної плати за роботу у шахті «Аненська» на вищезазначених посадах.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право вийти на пенсію на пільгових умовах з 55- річного віку, оскільки стаж його роботи за Списком №1 становить 5 повних років, а тому пенсійний вік знижується на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Разом з тим період роботи підземним учнем гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею (з 24.10.1988 по 05.11.1988); навчався на курсах при Стаханівському філіалі УКК комбінату в/о розряду з повним робочим днем під землею (з 03.01.1989 по 26.03.1990); гірником підземним III розряду з повним робочим днем під землею (з 26.03.1990 по 16.04.1990); навчався в Брянківському філіалі УКК в/о «Стаханіввугілля» за професією підземного гірника з ремонту гірничих виробок III розряду (з 16.04.1990 по 26.06.1990); підземним гірником з ремонту гірничих виробок III розряду з повним робочим днем під землею (з 26.06.1990 по 23.10.1991); підземним гірником з ремонту гірничих виробок IV розряду з повним робочим днем під землею (з 23.10.1991 по 03.10.1994) відноситься до пільгового стажу роботи, що надає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 (зі зменшенням пенсійного віку), оскільки у вказаний період часу позивач виконував роботи, які за своїм характером відповідають типу робіт на посадах зі шкідливими та важкими умовами праці.
Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 27.03.2019 №63639/03 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст.9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Частинами 1 та 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України»" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства"» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити та провести ОСОБА_1 відповідні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зменшенням пенсійного віку), починаючи з 07.02.2019 (дати подачі заяви про призначення пенсії), зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 24.10.1988 по 03.10.1997 на Виробничому об'єднанні з видобутку вугілля «Стаханіввугілля» ордену Леніна «Аненська» (шахта), є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч.3 ст.2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
У відповідності до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього приписами статті 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, 241-246, 257-263, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.03.2019 року №63639/03, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зниженням пенсійного віку).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.02.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко