ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 жовтня 2019 року №826/9155/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичною особою-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень та рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служи у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 11.05.2017 року №0001891306, №0001881306, №0001871306, №0001861306, №0001851306, №0001841306, №000190130 рішення №0001831306 від 11.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкової вимоги №Ф-0001821306 від 11.05.2017 року про сплату недоїмки з ЄСВ , рішення №39903/17-11 від 21.06.2017 року про опис майна в податкову заставу та податкової вимоги №39903-17 від 21.06.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомленя-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №36/26-15-13-06-18-НОМЕР_1 від 24.03.2017 року, а тому підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.
У судовому засіданні 06.12.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та дотримання вимог законодавства з повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) доходів отриманих за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.03.2017 року №36/26-15-13-06-18-НОМЕР_1.
Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб'єктом перевірки :
- п.176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України - заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 року, у зв'язку з чим, донараховано ПДФО у сумі 396316,51 грн.;
- п.187.1 ст. 187, п. 183.1, п. 183.4 ст. 183, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - не підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ податковими накладними, не реєстрація платником ПДВ, у зв'язку з чим нараховано ПДВ у сумі 440351,68 грн.;
- п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальність передбачена п. 1 та п. 8 ст. 17 Закону ;
- п.2.6 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004 року зі змінами та доповненнями «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», відповідальність передбачено ч.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95;
- пп.14.1.159 п. 14.1 ст.14, пп.163.1.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст.171, п. 176.2 (а) ст.. 176 Податкового кодексу - не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 1152 грн.;
- п. 171.2 ст 171, п.161 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України в сумі 103,50 грн.;
- п. 49.2 пп.49.8.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп.2.1 п. 2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;
- п.161 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України - не нарахування та несплата до бюджету військового збору за 2016 рік в сумі 33026,38 грн.;
- абз. 1 п.2 ч.1 ст. 7, п. 11 ст.8, п.2 ст.9, пп.1 п.2 ст. 6, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нарахування та несплата до бюджету ЄСВ за 2016 рік в сумі 91143,36 грн.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення- рішення:
- №0001841306 від 11.05.2017 року, яким до ФОП за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальність передбачена п. 1 та п. 8 ст. 17 Закону застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 грн.;
- №0001851306 від 11.05.2017 року, яким до ФОП за порушення п . 49.2 пп.49.8.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, застосовано штрафів (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 4080,00 грн.;
- №0001861306 від 11.05.2017 року , ФОП за порушення п.171.2 ст 171, п.161 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у розмірі 219,13 грн;
- №0001871306 від 11.05.2017 року, яким ФОП за порушення пп.14.1.159 п. 14.1 ст.14, пп.163.1.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 1711 ст.171, п. 176.2 (а) ст.. 176 Податкового кодексу, визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1443,00 грн.;
- №0001881306 від 11.05.2017 року, яким до позивача за порушення п.187.1 ст. 187, п. 183.1, п. 183.4 ст. 183, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 550 439,60 грн.;
- №0001891306 від 11.05.2017 року , яким до позивача за порушення п.161 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 41 282,98 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 33026,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8256,60 грн.;
- №0001901306 від 11.05.2017 року, яким позивачу за порушення п. 172.7, ст.. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 495395,64 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 396316,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99079,13 грн.
та
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001821306 від 11.05.2047 року, згідно з якою станом на 24.03.2017 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 91143,36 грн;
- рішення №0001831306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, ,яким позивачу визначено штрафну санкцію в сумі 9114,34 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної фіскальної служби України.
Рішенням ДФС України №7794/Є/99-99-11-02-01-14 від 19.06.2017 року скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без розгляду.
21 червня 2017 року уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №39903/17-11 про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу №39903-17, відповідно до якої станом на 26.06.2017 року сума податкового боргу платника податків за грошовими зобов'язаннями становить 1133446,71 грн.
Не погоджуючись із винесеними рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, визначаються Податковим кодексом України.
Відповідно до п.1.1 ст. 1 розділу І Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
За приписами п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За приписами п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 розділу IV Податкового кодексу України.
Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу.
У відповідності до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, а також витрати, які не включаються до складу витрат, підприємця наведений у п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.
Крім того, статтею 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.
Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від'ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів та банківських виписок на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 надходили кошти від торгівлі залізобетонними елементами від суб'єкта господарювання Асоціація «Реконфіс». У той час, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку у переліку видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно КВЕД ДК 009:2010 відсутній вид діяльності пов'язаний з торгівлею, а відтак, відповідно до норм Податкового кодексу України позивач зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2016 року.
Судом встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_1 зареєстрований Головним управлінням юстиції у м. Києві, дата державної реєстрації 19.11.2014 року, номер державної реєстрації 20740000000024580.
Судами також встановлено, що видами діяльності Підприємця визначено: 43.11 знесення,43.12 підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, 77.32 надання в оренду будівельних машин і устаткування,77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг, 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання,77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів - є основною.
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ).
Згідно з п.291.2 ст.291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 ст.291 ПКУ встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.291.4 ст.291 ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПКУ. Так, зокрема, п.299.10 зазначено статті встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Водночас, згідно з пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
У відповідності до п.299.11 ст.299 ПКУ у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Проте, позивач зазначає, що твердження відповідача є безпідставними, так як продаж Асоціації «Реконфісс» залізобетонних елементів було здійснено ФОП ОСОБА_1 як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності, про що було повідомлено відповідача.
На підтвердження зазначеного, позивачем надано договір поставки №20-10-2015 від 20.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Асоціацією «Реконфісс».
Також, фізичною особою ОСОБА_1 було подано податкові декларації щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору на доходи, отримані ним як фізичною особою.
Досліджуючи діяльність позивача як фізичної особи та приймаючи доводи контролюючого відносно того, що така діяльність є підприємницькою та передбачає на меті отримання доходу саме підприємцем, а не фізичною особою, суд зазначає.
Відповідно до приписів ст. 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.
Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.
Тобто, фізична особа перебуваючи у статусі суб'єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне.
Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з частиною другою ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарскього кодексу України).
Відтак, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.
Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов'язані з такою діяльністю.
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25.04.2003 № 3 під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що комплекс послідовних цілеспрямованих дій позивача з продажу нерухомого майна є систематичною (52 рази) діяльністю, метою якої є саме отримання прибутку, оскільки зазначені дії з продажу не можна кваліфікувати як такі, що мали на меті задоволення власних (особистих) потреб фізичної особи ОСОБА_4, а отже вказане є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька.
Таким чином, твердження позивача, що товари були реалізовані ОСОБА_1 як фізичною особою, а не Фізичною особою - підприємцем спростовується вищезазначеним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні підстави для переходу на загальну систему оподаткування, з підстав здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
При цьому суд зазначає, що свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є діючим
Також, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року обсяг операцій з постачання послуг ФОП ОСОБА_1 сукупно становить 1 954 000,00 грн. У зв'язку з зазначеним, починаючи з 01.01.2016 року відповідно до статті 180 Податкового кодексу України, ФОП повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст.180-183 розділу V ПК України.
Відповідно до пп. 1) та пп. 2) п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема:
1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Вимоги щодо обов'язкової реєстрації особи як платника ПДВ передбачені у ст. 181 Податкового кодексу України.
За правилами 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
При цьому, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. (п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України)
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.п.183.10 ст. 183 ПК України).
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Законодавець чітко визначив, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку ПДВ в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. У разі переходу такої особи із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, реєстраційна заява про реєстрацію платником ПДВ подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів.
Отже, обов'язковій реєстрації платником ПДВ підлягають особи, які, по-перше, мають сукупний дохід протягом останніх 12 календарних місяців більше 1000000грн. (без урахування ПДВ), по-друге, які не є платниками єдиного податку першої - третьої групи. Водночас, в разі переходу таких осіб із спрощеної системи оподаткування на загальну, вони зобов'язані не пізніше 10 числа календарного місяця, в якому відбувся перехід, ініціювати реєстрацію платником ПДВ з відповідними зобов'язаннями як платника в розумінні положень п.46.1. ст. 46, п.49.2 ст. 49 ПК України.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування, 3 група зі ставкою 5 % з 01.01.2016 року.
Відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, серед іншого, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.
Отже, як видно з наведених норм, у разі перебування фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування сплачується єдиний внесок і підприємець звільненні від обов'язку подавати податкову звітність щодо податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Також, з висновків акту перевірки вбачається, що платником податків за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року не задекларовано суму доходу виплаченого іншим фізичним особам у загальному розмірі 6900 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками га/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
За приписами пункту 176.2 "б" статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Відповідно, як фізична особа, у розумінні пункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України позивач не є податковим агентом стосовно фізичних осіб зазначених в акті,а тому у позивача не було обов'язку нараховувати податок на доходи фізичних осіб та подавати відповідачу податковий розрахунок у формі 1- ДФ.
З урахуванням наведеного податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 року №0001881306, №0001871306, №0001861306, №0001851306, №000190130 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо зазначених порушень в частині п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальність передбачена п. 1 та п. 8 ст. 17 Закону, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/96-ВР (в редакції, Закону України №569-VIII, який набрав чинності 23.07.2015) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Відповідно до ст.20 Закону №265/96-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, п.12 ст.3 Закону №265/96-ВР в редакції, яка набула чинності 23.07.2015, встановлено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, здійснювати облік товарних запасів.
Виняток становлять фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що Податковий кодекс України визначає, що фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку, здійснюють ведення спрощеного податкового обліку.
Так, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку третьої групи та зареєстровані платниками податку на додану вартість здійснення обліку передбачає виключно ведення Книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, яка не передбачає здійснення обліку товарних запасів.
Отже, оскільки у позивача відсутній обов'язок щодо здійснення обліку товарних запасів, суд вважає, що висновки податкового органу є необґрунтованими, а тому, на думку суду, податкове повідомлення-рішення №0001841306 від 11.05.2017 року, є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, який набрав чинності з 01.01.2015, передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (п.1.1.). Позивачем, не заперечується те, що він є платником військового збору.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Згідно з п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 ПКУ.
Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).
Ставка збору складає 1,5% об'єкта оподаткування (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Отже, фізичні особи - підприємці (крім тих, що обрали спрощену систему) за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.
Суд звертає увагу, що збільшення грошового зобов'язання з військового збору є похідним від збільшення сум грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, тобто залежать від правильності визначення об'єкта оподаткування (чистого доходу) - різниці між загальним річним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи спростовані висновки акту перевірки в частині заниження Позивачем оподатковуваного доходу, то відповідно донарахування Відповідачем військового збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій. теж є протиправним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами ст. 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до пп. 3 п. 1 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року N 449 (далі - Інструкція N 449), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 5 Розділу ІV Інструкції N 449 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції: платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.
Так, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб. Оскільки, висновки контролюючого органу про заниження доходу не знайшли свого підтвердження, під час судового розгляду, в звязку з чим рішення рішення з вимогою про сплату боргу( недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України, зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Як наслідок, з урахуванням викладеного в сукупності, в суду є підстави для висновків про те, що відповідачем в рамках даної адміністративної справи не доведено в цілому належними та допустимими доказами правомірності винесених та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2017 року №0001891306, №0001881306, №0001871306, №0001861306, №0001851306, №0001841306, №000190130 рішення №0001831306 від 11.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкової вимоги №Ф-0001821306 від 11.05.2017 року про сплату недоїмки з ЄСВ , рішення №39903/17-11 від 21.06.2017 року про опис майна в податкову заставу та податкової вимоги №39903-17 від 21.06.2017 року.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 194,243-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2017 року №0001891306, №0001881306, №0001871306, №0001861306, №0001851306, №0001841306, №000190130, рішення №0001831306 від 11.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкової вимоги №Ф-0001821306 від 11.05.2017 року про сплату недоїмки з ЄСВ , рішення №39903/17-11 від 21.06.2017 року про опис майна в податкову заставу та податкової вимоги №39903-17 від 21.06.2017 року
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Вєкуа Н.Г.