ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 жовтня 2019 року №826/13372/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"
доГоловного управління Держпродспоживслужби в місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови №46 від 19.07.2018 ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40720198) до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12, код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій № 46 від 19.07.2018, що винесена Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржену постанову з неправильним застосуванням норм чинного законодвства, оскільки відповідачем здійснено неправильну кваліфікацію правопорушення, що вплинуло на розрахунок розміру санкцій та з порушенням строку давності застосування санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуване рішення, прийнято у межах та на підставі наявних в останнього повноважень. Зауважив, що кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання несе відповідальність за порушення вимог Технічних регламентів дія яких розповсюджується на продукцію та вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Судом встановлено, що на підставі листа Держпродспоживслужби України від 17.01.2018 року №Д-151/770-18, наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 04.07.2018 року №1905 та направлення на проведення перевірки від 04.07.2018 року №1873, в період з 05.07.2018 року по 06.07.2018 року Головним управлінням проведено позапланову виїзну поєднану з виїзною перевірку характеристик продукції: набір гумових іграшок «Каченя з каченятами», м'яка іграшка «Ведмедик», іграшка дитяча - Набір для створення прикрас» на відповідність вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», за результатами якої складено відповідний акт перевірки характеристик продукції від 05.02.2018 року №1905/25.
Відповідно до акту контролюючого органу виявлено наступні порушення: під час проведення позапланової перевірки характеристик продукції, суб'єкт господарювання ТОВ «Сільпо-Фуд» не надав підтвердження того, що він не вводив зазначену продукцію в п. 1, 2 таблиці акту перевірки продукцію в обіг, що порушує вимоги п.п. 11,18,37,44,52, п.п. 1,2 додатку 5 Технічного регламенту безпечності іграшок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2013 року № 515.
Також, під час проведення позапланової перевірки характеристик продукції, суб'єкт господарювання ТОВ «Сільпо -Фуд» не надав підтвердження того, що він не вводив зазначену в п.3 таблиці акту перевірки продукцію в обіг., що порушує вимоги п.п.,44,52, п.п. 1,2 додатку 5 Технічного регламенту безпечності іграшок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2013 року № 515.
За результатами розгляду матеріалів перевірки 19.07.2018 року відповідач за порушення позивачем вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» виніс постанову №46 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 25 500 грн. за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.
Незгода позивача із постановою зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови та норм Закону України "Про захист прав споживачів", суду належить встановити наявність підстав для застосування штрафу, а також встановити наявність чи відсутність порушень відповідачем чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів під час проведення перевірки.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулює Закон України "Про захист прав споживачів" (тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, серед іншого: перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.
Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року №2735-VI (далі Закон України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).
Абзацом 9 статті 1 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Відповідно до статті 3 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI, метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 10 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних, регламентів.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI, до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.
Так, частиною 3 статті 23 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.
Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (частина 5 статті 23 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).
Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки (частина 6 статті 23 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).
Пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: позапланові:
а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію;
б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що: він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.
У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що підставою перевірки став лист Держпродспоживслужби України від 17.01.2018 року №Д-151/770-18. Відповідно до отриманого відповідачем оперативного сповіщення від 26.12.2017 року, Головне Управління Держпродспоживслужби в м. Києві отримало інформацію про те, що за результатами перевірки ТОВ «ЕКСПАНСІЯ», встановлена невідповідність іграшок вимогам п.11,18, 37,44, 52 пп.1,2 додатку 5 Технічного регламенту безпечності іграшок, затвердженого постановою КМУ №515 від 11.07.2013 року. Постачальником ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» було ТОВ «Сільпо-Фуд».
Відтак, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для здійснення позапланової перевірки характеристик продукції.
Частиною 2 статті 24 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI передбачено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:
1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:
а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам;
б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;
в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.
Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом "б" пункту 2 частини першої цієї статті, об'єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту "б" пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції (частина 3 статті 24 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).
Вимоги до безпечності іграшок та їх обігу на території України встановлює Технічний регламент безпечності іграшок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №515 (чинний на момент проведення перевірки).
Пунктом 10 Регламенту №515 визначено, що виробники зобов'язані зазначати власне найменування, зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та адресу на іграшці, а якщо це неможливо, - на її пакуванні або в документі, що додається до іграшки.
Виробники забезпечують наявність інструкції до іграшки та інформації про безпечність, які складаються згідно з вимогами законодавства про мови (пункт 11 Регламенту №515).
Відповідно до пункту 18 Регламенту №515 імпортери зобов'язані зазначити своє найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та адресу на іграшці, а якщо це неможливо, - на її пакуванні або в документі, що додається до іграшки.
Згідно пункту 37 Регламенту №515, виробник повинен наносити чітко видимі, розбірливі, зрозумілі та точні попередження на іграшці, прикріпленій до неї етикетці (ярлику) або пакуванні та у разі потреби в інструкції, що додається до іграшки. До дрібних іграшок, які продаються без пакування, повинні прикріплюватися відповідні попередження. Кожному окремо або всім попередженням в цілому повинне передувати слово "Попередження". Попередження, у яких зазначається мінімальний та максимальний вік користувачів, та інші наведені у додатку 5 до цього Технічного регламенту, розміщуються на пакуванні або в інший спосіб, що забезпечує чітку видимість для споживача перед придбанням іграшки.
При цьому, відповідно до пунктів 44-45 Регламенту №515 іграшки повинні надаватися на ринку з нанесеним в установленому порядку національним знаком відповідності. Національний знак відповідності наноситься лише виробником або його уповноваженим представником.
Нанесення виробником або його уповноваженим представником національного знака відповідності є підтвердженням його відповідальності за відповідність іграшки вимогам, установленим у технічних регламентах, що передбачають нанесення національного знака відповідності (пункт 46 Регламенту №515).
Національний знак відповідності повинен наноситися на іграшку, прикріплену до неї етикетку (ярлик) або пакування та бути видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли іграшка дрібна або складається з дрібних частин, національний знак відповідності може наноситися на етикетку (ярлик) або супровідну листівку. Якщо іграшка продається в демонстраційному пакуванні та нанесення національного знака відповідності на іграшку є технічно неможливим, він може наноситися на демонстраційне пакування (пункт 52 Регламенту №515).
Крім того, відповідно до пункту 2 додатку 5 Регламенту №515 іграшки, що можуть бути небезпечними для дітей віком до 36 місяців, повинні містити таке попередження: "Не призначено для дітей віком до 36 місяців" чи "Не призначено для дітей віком до 3 років", або таке зображення:
У попередженні обов'язково зазначається конкретна небезпека. Зазначене попередження може не застосовуватися до іграшок, які через свої функції, розміри, інші характеристики очевидно не підходять для дітей віком до трьох років.
В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 11, 18, 37, 44, 52, пункту 2 додатку 5 Регламенту №515, а саме: встановлено введення в обіг продукції, набір гумових іграшок «Каченя з каченятами», виробник відсутній, дата виготовлення відсутня, ш/к відсутній та м'яка іграшка «Ведмедик», виробник відсутній імпортер відсутній, дата виготовлення відсутня, ш/к відсутній, які не відповідають встановленим вимогам, а саме на іграшках прикріплених до них етикетках та пакуванні не внесено знак відповідності технічним регламентам, відсутнє зазначення власного найменування, зареєстрованої торговельної марки, найменування та адреса імпортера, на іграшці, її пакуванні або в документах що додаються до іграшки, відсутнє попередження про можливу небезпеку і ризики заподіяної шкоди, пов'язанні з використанням таких іграшок та способи запобігання їх виникненню та введення в обіг продукції, іграшка дитяча - набір для створення прикрас, яка не відповідає встановленим вимогам технічного регламенту, а саме на іграшці, прикріпленій до неї етикетці не нанесено знак відповідності технічним регламентам.
Суд зазначає, що відповідальність за нанесення знаку відповідності та наявність інструкції до іграшки та інформації про її безпечність несе виробник іграшки, однак відповідальність за розповсюдження такої іграшки без необхідної інформації та знаку відповідності несе розповсюджувач.
Пунктом 1 частини 3 статті 44 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 2 частини 2 статті 44 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).
При цьому, частиною 2 статті 1 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що термін «введення в обіг» використовується у значенні, наведеному у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».
Так, відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» виробники і постачальники повинні пропонувати та надавати лише послуги або застосовувати процеси чи вводити в обіг продукцію вітчизняного або іноземного походження, які є безпечними для життя та здоров'я людини, для тварин, рослин, забезпечують захист національної безпеки, охорону довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній конкуренції.
Виробники і постачальники повинні забезпечити виконання всіх вимог відповідних технічних регламентів перед введенням в обіг об'єктів технічних регламентів.
Введення в обіг об'єктів технічних регламентів супроводжується декларацією про відповідність та/або сертифікатом відповідності, а також маркуванням продукції Національним знаком відповідності, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом.
Виробник або його уповноважений представник в Україні повинні: забезпечити споживачів продукції відповідною інформацією для оцінки ризиків, пов'язаних з цією продукцією, якщо такі ризики не є очевидними, без попереджень, та вжити заходів для запобігання таким ризикам; вилучати з обігу продукцію, якщо вона не відповідає вимогам відповідних технічних регламентів; зберігати декларацію про відповідність та/або сертифікати відповідності, іншу технічну документацію, що підтверджує відповідність технічним регламентам, протягом передбачуваного періоду використання продукції, введеної в обіг, та надавати таку інформацію за запитом органів ринкового нагляду; відшкодовувати збитки споживачам продукції, процесів і послуг у разі, якщо доведена їх невідповідність вимогам технічних регламентів, указаних у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності.
Аналіз наведених норм свідчить, що саме на виробників та постачальників покладено обовязок щодо забезпечення виконання всіх вимог відповідних технічних регламентів перед введенням в обіг обєктів технічних регламентів.
З урахуванням того, що відповідно до норм чинного законодавства імпортер є особою, яка ввела продукцію в обіг, суд приходить до висновку про правомірність накладення штрафних санкцій на позивача відповідно до вимог частини 2 частини 2 статті 44 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI за введення в обіг продукції, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, суд не погоджується з доводами позивача стосовно порушення відповідачем граничних меж санкції, адже оскаржувана постанова прийнята за результатами акта перевірки характеристик продукції від 05.07.2018 року №1905/25, що узгоджується з нормами чинного законодавства.
Щодо тверджень позивача про порушення розрахунку накладення санкцій, то суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як субєктом владних повноважень, виконано обовязок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2,77,139, 241-247, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40720198) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа