Справа № 560/2441/19
іменем України
10 жовтня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В.розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просить:
- зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_1 , інваліду ІІІ групи одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, визначеному відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію";
- зобов'язати Національну поліцію України в особі Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з абзацом 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірах 50 % місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статей 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4, у зв'язку із отриманням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.
Проте у виплаті зазначеної допомоги йому відмовлено, оскільки інвалідність йому була встановлена після його звільнення, а також звільнення його на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) не відповідає вимогам статті 97 вказаного Закону.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону.
27.08.2019 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти адміністративного позову та зазначає, що враховуючи те, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось за власним бажанням, а не з підстав, зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", тобто через хворобу, тому Департамент захист економіки Національної поліції України під час розгляду заяви ОСОБА_1 та прийняття відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та статтями 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, тому немає правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожен календарний рік служби, оскільки його вислуга складає 09 років 00 місяців 29 днів, що не відповідає вимогам частини 1 та частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій зазначив, що посилання відповідача на те, що звільнення за власним бажанням позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є незаконними, оскільки як вже позивач зазначав, звільнятися він не мав наміру, а мав бажання працювати і надалі. Але враховуючи тиск керівництва змушений був написати рапорт про звільнення за власним бажанням.
У поданому запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що твердження позивача про здійснення на нього тиску жодним чином не підтверджується, є безпідставними, відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 09.08.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
ІІІ. ОБСТАНИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 13.12.2018 №322 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 20.12.2018.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0038803 від 13.02.2019 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, травма ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Згідно довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії серії АГ № 0024996 від 13.02.2019 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу встановлено 50% ступінь втрати професійної працездатності.
12.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
За результатами поданих матеріалів, відповідач направив позивачу письмове повідомлення від 05.04.2019 №4256/39/03-2019, в якому зазначено, що поданий пакет документів повертається заявнику із зазначенням підстав повернення: відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", оскільки причина звільнення не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Позивач звернувся до заступника Голови начальника Департаменту захисту економіки із заявою, в якій просив винести наказ, яким внести зміни до Наказу заступника Голови начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 322 о/с від 13.12.2018, а саме вказавши підставу його звільнення за станом здоров'я, а не за власним бажанням.
Відповідач відповіддю № М-685 від 02.05.2019 повідомив позивача про відсутність можливості внесення таких змін, оскільки постанову медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області" №2, було винесено на підставі протоколу №2 від 28.01.2019, тобто після звільнення зі служби в поліції, а також в ній не зазначено інформації про непридатність поліцейського до служби.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).
У зв'язку з прийняттям цього Закону Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.
Пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Підпунктом 4 пункту 4 розділу 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2017 №788), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293 (далі - Порядок №4) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з підпунктом 2 пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу IV Порядку №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Пунктом 3 розділу IV Порядку визначено, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що працівник поліції, для виплати одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) із документами (а також копії, які звіряються з оригіналом документа), що визначені цим пунктом. Фінансовий підрозділ протягом десяти днів з моменту реєстрації документів готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Керівник територіального органу поліції у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови-письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
За призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги поліцейський має звертатись до органу, в якому він проходив службу, перед звільненням.
З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності позивач звернувся відповідача з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги, до якої долучив довідку МСЕК згідно якої йому з встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми пов'язаної з проходженням служби в поліції, а також долучив інші необхідні документи, визначені пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 4.
За результатами поданих матеріалів, відповідач направив позивачу письмове повідомлення від 05.04.2019 №4256/39/03-2019, в якому зазначено, що поданий пакет документів повертається заявнику із зазначенням підстав повернення: відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", оскільки причина звільнення не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про національну поліцію".
Суд звертає увагу на те, що звільнення позивача за власним бажанням не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах поліції, оскільки таке вузьке розуміння правової норми містить ознаки негативної дискримінації осіб, яким визначено інвалідність під час проходження служби в поліції, а також осіб, які звільнилися зі служби в поліції з інших підстав, ніж за станом здоров'я. Днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Тому, з 13.02.2019 у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Зазначене заперечує судження відповідача щодо відсутності в позивача права на виплату одноразової грошової допомоги внаслідок того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося не внаслідок захворювання, з яким йому встановлено інвалідність. Крім того, зазначена підстава не враховувалася відповідачем при призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, що повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з відмовою у виплаті є протиправним.
Разом з тим, відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд встановив, що ОСОБА_1 отримав втрату працездатності внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, яка була встановлена 13.02.2019.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків та в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби.
Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, суд вважає, що Департамент захист економіки Національної поліції України протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу в отриманні одноразової грошової допомоги відповідно до положень статей 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4, у зв'язку із отриманням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, не надавши жодної обґрунтованої підстави, що передбачені законодавством, для відмови у наданні такого дозволу.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, чи надання мотивованої відмови у її наданні, регламентовано положеннями статей 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4.
За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_1 , інваліду ІІІ групи одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, визначеному відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Зобов'язати Національну поліцію України в особі Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з абзацом 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 жовтня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Департамент захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01061 , код ЄДРПОУ - 40111732)
Головуючий суддя В.В. Матущак