03 жовтня 2019 року справа № 320/3153/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0007721406 від 22.03.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27965,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки.
Позивач зазначає, що вчасно та у повному обсязі здійснив оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій шляхом підклеювання щоденних Z-звітів до розділу 1 КОРО та занесення кореспондуючих вказаним Z-звітам записів про рух готівки до розділу 2 КОРО.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що готівкові кошти, які були отримані від розрахункових операцій на загальну суму 5593,00 грн. не були внесені до книги обліку доходів та витрат, що свідчить про порушення позивачем пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29.12.2017 №148.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/3153/19, призначено справу до розгляду у судовому засіданні та витребувано докази по справі від сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 повторно витребувано докази по справи від відповідача та відкладено розгляд справи.
У судовому засіданні 17.09.2019 суд поставив на обговорення питання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Уповноважені представники сторін проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували та через канцелярію суду заявили письмові клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Приймаючи до уваги подані уповноваженими представниками сторін клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2019 було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 06.03.2019 №0398/1036/14/ НОМЕР_1 (а.с. 55-56).
Перевіркою виявлено порушення пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 29.12.2017 №148, підпункту 177.10 Податкового кодексу України.
Суть виявленого порушення полягає у тому, що надходження готівки до каси підприємства за період з 15.02.2019 по 04.03.2019 в сумі 5593,00 грн. у встановленому порядку не оприбутковано позивачем.
Так, з описової частини акту перевірки слідує, що готівкові кошти отримані ФОП ОСОБА_1 не оприбутковані у книзі обліку доходів та витрат, яка зареєстрована Переяслав-Хмельницькою ОДПІ №12 від 17.01.2017, а саме не внесено записи про облік готівки в графах 1-9 за період з 15.02.2019 по 04.03.2019 на загальну суму 5593,00 грн.
На підставі акту перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0007721406, яким на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» позивачеві було визначено штраф у розмірі 27965,00 грн. (а.с. 60).
Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся зі скаргою від 04.04.2019 (вх. ДФС №4510/ФОП від 09.04.2019) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 22.03.2019 №0007721406 до Державної фіскальної служби України, у якій просив вищестоящий податковий орган скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення (а.с. 70-72).
30 травня 2019 року Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №24818/6/99-99-11-06-01-25, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.17-19).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями Податкового кодексу України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.
Судом встановлено, що в наказі від 20.02.2019 №351 Головним управлінням ДФС у Київській області було вказано, що фактичні перевірки суб'єктів господарювання проводяться на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може бути проведена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що реалізація контролюючим органом перевірочних дій провадиться згідно відповідного наказу керівника цього органу.
Разом з цим, податкове законодавство визначає вичерпний перелік підстав для прийняття керівником контролюючого органу вказаного рішення.
Зокрема, як вбачається з наведених норм, підставою для призначення фактичної перевірки є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій.
Разом з тим, під час розгляду справи податковим органом не надано доказів надходження саме від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій та ведення касових операцій з порушенням законодавства.
Крім того, така інформація відсутня і в наказі про її призначення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримані вищезазначені вимоги Податкового кодексу України, оскільки відсутні докази отримання ним у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі або фактичні порушення ФОП ОСОБА_1 . зазначеного вище законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Крім того, суд зазначає, що дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах, згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.
Акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.
Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 висловив правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене та враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок є належною умовою для прийняття наказу про проведення перевірки.
Щодо порушень, встановлених під час здійснення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148).
Пунктом 5 ІІ Положення №148 передбачено, що суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Під касою, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, розуміється приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Відповідно до пункту 38 Положення №148, Установи/підприємства зобов'язані мати касу, а їх керівники зобов'язані забезпечити облаштування цієї каси та зберігання готівки у ній. Керівники несуть відповідальність у встановленому законодавством України порядку за нестворення умов для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування.
Пунктом 25 Положення №148 передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Згідно з пунктом 58 Положення №148, готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (або РК), визначено в пункті 11 розділу II цього Положення.
Відповідно до пункту 3 Положення №148, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Пунктом 11 Положення №148 передбачено, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання).
Оприбуткуванням готівки в касах суб'єктів господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО, є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
Оприбуткування та облік фізичними особами - підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат (або книгах обліку доходів) у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 40 Положення №148, касир здійснює записи в касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються.
Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Відповідно абзацу 3 цієї ж статті, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Отже, у разі проведення суб'єктом господарювання готівкових розрахунків на підставі прибуткових касових ордерів, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з оформленням касового ордеру та відображення на його підставі готівки у касовій книзі.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.
Аналогічна правова позиція у спорах цієї категорії була неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду України від 11.12.2012 (справа № 21-400а12), від 26.02.2013 (справи №№ 21-7а13, 21-35а13), від 12.11.2013 (справа № 21-370а13), від 01.04.2014 (справа № 21-54а14).
Досліджуючи обставини оприбуткування позивачем готівки, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_5, готівкові розрахунки проводяться із застосуванням реєстратора розрахункових операцій MINI-T 400ME, заводський номер ПБ4101379150, фіскальний номер 3000314962 (а.с. 73).
На вказаний РРО контролюючим органом зареєстровано Книгу обліку розрахункових операцій №3000314762р/3, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 21-34).
Отже, у даному випадку, оприбуткуванням готівки для позивача є здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Судом встановлено, що позивачем були роздруковані фіскальні звітні чеки РРО (Z-звіт) від 15.02.2019 №1239 в сумі 211,00 грн. (а.с.23), від 17.02.2019 №1240 в сумі 328,00 грн., від 18.02.2019 №1241 в сумі 0,00 грн., від 18.02.2019 №1242 в сумі 146,00 грн. (а.с.26), від 20.02.2019 №1243 в сумі 389,00 грн., від 21.02.2019 №1244 в сумі 1112,00 грн., від 23.02.2019 № 1245 сумі 1232,00 грн. (а.с.27), від 24.02.2019 №1246 в сумі 414,00 грн., від 25.02.2019 №1247 в сумі 171,00 грн., від 26.02.2019 №1248 в сумі 0,00 грн.(а.с.28), від 27.02.2019 №1249 в сумі 193,00 грн., від 28.02.2019 №1250 в сумі 567,00 грн., від 01.03.2019 №1251 в сумі 0,00 грн.(а.с.29), від 02.03.2019 №1252 в сумі 0,00 грн., від 03.03.2019 №1253 в сумі 0,00 грн., від 04.03.2019 №1254 в сумі 574,00 грн.(а.с.30), від 04.03.2019 №1255 в сумі 256,00 грн.(а.с.31), відповідно до яких загальна сума готівкових розрахунків, проведених на господарській одиниці ФОП ОСОБА_1 за період з 15.02.2019 по 04.03.2019 становить 5593,00 грн.
Як вбачається зі сторінок 48-61 Книги обліку розрахункових операцій №3000314762р/3, працівником позивача на підставі даних зазначених фіскальних звітних чеків РРО (Z-звіту) від 15.02.2019 №1239, від 17.02.2019 №1240, від 18.02.2019 №1241, від 18.02.2019 №1242, від 20.02.2019 №1243, від 21.02.2019 №1244, від 23.02.2019 № 1245, від 24.02.2019 №1246, від 25.02.2019 №1247, від 26.02.2019 №1248, від 27.02.2019 №1249, від 28.02.2019 №1250, від 01.03.2019 №1251, від 02.03.2019 №1252, від 03.03.2019 №1253, від 04.03.2019 №1254, від 04.03.2019 №1255 до розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» КОРО №3000314762р/3 внесені відповідні записи про суми готівки («службове внесення», «службова видача»), суми розрахунків (в тому числі загальна сума розрахунку), які є тотожними наведеним фіскальним звітним чекам. Записи за період з 15.02.2019 по 04.03.2019 вчинені у хронологічній послідовності по відношенню до попереднього та наступного запису.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт повного та своєчасного оприбуткування позивачем готівки за період з 15.02.2019 по 04.03.2019 у сумі 5593,00 грн.
Невнесення записів до книги обліку доходів і витрат не свідчить про неоприбуткування готівкових коштів, проведених через РРО та не є підставою для відповідальності згідно з абзацом 3 статті 1 Указу № 436/95.
За таких обставин оспорюване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.03.2019 №0007721406 є протиправним та підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріалами справи підтверджується те, що позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, зворотного доведено не було.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1378775370.1 від 12.06.2019 (а.с.2).
Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0007721406 від 22.03.2019.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судові витрати у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення суду складено 03.10.2019 р.
Суддя Кушнова А.О.