03 жовтня 2019 року справа № 320/1237/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (надалі - позивач) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 14.09.2018 №UA125220/2018/010043/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.
Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/1237/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив у поданому до суду відзиві (а.с. 50-58) про те, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.
Так, зокрема, відповідач наголосив на тому, що згідно розділу 5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 02.04.2018 №1758 поставка товарів здійснюється на умовах CIP, CFR, CIF, CPT, а в митній декларації, інвойсі №FZAMC18042 від 21.06.2018 зазначено умови поставки FOB.
Також відповідач зазначив, що в розділі 6 договору на перевезення №1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку на фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна, а в російськомовній версії договору цей пункт видалено. Наданий позивачем до митного оформлення акт виконаних робіт від 16.07.2018 №UAIM0305369 має ознаки формальності, оскільки виданий до прибуття судна в порт призначення 30.07.2018.
Зазначені підстави, з огляду на положення ст.53 Митного кодексу України, надавали підстави митному органу для запиту додаткових документів у ТОВ «Сільпо-Фуд».
Подані декларантом додаткові документи, на думку відповідача, також не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та містили розбіжності.
Серед іншого, відповідач вказав, що вимога митного органу надати прайс-лист виробника товарів залишена позивачем без уваги, а наданий ТОВ «Сільпо-Фуд» експертний висновок складено на підставі документів, що містять розбіжності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, зобов'язано відповідача невідкладно направити відзив на позовну заяву із доданими до нього документами на правильну електронну адресу позивача. Підготовче засідання у справі відкладено на 21.05.2019.
У зв'язку із неявкою позивача в судове засідання протокольною ухвалою суду від 21.05.2019 судове засідання відкладено на 13.06.2019.
13.06.2019 через канцелярію до суду надійшло клопотання представника позивача про перенесення судового засідання у справі.
Протокольною ухвалою суду від 13.06.2019 підготовче судове засідання відкладено на 30 липня 2019 року.
22.07.2019 через канцелярію до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.201-205), з якої вбачається, що позивач заперечує щодо наявності будь -яких розбіжностей в поданих ним до митного оформлення документах. Позивач також звертає суду, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено розбіжності, які не були покладені ним в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
30.07.2019 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 06.08.2019 у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням про надання часу для підготовки заперечень на відповідь на відзив позивача.
06.08.2019 через канцелярію до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (а.с.218-223). Так, відповідач повторно звернув увагу суду на виявлені розбіжності в поданих позивачем до митного оформлення документах. Також відсутність розбіжностей в оскаржуваному рішенні відповідач пояснив тим, що вся інформація щодо розбіжностей в документах повідомлялася декларанту позивача під час усних консультацій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 17.09.2019.
17.09.2019 через канцелярію до суду надійшли письмові пояснення позивача щодо обґрунтованості вибору основи для коригування (а.с.231-232) та клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу (а.с.233-234).
Присутній у судовому засіданні 17.09.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Також заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.240).
Присутній у судовому засіданні 17.09.2019 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову. Також заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.239).
Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Протокольною ухвалою від 17.09.2019, врахувавши клопотання представників позивача та відповідача, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 05.08.2016, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.08.2016 (а.с.14-15).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) укладено контракт поставки товару №1758 від 02.04.2018 (а.с.23-33), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар.
Згідно з п.2.1. зазначеного контракту, безпосереднє місце поставки буде вказано в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов'язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб покупця за свій рахунок.
Зокрема, в інвойсі №FZAMC18042 від 21.06.2018 (а.с.34) зазначено наступні умови поставки: FOB SHENZHEN CHINA.
Згідно з пп.2.3.1. контракту розрахунок буде здійснюватися шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця, через 3 календарних дні з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови надання повного комплекту документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.
Також судом встановлено, що сторонами контракту підписано Додаткову угоду №1 від 02.07.2018, якою було внесено зміни до пп.2.3.1. контракту, зокрема, змінено умови оплати поставленого товару шляхом збільшення строку відстрочення платежу до 150 календарних днів з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України.
Згідно з п.4.1. контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.
Згідно з п.4.2. контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадчої упаковки, вартість робіт, пов'язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.
Відповідно до п.4.3. контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.
Пунктом 5.1. контракту визначено, що товар за цим контрактом поставляється на умовах, визначених відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за контрактом.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за агентським договором №1763 від 07.11.2016, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ Україна» (а.с.96-106).
Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме посуд столовий/кухонний, виготовлений з кам'яної кераміки, уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA125220/2018/710294 від 12.09.2018 (а.с.18-19).
Позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме 456055,22 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.
Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.
Так, до митної декларації № UA125220/2018/710294 від 12.09.2018 було додано наступні документи:
- (0271) пакувальний лист від 21.06.2018 №FZAMC18042;
- (0380) інвойс від 21.06.2018 №FZAMC18042 (а.с.207);
- (0705) коносамент від 27.06.2018 № SHZ2390242А (а.с.63-64);
- (0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 30.07.2018 №002530 (а.с.65);
- (0862) декларація про походження товару від 29.06.2018 (т.1, а.с.66);
- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 06.09.2018 №142005702-0582 (а.с.67-72;
- (1701) акт проведення огляду товарів, транспортних засобів від 03.08.2018 №UA125220/2018/708342;
- попередня митна декларація від 26.07.2018 №UA125000.2018.939332;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.07.2018 №6561 (а.с.73);
- (3530) страховий поліс від 06.07.2018 №7234 (а.с.74);
- (4100) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 02.04.2018 № 1758, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких договорів (а.с.75-84).
- (4200) генеральний договір добровільного страхування від 28.11.2016 № 101023480 (а.с.85-95);
- (4301) договір морського перевезення від 07.11.2016 № 1763 (а.с.96-106);
- (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю;
- (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів від 03.08.2018 № UA125220/2018/708342.
12.09.2018 відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів (а.с.118-120).
ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №1293 від 14.09.2018 (а.с.110) надало митному органу: прайс-лист б/н від 01.05.2018; комерційну пропозицію №21062018 від 21.06.2018; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-542 від 12.09.2018; акт виконаних робіт №UAIM0305369 від 16.07.2018; рахунок-фактуру на транспортно-експедиційні послуги №UAIM0305369 від 16.07.2018.
За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.09.2018 №UA125220/2018/00121 (а.с.114-115) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 14.09.2018 №UA125220/2018/010043/2 (а.с.41-42).
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 1,93 дол. США за одиницю.
Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості товару становить 176 320,05 грн.
Київською митницею ДФС у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 12.09.2018 №UA125220/2018/710294 встановлено, що вони містять розбіжності та/або містять наявні ознаки підробки, зокрема: договір на перевезення не було надано на вимогу митного органу, наданий прайс-лист не від виробника та містить розбіжності, зокрема, умови поставки згідно ЕМД та прайс-листа - FOB Ningbo, а згідно наданого договору від 02.04.2018 №1758 п. 5.4.4. товар поставляється на умовах CIP/CFR/CIF/CPT.
Серед іншого, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не надано до митного оформлення акту наданих послуг/виконаних робіт за договором перевезення, зазначивши також, що пункт 6.1. договору перевезення від 07.11.2016 №1763 містить розбіжності в англомовній та україномовній версіях.
Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на фрахт та послуги з розвантаження, що виключає можливість підтвердження заявленого позивачем методу визначення митної вартості.
Додатково відповідач зазначив в рішенні про коригування митної вартості, що наданий позивачем експертний висновок від 12.09.2018 №Ц-542 не можна було взяти до уваги, оскільки при його складанні використовувалися документи, що мають розбіжності. Так, у п. 9 експертного висновку зазначено, що контрактну вартість підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, комерційна (цінова) пропозиція від 21.06.2018 №21062018 надана Aimon Group Limited, який не є виробником товару.
З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи.
Митний орган в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем на вимогу митного органу не надано митну декларацію країни відправлення, прайс-лист, комерційну пропозицію виробника товару, а також договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається. З оскаржуваного рішення вбачається, що позивачем не надано до митного оформлення виписки з бухгалтерської документації щодо раніше імпортованих товарів.
В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, зазначено митну декларацію №UA100010/2018/140316 від 12.07.2018, згідно якої рівень митної вартості посуду кухонного з кам'яної кераміки (країна виробництва - Китай) становить 1,93 дол. США.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом про визнання рішення протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України (далі МК України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).
Згідно з частиною 1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч.6 ст.54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з ч.3 ст. 53 МК України.
Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та надані документи містять розбіжності, а саме непідтверджена така обов'язкова складова митної вартості товарів, як витрати, понесені на транспортування товарів та витрати понесені на страхування.
З огляду на нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, суд, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості товарів, вважає за необхідне з'ясувати, серед іншого, наступні питання:
чи подано позивачем до митного оформлення всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення в розумінні ст. 53 Митного кодексу України;
чи були у відповідача підстави, передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів у позивача;
чи були у митного органу підстави для визначення митної вартості за іншим методом, ніж перший метод, та чи належним чином митний орган обґрунтував причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.
Так, перелік документів, які подаються одночасно з митною декларацією та підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, визначено в ст. 53 Митного кодексу України.
Як вбачається з гр. 20 поданої позивачем до оформлення митної декларації №UA125220/2018/710294 від 12.09.2018, поставка товару здійснювалася на умовах FOB CN SHENZHEN.
Подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи зазначено в гр.44 декларації, зокрема, але не виключно: зовнішньоекономічний договір на поставку товарів від 02.04.2018 №1758, інвойс від 21.06.2018 №FZAMC18042, договір про перевезення від 07.11.2016 №1763, генеральний договір добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 №101023480 разом з додатковою угодою №5 від 28.12.2017, страховий поліс від 06.07.2018 №7234, а також документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.07.2018 №6561.
В ході судового розгляду встановлено, що банківські платіжні документи щодо оплати оцінюваного товару до митного оформлення не надавалися з огляду на визначені в зовнішньоекономічному договорі умови оплати, на підтвердження чого до митного органу була надана додаткова угода №1 від 02.07.2018 (а.с.32).
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України.
Натомість, митний орган в оскаржуваному рішенні не зазначив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів, в тому числі довідки про транспортні витрати та страхового сертифікату, неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З аналізу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на те, що суб'єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, може посилатись лише на підстави, які враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного рішення, насамперед надаватиме оцінку зазначеним в оскаржуваному рішенні підставам, якими відповідач керувався при прийнятті рішення про коригування митної вартості.
Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що умови поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 02.04.2018 №1758 не відповідають тим, що вказані в гр. 20 поданої позивачем до оформлення митної декларації №UA125220/2018/710294 від 12.09.2018, суд зазначає таке.
Так, відповідач вважає, що за зовнішньоекономічним контрактом від 02.04.2018 №1758 поставка товару здійснюється на умовах CIP, CFR, CIF, CPT, що не відповідає умовам поставки, зазначеним позивачем в гр. 20 митної декларації №UA125220/2018/710294 від 12.09.2018.
Суд не погоджується із зазначеним твердженням відповідача, з огляду на наступне.
Пунктом 2.1. контракту поставки товару від 02.04.2018 №1758 передбачено застосування умов поставки відповідно до Інкотермс-2010. Також умовами контракту визначено, що безпосереднє місце поставки буде вказано у кожному інвойсі окремо.
Формулювання ж пп. 5.4.4. контракту на поставку товару від 02.04.2018 №1758 не говорить про виключність умов поставок за вказаним контрактом, а лише визначає окремі особливості для тих поставок товару, які будуть здійснюватися на умовах CIP, CFR, CIF, CPT.
Судом встановлено, що під час митного оформлення позивачем надано до митного органу інвойс від 21.06.2018 (код 0380) (а.с.34). В зазначеному інвойсі вказано наступні умови поставки - FOB CN SHENZHEN, що збігаються з умовами поставки в ЕМД (гр.20) та наданому митному органу прайс-листі.
Безпідставними є також доводи відповідача про те, що агентський договір із перевізником №1763 від 07.11.2016 містить розбіжності. Зокрема відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що пунктом 6.1. договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 англомовної версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна, а в російськомовній версії ж цей пункт просто видалено.
При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 12.3. агентського договору передбачено, що при тлумаченні договору російськомовна версія має пріоритет перед англомовною, це виключає будь-які розбіжності і сумніви у їх наявності. Окрім того, вказане не може впливати на числові значення складових митної вартості товару, оскільки дата надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження не впливають на вартість наданих послуг.
З огляду на те, що відповідачем в оскаржуваному рішенні наведені зазначені вище розбіжності до договору перевезення від 07.11.2016 №1763, сумнівним видаються доводи відповідача у відзиві про ненадання позивачем зазначеного договору до митного оформлення.
Обставини надання договору перевезення до митного оформлення також підтверджуються даними з гр. 44 ЕМД від 12.09.2018 №UA125220/2018/710294.
З огляду на те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, у Київської митниці ДФС були відсутні підстави для висунення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
При цьому, судом встановлено, що додаткові документи були надані позивачем на запит митного органу листом від 14.09.2018 №1293 (а.с.110), а останній в оскаржуваному рішенні вказує на наявність в них розбіжностей.
Відтак, суд вважає за необхідне надати оцінку також доводам відповідача щодо розбіжностей в додаткових документах.
Доводи відповідача про те, що поданий позивачем прайс-лист та комерційна пропозиція складені безпосередньо його контрагентом AIMON GROUP LIMITED, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником. Тож такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.
Частиною третьою ст.53 МК України визначено, що декларант зобов'язаний надати додаткові документи тільки за їх наявності. Оскільки позивач придбав товар не у виробника, а у посередника - AIMON GROUP LIMITED, то позивач не має змоги надати прайс-лист та комерційну пропозицію від виробника, з яким у позивача відсутні договірні відносини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 12.09.2018 № Ц-542 використовувались документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об'єктивних даних, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару, оскільки становлять лише суб'єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, зокрема, недійсності даного експертного висновку.
Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.
Щодо зазначення відповідачем у відзиві про розбіжності в наданому позивачем до оформлення акті виконаних робіт №UAIM0305369 та рахунку на перевезення №UAIM0305369.
Зокрема, відповідач зазначив, що вказані документи видані до прибуття судна в порт, що вказує на ознаки формальності таких документів.
Суд не бере до уваги зазначені доводи, оскільки вказані розбіжності не були покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
З цих же підстав суд не бере до уваги доводи відповідача щодо розбіжностей в розмірі страхової суми в поданому до оформлення страховому сертифікаті.
Так, спірне рішення не містить посилань на невідповідність страхової суми, зазначеної у сертифікаті №7234 від 06.07.2018 як на підставу для коригування митної вартості.
Доводи відповідача про відсутність зазначених розбіжностей в оскаржуваному рішенні з огляду на те, що вся інформація щодо розбіжностей повідомлялася декларанту позивача під час усних консультацій видається суду сумнівною, з огляду на наступне.
Предметом оскарження у даній справі є рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 14.09.2018 №UA125220/2018/010043/2.
Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, суб'єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені ним в основу оскаржуваного рішення.
Щодо посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (ч.3 ст.57 Митного кодексу України).
Частинами 4-8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідачем, в порушення ч.3 ст.53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.
Так, суд зазначає, що декларантом позивача були надані усі наявні у нього документи, на вимогу митного органу, про що й зазначено в листах позивача, з приводу надання прайс-листів та комерційних пропозицій від продавця, а не від виробника товару, то в даному випадку позивачем було реалізовано його право на подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, позаяк прайс-листи та комерційні пропозиції від виробника товару у декларанта позивача на момент митного оформлення були відсутні.
Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, невизнання відповідачем митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методу, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Київської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю.
Зокрема, в оскаржуваному рішенні митний орган посилається на наступне джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, - митну декларацію №UA100010/2018/140316 від 12.07.2018 (а.с.154-161).
При цьому, на думку суду, зазначена вище декларація не могла бути джерелом інформації, оскільки оформлений за вказаною декларацією товар поставлявся на умовах поставки, відмінних від тих, за якими оформлено товар в спірних правовідносинах. Також за декларацією №UA100010/2018/140316 від 12.07.2018 здійснено митне оформлення чашок керамічних звичайних та в подарунковій упаковці, в той час як за декларацією №UA125220/2018/710294 від 12.09.2018 здійснено митне оформлення тарілок та мисок.
Обсяги партії товарів за зазначеними деклараціями також відрізняються, як і різняться методи, за якими визначалася митна вартість товарів.
З цих підстав суд погоджується з доводами позивача, що митна декларація №UA100010/2018/140316 від 12.07.2018, зокрема її дані щодо митної вартості товару, не могли бути основою для коригування митної вартості товару за декларацією №UA125220/2018/710294 від 12.09.2018.
Суд нагадує, що відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
З наявних матеріалів справи суд доходить до висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.
Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак жодним чином не зазначено, які саме.
Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.
Отже, зазначені відповідачем у відзиві та запереченнях розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час його прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2644,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.03.2019 №5050996 (а.с.2).
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці ДФС, становить 2644,80 грн.
Також позивачем було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 17400, 00 грн. (а.с.233-234).
В зазначеному клопотанні позивач зазначив, що докази понесення витрат будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно із ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.7 ст.139 КАС України).
Відтак, вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу буде здійснено судом після отримання від позивача, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України доказів понесення витрат та детального опису наданих адвокатом послуг, та здійснених адвокатом витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.09.2018 №UA125220/2018/010043/2.
3. Стягнути судовий збір у розмірі 2644,80 грн. (дві тисячі шістсот сорок чотири грн. 80 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, м.Київ, вул.Бутлерова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, місто Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль").
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 03.10.2019.
Суддя Кушнова А.О.