662/1131/19
2/662/410/2019
10 жовтня 2019 року Новотроїцький районний суд
Херсонської області
в складі головуючого судді - Решетова В.В.
секретар судового засідання - Сушко Н.І.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника третьої особи - Томашевської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області, орган опіки та піклування Громівської сільської ради Херсонської області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом
22.05.2019 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, мотивуючи це тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована його онука зі своєю донькою, але у вказаному будинку вони не проживають з січня 2018 року. Просить визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування зазначеним вище будинком.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додав, що його онука ОСОБА_3 взяла у різних банках кредити та вказала його адресу, після чого поїхала. А на адресу позивача почали приходити листи з погрозами та вимогами повернення кредиту. Просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі до судового засідання не з'явились, причини не явки суду не повідомили, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Новотроїцької РДА Херсонської області Томашевська Т.А. проти позовних вимог щодо ОСОБА_3 не заперечувала, але заперечила проти позовних вимог щодо ОСОБА_4 так як вона є малолітньою особою та не має іншого офіційного місця реєстрації. Просила позов задовольнити частково.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Громівської сільської ради Херсонської області до судового засідання не з'явились, повідомлені завчасно, належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.
Свідки ОСОБА_5 ОСОБА_6 , які є сусідами позивача, в судовому засіданні підтвердили факт не проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 на протязі останніх півтора роки.
Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає необхідним винести заочне рішення у справі.
Заслухавши доводи позивача, представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності від 06.07.2016 року № 62897346 власником будинку за адресою АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Громівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області від 10.06.2019 року №04-03/170 відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 не проживають на протязі останніх півтора роки.
Копією домової книги підтверджується факт реєстрації відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 64 Житлового кодексу УРСР членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Зі змісту ст. 405 ЦК України вбачається, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що дійсно в будинку за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за місцем реєстрації не проживають більше півтора роки без поважних причин.
У висновку орган опіки та піклування Новотроїцької РДА Херсонської області від 27.08.2019 року №01-26-2368/0/19/615-13 вважає недоцільним надати дозвіл на визначення малолітньої дитини такою, що втратила право користування житлом ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 29 ЦК України, яка дає визначення поняттю «місце проживання» та встановлює особливості визначення місця проживання дітей залежно від їх віку, градуюючи осіб до 10 років, від 10 до 14 років та від 14 років (неповнолітніх), а також положення сімейного законодавства й законодавства, яке регламентує охорону дитинства.
Так згідно з частинами першою, четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Зважаючи на вищезазаначене малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у будинку за адресою АДРЕСА_1 не є безумовною підставою для позбавлення її права користування цим житлом.
Аргументи позивача про те, що оскільки з січня 2018 року малолітня ОСОБА_4 не проживає в належному позивачу будинку та зареєстрована у ній лише формально, то вона вважається такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, не заслуговують на увагу. Через свій вік ОСОБА_4 не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її непроживання у спірному будинку обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування належним її прадіду житлом.
Такий висновок зробив Верховний Суд у справі № 759/19394/15-ц (провадження № 61-9128св18), та сформував два важливі висновки: дитина до 10 років не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її непроживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування належним батьку житлом; незважаючи на визначення місця проживання дитини за рішенням суду з одним з батьків, фізична особа, яка не досягла десяти років, може бути зареєстрована в житлі іншого родича, адже стаття 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з її реєстрацією.
Таким чином, суд приходить до висновку, що не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, викладених у позовній заяві, та враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 відсутня за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , більш ніж один рік без поважної причини, домовленості з даного приводу між сторонами не було, суд вважає необхідним визнати відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування вказаним житловим приміщенням, оскільки порушуються права позивача, як власника будинку.
Стосовно позовної вимоги щодо ОСОБА_4 суд враховуючи думку представника органу опіки та піклування Новотроїцької РДА Херсонської області, їх висновок щодо недоцільності визнання малолітньої такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зважаючи на діюче законодавство, вважає цю позовну вимогу такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 280 ЦПК України
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області, орган опіки та піклування Громівської сільської ради Херсонської області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим будинком, який розташований по АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте Новотроїцьким районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Решетов