проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"08" жовтня 2019 р. Справа № 922/210/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В.
за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивач - Швидченко Ю.В., довіреність № 002 від 02.01.19
відповідач - Грінкевич С.В., довіреність б/н від 02.01.00
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Ізюмської районної ради Харківської області (вх. № 1945 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 (повний текст складено 30.05.2019, суддя Кухар Н.М.) у справі № 922/210/19
за позовом Ізюмської міської ради
до Ізюмської районної ради Харківської області
про стягнення 537 684,12 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2019 у справі № 922/210/19 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Ізюмської районної ради Харківської області (64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 24288164) на користь Ізюмської міської ради (64300, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 26201641) - шкоду в розмірі 503 133,00 грн., завдану незаконною бездіяльністю Ізюмської районної ради Харківської області в частині не прийняття рішення Ізюмською районною радою Харківської області та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503133,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 26074,12 грн.; 3% річних у розмірі 8477,00 грн.
Ізюмська районна рада Харківської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована положеннями ст.ст. ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та посиланням на те, що повноваження складання і подання на затвердження ради проекту відповідного бюджету та забезпечення його виконання відноситься до повноважень місцевої державної адміністрації (Ізюмської районної державної адміністрації). Таким чином, відповідач вважає, що в розумінні ст. 1173 ЦК України шкода, завдана юридичній особі Ізюмській міській раді незаконною бездіяльністю органу державної влади Ізюмською районною державною адміністрацією при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 у справі № 922/210/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 апеляційну скаргу Ізюмської районної ради Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/210/19 залишено без руху, оскільки апелянт не надав до суду належних доказів направлення на адресу позивача копії апеляційної скарги з додатками.
16.07.2019 до Східного апеляційного господарського суду від Ізюмської районної ради Харківської області на виконання ухвали суду від 03.07.2019 надійшли докази надсилання апеляційної скарги позивачу по справі № 922/210/19.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач посилається на те, що між сторонами 22.12.2017 укладено договір про передачу міжбюджетного трансферту; 27.02.2018 Ізюмською міською радою до відповідача згідно договору спрямовано претензію, в якій позивач просив виконати умови договору. Проте, рішення щодо передачі до бюджету и. Ізюм в розмірі 503133,00 грн. відповідачем не приймалося, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету м. Ізюм не надходили. Як зазначає позивач, дані обставини встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 820/4794/18. Посилаючись на ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України, позивач вказує на те, що способом захисту ним обрано стягнення збитків, завданих незаконною бездіяльністю Ізюмської міської ради щодо неприйняття рішення про передачу до бюджету м. Ізюм коштів в розмірі 503133,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 призначено справу № 922/210/19 до розгляду на 10.09.2019 об 11:00 год.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019, у зв'язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф., у справі № 922/210/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В.
Відповідно до пункту 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.
В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи.
10.09.2019 позивач електронною поштою направив до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив провести судовий розгляд справи без участі представника Ізюмської міської ради.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 призначено справу № 922/210/19 до розгляду на 08.10.2019 об 10:30 год.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що рішенням XXV сесії Ізюмської районної ради VII скликання № 405-VII від 20.12.2017 "Про Ізюмський районний бюджет на 2018 рік" було затверджено Ізюмський районний бюджет на 2018 рік.
Рішенням XXV сесії Ізюмської районної ради VII скликання № 414-VII від 20.12.2017 "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до бюджету м.Ізюм" радою вирішено, після перевірки і офіційного підтвердження Ізюмською РДА обсягів заборгованості за фактично спожиті енергоносії та комунальні послуги медичними закладами Ізюмського району у 2017 році, доручити голові (заступнику) Ізюмської районної ради укласти договір з Ізюмською міською радою про передачу міжбюджетного трансферту.
22.12.2017 на адресу Ізюмської районної ради Харківської області надійшов лист голови Ізюмської РДА Харківської області від 22.12.2017 № 01-34/2914, в якому зазначено, що сума узгоджених коштів становить 791334 грн. для оплати енергоносіїв за листопад-грудень 2017 року та на 1 півріччя 2018 року.
22.12.2017 між Ізюмською районною радою Харківської області (сторона 1) та Ізюмською міською радою Харківської області (сторона 2) було укладено Договір про передачу міжбюджетного трансферту, відповідно до якого сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяги субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791394,00 грн., в тому числі заборгованість за 2017 рік в сумі 286797,00 грн.
Пунктами 1.2, 2.1 Договору визначено, що передача субвенції здійснюється відповідно до норм Бюджетного кодексу України та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1132 від 15.12.2010 "Про затвердження порядку перерахування міжбюджетних трансфертів".
Згідно п. 4.2. Договору, термін дії договору складає 06 місяців з 01.01.2018 по 30.06.2018.
27.02.2018 Ізюмською міською радою Харківської області до Ізюмської районної ради Харківської області спрямовано претензію (згідно п. 6.2. Договору), в якій позивач просив виконати умови Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017.
07.03.2018 на вказану претензію позивач отримав відповідь, в якій відповідач повідомив, що листом Ізюмської РДА від 22.12.2017 № 01-34/2914 було визначено суму 791334 грн., що підлягає включенню до договору для сплати енергоносіїв за листопад грудень 2017 року та на 1 півріччя 2018 року, яка і була включена до укладеного договору. Листом голови Ізюмської РДА від 22.02.2018 № 01-34/472 на адресу голови Ізюмської районної ради Харківської області було повідомлено про відсутність первинного обліку заборгованості по використаним енергоносіям та містилося прохання про скасування листа Ізюмської РДА від 22.12.2017р. № 01-34/2914 про суми узгоджених коштів. Крім того, повідомлено, що на пленарному засіданні XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання, що відбулося 23.02.2018, обговорювалося питання по оплаті коштів та було запропоновано районній державній адміністрації створити спеціальну комісію для досконального його вивчення і прийняття рішення.
04.04.2018 між Ізюмською районною радою Харківської області та Ізюмською міською радою Харківської області укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017, згідно якої пункт 1.1. Договору викладено в наступній редакції: "сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяг субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791394 грн., в т. ч. 71200 грн. субвенція бюджету м.Ізюм для оплати енергоносіїв закладів охорони здоров'я, які розташовано в сільській місцевості згідно рішення XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 23.02.2018 № 433-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VIІ "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р." та 217061 грн. субвенція бюджету м. Ізюм на забезпечення видатків по оплаті енергоносіїв закладів охорони здоров'я, розташованих на території Ізюмського району Харківської області згідно рішення XXX сесії районної ради VII скликання від 23.03.2018 № 489-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р.".
Рішенням XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання 23.02.2018 № 433-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р" та рішенням XXX сесії районної ради VII скликання від 23.03.2018 № 489-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р." були внесені відповідні зміни у видаткову частину Ізюмського районного бюджету на 2018р. та 05.04.2018, згідно платіжного доручення № 96 перераховано кошти в сумі 288261 грн. (71200 грн. + 217061 грн.) в якості субвенції до бюджету м. Ізюм.
Таким чином, рішення щодо передачі до бюджету м. Ізюм в розмірі 503133,00 грн. (791394 грн. - 288261 грн.) Ізюмською районною радою приймалось, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету м. Ізюм не надходили.
Вищевказані обставини встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18, яким було задоволено позов Ізюмської міської ради Харківської області до Ізюмської районної ради Харківської області в частині визнання протиправною бездіяльності Ізюмської районної ради щодо не розгляду питання про передачу з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського районного бюджету Харківської області міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції на виконання умов Договору між Ізюмською районною радою Харківської області та Ізюмською міською радою Харківської області про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017; та зобов'язання відповідача вирішити зазначене питання в термін не пізніше наступного пленарного засідання Ізюмської районної ради Харківської області, що відбудеться після набрання законної сили судовим рішенням. В частині стягнення на користь Ізюмського міського бюджету міста Ізюм коштів у сумі 503133,00 грн. відповідно до Договору від 22.12.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено через їх передчасність.
Позивачем до матеріалів справи надано копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 по справі № 820/4797/18, відповідно до якої у задоволенні клопотання Ізюмської районної ради Харківської області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; а також відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ізюмської районної ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18, яким встановлено протиправною бездіяльність Ізюмської районної ради, є чинним та обов'язковим для виконання з 22.04.2019.
На запит від 27.12.2018 вих. № 696 позивач отримав лист відповідача, яким останній повідомив, що депутатами Ізюмської районної ради 13.12.2018 на спільному засіданні постійної комісії з питань бюджету та з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування, екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, а також на пленарному засіданні XL сесії Ізюмської районної ради VII скликання було розглянуто та не прийнято проект рішення "Про виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 р. по справі № 820/4794/18".
Крім того, в листі відповідача від 15.01.2019 вих. № 01-30/14 повідомлялось, що рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до Бюджету м. Ізюм" було скасовано відповідно до рішення ХLI сесії районної ради VII скликання від 20.12.2018 № 631-VII.
У зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача в частині не прийняття рішення Ізюмською районною радою Харківської області та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503133,00 грн., позивачем подано до господарського суду позов про стягнення з відповідача завданої внаслідок такої бездіяльності шкоди у відповідному розмірі.
Суд першої інстанції, виходячи з положень ст.ст. 2, 101, 93 Бюджетного кодексу України та законодавчо встановлених повноважень районної ради відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначився, що передача міжбюджетного трансферту здійснюється шляхом прийняття такою радою рішення, яким вносяться зміни до рішення про затвердження бюджету на відповідний рік в частині затвердження у складі видатків районного бюджету міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції міському бюджету.
При цьому, внесення змін до районного бюджету потребує дотримання певної процедури, передбаченої положеннями Бюджетного кодексу України, проте дотримання положень законів, які регламентують процес складання, розгляду та виконання місцевих бюджетів, внесення до них змін не звільняє районну раду від обов'язку вживати заходів щодо виконання бюджетних зобов'язань відповідно до договору про передачу міжбюджетного трансферту, предмет та умови якого визначені самою ж радою.
Отже, за таких обставин суд першої інстанції вважав, що неналежне вжиття таких заходів та не прийняття рішення про внесення відповідних змін до районного бюджету на 2018 рік щодо затвердження у складі видатків Ізюмського районного бюджету Харківської області на 2018 рік цільової субвенції Ізюмському міському бюджету Харківської області на всю суму, яка визначена договором, свідчить про допущену бездіяльність і завдання збитків у розмірі 503133,00 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Ізюмської районної ради Харківської області на користь Ізюмської міської ради шкоди в розмірі 503133,00 грн., завдану незаконною бездіяльністю Ізюмської районної ради Харківської області в частині не прийняття рішення Ізюмською районною радою Харківської області та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503133,00 грн., визнані судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, зважаючи на те, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі, суд першої інстанції також задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 26074,12 грн. та 3% річних у розмірі 8477,00 грн.
Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції не були належним чином з'ясовані обставини, що мають значення для справи та не наведено обґрунтованих підстав для застосування ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, виходячи з встановлених обставин справи на підставі наявних в ній доказів.
Надаючи правову кваліфікацію спірним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з Ізюмської районної ради Харківської області на користь Ізюмської міської ради шкоди в розмірі 503133,00 грн., завдану незаконною бездіяльністю Ізюмської районної ради Харківської області в частині не прийняття рішення Ізюмською районною радою Харківської області та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503133,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 26074,12 грн.; 3% річних у розмірі 8477,00 грн.
Способом захисту позивачем обрано стягнення збитків завданих незаконною бездіяльністю Ізюмської районної ради Харківської області щодо не прийняття рішення про передачу до бюджету м. Ізюм коштів у розмірі 503133,00 грн.
Правовими підставами позову позивачем визначено ст.ст. 22, 1173. 1174 ЦК України.
Так, ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст. 1173 ЦК України, згідно якої завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Крім того, згідно статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За таких обставин необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Як зазначає позивач, факт неправомірної бездіяльності Ізюмської міської ради встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18, яке набрало законної сили.
Колегія суддів зазначає, що Харківський окружний адміністративний суд в рішенні від 24.10.2018 дійшов висновку про необхідність задовольнити вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання Ізюмську районну раду Харківської області вирішити питання про передачу з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції на виконання умов Договору від 22.12.2017 року, зазначивши про цьому, що неналежне вжиття таких заходів та не прийняття рішення про внесення відповідних змін до районного бюджету на 2018 рік щодо затвердження у складі видатків Ізюмського районного бюджету Харківської області на 2018 рік цільовою субвенції Ізюмському міському бюджету Харківської області на всю суму, яка визначена договором, свідчить про допущену бездіяльність.
Наявність шкоди позивач обґрунтовує тим, що рішення щодо передачі коштів в розмірі 503133,00 грн. Ізюмською районною радою не приймалось, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету м. Ізюм не надходили, таким чином, як зазначає позивач, Ізюмська районна рада одержала у зв'язку з цим доходи у розмірі не меншому ніж 503133,00 грн.
При цьому позивач, посилається на положення ст. 22 ЦК України та визначає збитки в якості упущеної вигоди.
Колегія суддів звертає увагу, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2017 між Ізюмською районною радою Харківської області (сторона 1) та Ізюмською міською радою Харківської області (сторона 2) було укладено договір про передачу міжбюджетного трансферту, відповідно до якого сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції.
Пунктами 1.2, 2.1 договору визначено, що передача субвенції здійснюється відповідно до норм Бюджетного кодексу України та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1132 від 15.12.2010 "Про затвердження порядку перерахування міжбюджетних трансфертів".
Згідно п. 4.2. договору, термін дії договору складає 06 місяців з 01.01.2018 по 30.06.2018.
Відповідно до п. 5.2 договору зміна умов цього договору, відмова від виконання зобов'язання цього договору в односторонньому порядку не допускається.
П. 6.1 договору передбачено, що спірні питання, які виникають при виконання сторонами умов цього договору, мають вирішуватись шляхом переговорів. Всі претензії розглядаються у строк до 30 календарних днів (п. 6.2); в інших випадках, які не передбачені договором. сторони керуються законодавством України (п. 6.3).
27.02.2018 Ізюмською міською радою Харківської області до Ізюмської районної ради Харківської області спрямовано претензію (згідно п. 6.2. Договору), в якій позивач просив виконати умови Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017.
07.03.2018 на вказану претензію позивач отримав відповідь, в якій відповідач повідомив, що листом Ізюмської РДА від 22.12.2017 № 01-34/2914 було визначено суму 791334 грн., що підлягає включенню до договору для сплати енергоносіїв за листопад грудень 2017 року та на 1 півріччя 2018 року, яка і була включена до укладеного договору. Листом голови Ізюмської РДА від 22.02.2018 № 01-34/472 на адресу голови Ізюмської районної ради Харківської області було повідомлено про відсутність первинного обліку заборгованості по використаним енергоносіям та містилося прохання про скасування листа Ізюмської РДА від 22.12.2017р. № 01-34/2914 про суми узгоджених коштів. Крім того, повідомлено, що на пленарному засіданні XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання, що відбулося 23.02.2018, обговорювалося питання по оплаті коштів та було запропоновано районній державній адміністрації створити спеціальну комісію для досконального його вивчення і прийняття рішення.
04.04.2018 між Ізюмською районною радою Харківської області та Ізюмською міською радою Харківської області укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017, згідно якої пункт 1.1. Договору викладено в наступній редакції: "сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяг субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791394 грн., в т. ч. 71200 грн. субвенція бюджету м.Ізюм для оплати енергоносіїв закладів охорони здоров'я, які розташовано в сільській місцевості згідно рішення XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 23.02.2018 № 433-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VIІ "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р." та 217061 грн. субвенція бюджету м. Ізюм на забезпечення видатків по оплаті енергоносіїв закладів охорони здоров'я, розташованих на території Ізюмського району Харківської області згідно рішення XXX сесії районної ради VII скликання від 23.03.2018 № 489-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018".
Проте, рішення щодо передачі до бюджету м. Ізюм в розмірі 503 133,00 грн. Ізюмською районною радою не приймалось, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету не надходили.
Таким чином, спір у даній справі виник фактично з невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017, укладеним між Ізюмською районною радою Харківської області та Ізюмською міською радою Харківської області.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що спірні відносини регулюються Бюджетним кодексом України, а також Законом У країни «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, згідно положень ст.1 Бюджетного кодексу України (БК України) Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п.32 ст.2 БК України).
Пунктом 48 ст.2 БК України визначено, що субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Згідно п.7 ст.2 БК України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Відповідно до положень ст.101 БК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів як дотації та інші субвенції. Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визначаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Розділом ІІ «Порядок передачі коштів» Договору про передачу міжбюджетного трансферту визначено, що кошти, передбачені у п.1.1 цього Договору передаються стороною 1 з Ізюмського районного бюджету Харківської області стороні 2 до Ізюмського міського бюджету Харківської області у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України.
Статтею 93 БК України визначено, що місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.
Саме Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 43 вказаного Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, як затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.
Отже, виходячи з законодавчо встановлених повноважень районної ради слід дійти висновку, що передача міжбюджетного трансферту здійснюється шляхом прийняття такою радою рішення, яким вносяться зміни до рішення про затвердження бюджету на відповідний рік в частині затвердження у складі видатків районного бюджету міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції міському бюджету.
Суд зазначає, що процес складання, розгляду та виконання місцевих бюджетів, внесення до них змін, визначення коштів в якості субвенцій до бюджету потребує дотримання певної процедури, передбаченої положеннями Бюджетного кодексу України.
В зв'язку з викладеним, сам факт наявності у відповідача зобов'язання за договором з передачі з Ізюмської районного бюджету до Ізюмського міського бюджету міжбюджетних трансферт у вигляді цільової субвенції в розмірі 503133,00 грн. не може вважатися обґрунтованим розміром шкоди у вигляді упущеної вигоди в розумінні ст. 22 ЦК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18 Ізюмській міській раді було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з Ізюмської районної ради на користь міського бюджету міста Ізюм коштів в сумі 503 133,00 грн., як таких, що заявлені передчасно, оскільки станом на момент вирішення даного адміністративного спору рішення про передачу міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції не приймалось відповідачем.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для виникнення у позивача права вимагати стягнення з відповідача шкоди в розмірі 503133,00 грн.
Що стосується наведених відповідачем доводів в апеляційній скарзі про те, що шкода, завдана юридичній особі Ізюмській міській раді незаконною бездіяльністю органу державної влади Ізюмською районною державною адміністрацією при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (стаття 1 зазначеного закону).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
За приписами ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про стягнення з Ізюмської районної ради Харківської області (64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 24288164) на користь Ізюмської міської ради шкоди в розмірі 503 133,00 грн., є неправомірними та такими, що не відповідають вищезазначеним положенням.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що відповідачем ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі в обґрунтування викладеної позиції, доведені належним чином, проте позивач не надав належних документальних доказів, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.
За таких обставин, рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2019 у справі № 922/210/19 не може бути залишеним в силі, та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Приймаючи до уваги характер спору та те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", а подання відповідачем у даній справі, апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог, не оплачується судовим збором у порядку і розмірах встановлених Законом України "Про судовий збір", оскільки відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання позовної заяви, з якою звернувся позивач до господарського суду, не передбачено, враховуючи, що даною постановою позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, колегія суддів, відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, визнала за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою та за подання апеляційної скарги на позивача, стягнувши їх на користь Державного бюджету України.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Ізюмської районної ради Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/210/19 задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2019 у справі № 922/210/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Стягнути з Ізюмської міської ради (64300, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 26201641) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору при зверненні з позовною заявою в розмірі 8065,26 грн. та 12087,89 грн. за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.10.2019.
Головуючий суддя А.М. Білецька
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.В. Зубченко