Справа № 163/2044/18 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С.
Провадження № 22-ц/802/947/19 Категорія: 3 Доповідач: Здрилюк О. І.
01 жовтня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Карпук А.К., Киці С.І.,
секретар судового засідання - Галицька І.П.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання об'єкта незавершеного будівництва об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права забудовника за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою від її імені представником ОСОБА_4 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 10 липня 2019 року,
18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що з 31.07.1999 по 05.11.2013 вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі.
У 2006 році на переданій відповідачу у користування земельній ділянці ними було розпочато будівництво житлового будинку, виготовлення технічної документації із землеустрою. Упродовж 2006 року було закладено фундамент, а у 2007 році підключено електроенергію, пробурена свердловина, проведено централізоване водопостачання, у 2008 році виведено стіни та за допомогою фахівців були покладені панелі перекриття, змуровані перегородки на першому та мансардному поверхах, накрито дах. У 2008-2009 роках проводилися внутрішні роботи цього житлового будинку.
Протягом 2013-2014 років будівельні роботи не проводилися, проте він підтримував благоустрій земельної ділянки, жодних неузгоджених дій чи намірів щодо будинку між сторонами не виникало.
З 13.03.2015 по 04.04.2016 він був мобілізований на військову службу і перебував у зоні АТО, а після повернення дізнався, що відповідач через інтернет-ресурс без його відома та згоди намагалася продати незавершений житловий будинок, неодноразово поновлюючи оголошення, що свідчить про порушення права спільної сумісної власності подружжя, яке презюмується сімейним законодавством.
З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги (а.с.103-105), просив визнати об'єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним права забудовника.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 10 липня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Визнано ОСОБА_2 співзабудовником незавершеного будівництвом і не введеного в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 від імені відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , посилаючись на її безпідставність, а також законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд визнав неповажними причини неявки відповідача ОСОБА_3 та її представника - адвоката Гаврильчак-Кметь К.А., зазначені ними у письмових заяві та клопотанні, а саме: наявність у відповідача, як державного виконавця 01.10.2019 невідкладних службових справ, а також неотримання адвокатом відповіді на адвокатський запит, яка є важливою при вирішенні даного спору.
Про розгляд справи 01.10.2019 відповідач повідомлена 25.09.2019, а її представник - 20.09.2019.
Жодних доказів про наявність у відповідача 01.10.2019 невідкладних службових справ та яких саме - до заяви не приєднано.
Укладення угоди з адвокатом 19.08.2019, але надіслання цим адвокатом запиту лише 11.09.2019, на який станом на 01.10.2019 не отримано відповіді - не є поважною причиною неявки адвоката у судове засідання та не є тією підставою, що унеможливлює участь адвоката, як представника відповідача в засіданні Волинського апеляційного суду.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони з 31.07.1999 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 05.11.2013 рішенням Любомльського районного суду Волинської області (а.с.6-зворот).
Згідно з рішенням Бірківської сільської ради Любомльського району від 10.09.1999 №7/5 відповідачу ОСОБА_3 за її заявою за рахунок земель Бірківської сільської ради було надано у постійне користування земельну ділянку №7 площею 0,15 га згідно проекту кварталу житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку (а.с.7).
На підставі виготовленого на замовлення забудовника ОСОБА_3 від 24.12.1999 за №168 проекту забудови земельної ділянки індивідуальним жилим будинком надану відповідачу у користування земельну ділянку винесено в натурі згідно акту від 08.03.2000. На будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд головним архітектором Любомльського району погоджений та затверджений Генеральний план (а.с.8-23).
Виготовленим 12.10.2018 на замовлення позивача технічним паспортом на спірний незавершений будівництвом індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 визначено початок його побудови - 2006 рік; описано основні конструктивні елементи - фундамент з бетону, стіни з газоблоків, блоків, цегли, покрівля з металочерепиці, перекриття із дерева, підлога з цементу; наявне інженерне обладнання - електрика, водопровід, каналізація; процент готовності будинку становить 58% (а.с.24-30).
Копією висновку будівельно-технічної експертизи від 15.05.2018 проведеної щодо спірного будинку у іншій цивільній справі №163/2713/16-ц встановлено, що готовність цього незавершеного будівництвом житлового будинку до експлуатації становить 54%; вартість використаних матеріалів по фактичних обсягах виконаних робіт та локального кошторису на будівельні роботи по будівництву цього будинку становить 382 636,00 гривень; загальна вартість незавершеного будівництвом будинку становить 528 851,00 гривень; з огляду на ступінь готовності, незавершеності будівництвом ряду конструктивних елементів, планування житлового будинку, вимог державних будівельних норм і правил, реальний розподіл і поділ незавершеного будівництвом житлового будинку за принципом рівності часток є неможливим (а.с.69-73).
Приєднання і підключення незавершеного будівництвом будинку до електричної мережі було здійснене у 2008 році, що стверджується підписаним відповідачем ОСОБА_3 договором, актом допуску, актом здачі-прийняття робіт (а.с.122-135).
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що після розірвання шлюбу відповідач не проводила самостійно жодних робіт по добудові спірного незавершеного будівництвом житлового будинку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав - відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України).
Частиною першою статті 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, тобто майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.
Правовий аналіз статей 60, 63,68 СК України та статей 328, 331, 368 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та вірно взятий судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідно до вимог ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірний об'єкт будівництва являється самочинним будівництвом, у зв'язку із чим відсутні підстави визнавати його об'єктом спільної сумісної власності подружжя - відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначеним обставинам суд першої інстанції дав повну та об'єктивну оцінку в оскаржуваному рішенні.
Будівництво спірного об'єкта незавершеного будівництва проводилося на земельній ділянці, яка була надана відповідачці у передбаченому законом порядку. З урахуванням здійсненням будівництва за затвердженим у встановленому порядку Генеральним планом і розробленим проектом забудови відсутні підстави вважати спірний об'єкт незавершеного будівництва самочинним.
При цьому, апеляційний суд також враховує поведінку самої відповідачки, яка, будучи забудовником, під час будівництва спірного майна у період перебування у зареєстрованому шлюбі жодних зауважень з приводу його самочинності не заявляла, а навпаки, після розірвання шлюбу особисто мала намір реалізувати це майно, помістивши відповідні оголошення через інтернет-ресурси, не повідомляючи потенційних покупців про самочинність даного об'єкта (а.с.33-35).
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що незавершений будівництвом спірний житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності сторін, як подружжя і правомірно визнав позивача співзабудовником незавершеного будівництвом і не введеного в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про відшкодування відповідачем позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., у зв'язку із апеляційним провадженням у даній справі.
Дослідивши довідку-розрахунок та квитанцію до прибуткового касового ордера, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення зазначеного клопотання, а саме на суму 2000 грн., в оплату яких зараховується 3 години фактично затраченого робочого часу адвоката, з яких: 1 година - на вивчення і правовий аналіз апеляційної скарги, 30 хвилин - на надання консультацій та роз'яснень, 1 година - на підготовку відзиву на апеляційну скаргу та 30 хвилин - участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Оскільки за 9 годин роботи позивач сплатив 6000 грн., то визнані судом 3 години роботи становлять 1/3 частку, що у грошовому виразі становить 2000 грн., які і підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану від її імені представником ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 10 липня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2000 грн. (дві тисячі грн.) витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді