Справа № 159/3042/19 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О.
Провадження № 22-ц/802/925/19 Категорія: 71 Доповідач: Данилюк В. А.
10 жовтня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
з участю:
секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Ковельський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2019 року,
Заявники звернулися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лабуни, Замойського району, Люблінської області, Республіка Польща, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ковель, Волинської області, Республіка Україна за національністю є «поляк», ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , с. Загрода, Холмського району, Люблінської області, Республіка АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Ковель, Волинської області, Республіка Україна за національністю є «полька», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Ковель, Волинської області за національністю є «полька», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м. Ковель, Волинської області за національністю є «полька», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м. Ковель, Волинської області за національністю є «поляк», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець м. Ковель, Волинської області за національністю є «поляк» та зобов'язати Ковельський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області внести зміни в актові записи про народження вказавши в графі «національність» батька - ОСОБА_6 - «поляк», а в графі «національність» ОСОБА_7 - «полька». Вимоги заявників обгрунтовуються наступними обставинами: ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 - батько ОСОБА_1 та відповідно дідусь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 . ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були у шлюбі між собою. За національністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були поляки, підтримували польські традиції та звичаї, відвідували костел. ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лабуни, Замойського району, Люблінської області, Республіка Польща. ОСОБА_7 народилася в ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Загрода, Холмського району, Люблінської області, Республіка Польща. В актових записах про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у відомостях національність батьків значиться - «українець». Однак, оскільки батьки ОСОБА_1 за національністю були поляками, то вона та її діти і онуки відповідно також за національністю є поляками. Крім того ОСОБА_1 з 05.03.2019 отримала картку поляка, яка є документом який засвідчує належність до польського народу. Виникла необхідність про внесення змін в актові записи про народження заявників та відповідно внесення змін в актові записи про народження дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 40, 41) із зазначенням національності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - «полька», а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - «поляк» та внести зміни до відповідних актових записів про народження, вказавши в графі національність відповідно «полька»/«поляк». Встановлення факту національності необхідно для здійснення реалізації заявниками своїх немайнових прав пов'язаних зі збереженням своєї національної самобутності. Встановлення юридичного факту того, що за національністю заявник ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_3 , заявник ОСОБА_4 є поляками також їм необхідно для отримання дозвільних документів для вільного переміщення до Республіки Польща, де проживають їхні родичі, оскільки заявники тісно спілкуються з родичами, для реалізації особистих прав та отримання можливості користуватися окремими пільгами і гарантіями, що передбачені чинним законодавством Республіки Польща для громадян польського походження. Також, заявники прагнуть відновити своє етнічне походження, своє право на національність та національну ідентичність.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що вимоги заяви обґрунтовані тим, що за походженням її батьки є поляками, оскільки народились на території Польщі, а тому за національністю і вона є полькою, крім того, 05.03.2019 вона отримала карту поляка, яка є документом, який засвідчує належність до польського роду. У паспорті громадянина України інформація щодо національності відсутня. Сучасне свідоцтво про народження не містить даних про національність батьків, тому встановити чи довести свою національність чи етнічну приналежність в сучасній Україні на підставі офіційних документів неможливо окрім як за рішенням суду.
Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити.
Ковельський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що Держава Україна, діючи відповідно до стандартів Ради Європи, не передбачає фіксацію відомостей про національність у будь-якому з документів, у тому числі який ідентифікує особу, не втручаючись тим самим в особисте життя громадян та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заявник ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_10 , заявники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_5 подали заяву про розгляд справи судом апеляційної інстанції без їхньої участі.
Ковельський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області подав заяву про розгляд справи судом апеляційноїінстанції без участі їхнього представника.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що дана категорія справ не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У цій справі заявники звернулася із заявою про встановлення факту належності заявників до певної національності. При цьому рішення, дії чи бездіяльність органу ДРАЦС щодо внесення змін до актових записів цивільного стану заявники не оскаржують.
З огляду на викладене справа не містить ознак публічно-правового спору. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 за позовом фізичної особи до органу ДРАЦС про зобов'язання внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі національності його батька «поляк» замість «українець».
Заявники в поданій заяві зазначають, що ОСОБА_6 народився в с. Лабуни, Замойського району Люблінської області Республіка Польща, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.01.2019 року (а.с. 14). ОСОБА_7 народилась в с. Загрода Холмського району Люблінської області Республіка Польща, померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.07.2013 року (а.с. 15). В актових записах про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у відомостях про національність батьків значиться «українець» (а.с. 26, 27, 28).
Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності
Суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо посилань у заяві на роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», відповідно до яких питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу, слід зазначити таке. Вимоги пункту 7 цієї постанови, за якими при розгляді справ про встановлення неправильності в актовому записі про народження суди мають враховувати, що він, зокрема, повинен містити відомості про національність і громадянство батьків, а якщо їх не було внесено - актовий запис має бути доповнено, - відповідали законодавству України станом на час прийняття зазначеної постанови. Проте ці роз'яснення не відповідають чинному законодавству України, яким зазначення національності особи в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС не передбачено. Оскільки зазначена постанова була прийнята понад 20 років тому, тобто до прийняття Конституції України та чинних ЦК України, Сімейного кодексу України, ЦПК та КАС України, то надані в ній роз'яснення не відповідають чинному законодавству України і не можуть братися до уваги.
До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 398/4017/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 5 встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом при вирішенні справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді