Справа № 757/26089/18-ц
Провадження № 2/761/2110/2019
23 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Притули Н.Г.
при секретарях: Смігунову В.В., Позднякову В.С.,
за участю представника позивача: ОСОБА_22 ,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації, -
29 травня 2018 року зазначена позовна заява надійшла до Печерського районного суду м.Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 26.06.2018 року позовна заява передана на розгляд Шевченківського районного суду м.Києва.
22.08.2018 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва та була розподілена судді Юзьковій О.Л.
Ухвалою від 04.09.2018 року суддя Юзькова О.Л. заявила самовідвід у вказаній справі та передала матеріали позовної заяви для проведення повторного авторозподілу.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2018 року, матеріали позовної заяви були передані судді Притулі Н.Г.
В позовних вимогах позивач просить:
визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідачем на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:
«Двое адвокатов из команды его защиты - ОСОБА_14 и ОСОБА_15 - ворвались в суд и пытались сорвать заседание. Подчеркну еще раз оба адвоката не могли представлять интересы ОСОБА_12 . Госпожу ОСОБА_7 от дела отстранил сам ОСОБА_12, а господин ОСОБА_20, как оказалось, одновременно защищал и интересы бывшего президента и одного из потерпевших по этому же делу»;
« Начать борьбу с судебной системой или прокуратурой у этих бравых ребят не хватает ни смелости, ни мозгов. Проиграв небольшой эпизод, они пользуются своими связями в органах адвокатского самоуправления, развернули кампанию травли против адвоката из Центра бесплатной правовой помощи ОСОБА_13 …»
визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідачем на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:
«…двое адвокатов ОСОБА_12 пытались лишить единственного источника доходов семью песеленцев из Горловки, потому что глава этой семьи - адвокат центра безоплатной помощи - нарушил планы беглого президента пожаловаться в ЕСПЧ.»
«После этой публикации адвокаты ОСОБА_12 не только не успокоились, но и усилили давление, в том числе, угрожая отдельным адвокатам физической расправой и оказывая давление на представите лей органов адвокатського самоуправления.»
«…в данном случае речь идет уже о бандитизме, который выходит за рамки правовой помощи».
Зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про позивача шляхом опублікування на його персональній сторінці в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, тим же шрифтом, що і була опублікована недостовірна інформація, наступний текст спростування «ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 року мною на моїй сторінці в соціальній мережі Facebook була поширена недостовірна інформація про ОСОБА_2 , а саме:
«Двое адвокатов из команды его защиты - ОСОБА_14 и ОСОБА_15 - ворвались в суд и пытались сорвать заседание. Подчеркну еще раз оба адвоката не могли представлять интересы ОСОБА_12 . Госпожу ОСОБА_7 от дела отстранил сам ОСОБА_12, а господин ОСОБА_20, как оказалось, одновременно защищал и интересы бывшего президента и одного из потерпевших по этому же делу»;
« Начать борьбу с судебной системой или прокуратурой у этих бравых ребят не хватает ни смелости, ни мозгов. Проиграв небольшой эпизод, они пользуются своими связями в органах адвокатского самоуправления, развернули кампанию травли против адвоката из Центра бесплатной правовой помощи ОСОБА_13 …»
«…двое адвокатов ОСОБА_12 пытались лишить единственного источника доходов семью песеленцев из Горловки, потому что глава этой семьи - адвокат центра безоплатной помощи - нарушил планы беглого президента пожаловаться в ЕСПЧ.»
«После этой публикации адвокаты ОСОБА_12 не только не успокоились, но и усилили давление, в том числе, угрожая отдельным адвокатам физической расправой и оказывая давление на представите лей органов адвокатського самоуправления.»
«…в данном случае речь идет уже о бандитизме, который выходит за рамки правовой помощи».
Вимоги обгрунтовані тим, що 14.02.2018 року та 02.03.2018 року відповідач на власній персональній сторінці у соціальній мережі поширив інформацію про позивача, яка ганьбить її гідність, честь та ділову репутацію.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. У відповіді на відзив, яка 28.02.2019 року надійшла на адресу суду представник позивача зазначає, що позивач з'явилась в судове засідання виключно за дорученням ОСОБА_12 невідкладно вступити в справу та здійснити захист його прав. У висловлюваннях відповідача не було вжито жодної стилістичної фігури які б давали підстави вважати, що відповідач висловлював свою особисту думку. Жодного тиску на адвоката ОСОБА_13 позивач не чинила, а лише діяла на законних підставах відповідно до ст.36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з метою належного представництва інтересів клієнта та виконання умов договору про надання правової допомоги.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві. 06.12.2018 року до суду надійшов відзив на позовні вимоги в яких представник відповідача зазначає, що інформація, викладена у публікаціях відповідача на які посилається позивач є достовірною та такою, що відповідає дійсності так як 07.02.2018 року при розгляді Печерським районним судом м.Києва кримінального провадження №757/56487/17-к позивачку не допущено до участі у справі як адвоката ОСОБА_12 Відповідач, публікуючи інформацію спирається на офіційні документи (рішення суду), використовуючи мовні засоби, робить суб'єктивну оцінку наведеної інформації. Частина висловлювань є оціночними судженнями.
В запереченнях на відповідь на відзив, які 14.05.2019 року надійшли до суду, представник відповідача наполягає, що інформація є достовірною та частина тексту є оціночним судженням, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Стаття 55 Конституції України визначає, щ окожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
В той же час, відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: І) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
Стаття 200 ЦК України визначає, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Аналогічні положення містяться в статті 1 Закону України «Про інформацію».
Стаття 5 Закону України «Про інформацію» передбачає, щокожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
В той же час стаття 2 Закону України «Про інформацію» визначає, що основними принципами інформаційних відносин є:достовірність і повнота інформації.
Стаття 269 ЦК України визначає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою.
Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (стаття 270 ЦК України).
Згідно із положеннями статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що відповідачем на власній сторінці в соціальній мережі Facebook поширена недостовірна інформація про позивача.
Facebook - найбільша у світі соціальна мережа.
Соціамльна меремжа - соціальна структура, утворена індивідами або організаціями. Вона відображає розмаїті зв'язки між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними зв'язками.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідач на персональній сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розмістив пост в якому містяться зокрема наступні вислови:
«Двое адвокатов из команды его защиты - ОСОБА_14 и ОСОБА_15 - ворвались в суд и пытались сорвать заседание. Подчеркну еще раз - оба адвоката не могли представлять интересы ОСОБА_12 . Госпожу ОСОБА_7 от дела отстранил сам ОСОБА_12, а господин ОСОБА_20, как оказалось, одновременно защищал и интересы бывшего президента и одного из потерпевших по этому же делу»;
« Начать борьбу с судебной системой или прокуратурой у этих бравых ребят не хватает ни смелости, ни мозгов. Проиграв небольшой эпизод, они пользуясь своими связями в органах адвокатского самоуправления, развернули кампанию травли против адвоката из Центра бесплатной правовой помощи ОСОБА_13 »
ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідачем на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було розміщено пост, який містить наступні вислови:
«…двое адвокатов ОСОБА_12 пытались лишить единственного источника доходов семью песеленцев из Горловки, потому что глава этой семьи - адвокат центра безоплатной помощи - нарушил планы беглого президента пожаловаться в ЕСПЧ.»
«После этой публикации адковаты ОСОБА_12 не только не успокоились, но и усилили давление, в том числе, угрожая отдельным адвокатам физической расправой и оказывая давление на представителей органов адвокатського самоуправления.»
«…в данном случае речь идет уже о бандитизме, который выходит за рамки правовой помощи. В связи с чем обратился в Генпрокуратуру с заявлением о преступлении».
В зазначених реченнях не йде мова про позивача, так як використовується узагальнене поняття адвокати ОСОБА_12.
З цієї статті також не слідувало звинувачення позивача у конкретних злочинних діях та ОСОБА_3 виразив суб'єктивні оціночні судження, свій особистий погляд на результати роботи адвокатів.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що дійсно зазначені позивачем статті були розміщені на сторінці відповідача.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що саме позивач ініціювала питання притягнення адвоката ОСОБА_13 до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, в судовому засіданні було досліджено звукозапис судового засідання Печерського районного суду м.Києва від 07.02.2018 року у справі №757/56487/17-к з якого вбачається, що під час розгляду клопотання начальника управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Безщасного Ю.М. про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №72017000000002014 головуючим суддею було оголошено, що повноваження адвоката ОСОБА_15 були обмежені в зв'язку з чим її не було допущено до участі у справі.
Під час розгляду вказаного клопотання адвокат не надала повноважень на участь при розгляді вказаного клопотання.
А тому, оскільки на час розгляду клопотання не було надано судді для огляду доручення ОСОБА_12 від 07.02.2018 року та суду в даному провадженні не надано доказів дати виготовлення вказаного доручення, тому суд не може взяти до уваги вказане доручення як належний доказ.
Під час розгляду вказаного клопотання Печерським районним судом міста Києва, слідчий суддя доручив Головному слідчому управлінню Національної поліції України в порядку, передбаченому розділом ІІІ Кримінального процесуального кодексу України провести перевірку інформації щодо втручання в діяльність захисника ОСОБА_13 при розгляді вказаного клопотання.
Відповідач, як народний депутат, 13.02.2018 року звернувся із депутатським зверненням до Міністра юстиції України та Начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Горбатюка С.В. щодо тиску на адвоката ОСОБА_13 при розгляді клопотання.
В позовній заяві позивач зазначила, що вказана в позовній заяві інформація спростовується тією обставиною, що вона була уповноважена як і адвокати АО «АВЕР ЛЄКС» на підставі договору про надання правової допомоги №20 від 21.02.2017 року представляти інтереси ОСОБА_12 при розгляді клопотання Генеральної прокуратури України про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №42017000000002014, проте головуючий слідчий-суддя не допустив її до участі у розгляді клопотання.
Суду не було надано копії Договору про надання правової допомоги для можливості встановлення повноважень позивача при здійсненні захисту прав ОСОБА_12 ..
Суд не може взяти до уваги як належні докази в даній справі рішення №106 від 25.01.2019 року кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва, рішення №ХІ-009/2018 від 29.11.2018 року та №ІІІ-015/2019 від 29.03.2019 року вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, рішення №1 та 4 від 15.05.2018 року комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги при Раді адвокатів міста Києва за результатами звернення Ради адвокатів міста Києва так як вони не існували на час розміщення постів відповідачем.
Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, вивчивши процесуальні заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У цьому конкретному випадку у розпорядженні суду немає даних про те, що фактично зазначені в статті цитати спрямовані на поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження її честі, гідності та ділової репутації його.
Крім того , згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону «Про пресу», стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4,77-83,89,95, 141, 259, 263, 265 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 201, 277, 280, 297 ЦК України; Законом України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2019 року
Суддя: Н.Г.Притула