25.09.2019
Справа № 331/2452/19
Провадження № 2 /331/1195/2019
25 вересня 2019 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
за участю секретаря судового засідання: Андрієнко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
04.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 21.04.2000 р. по 30.07.2010 р. про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 149 від 30.07.2010 р.
Від шлюбу мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
19.03.2003 р. Постановою Жовтневого районного суду по справі 2-1166/03 було стягнуто аліменти на утримання дитини - малолітнього ОСОБА_3 .
В період з 2003 по 2018 р. відповідач належним чином сплачував аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.
З 21.08.2018 р. ОСОБА_3 став повнолітнім, однак продовжує навчатись на II курсі у Запорізькому металургійному коледжі Запорізького національного університету на очній формі навчання, в зв'язку з чим не має можливості влаштуватись на роботу, щоб самостійно утримувати себе.
Повнолітній ОСОБА_3 повністю знаходиться на повному утриманні позивача ОСОБА_1 .
В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 не допомагає синові, не зважаючи на те, що він може надавати йому матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син. продовжують навчання і у зв'язку з ним потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітньою дочкою, сином.
Частиною 3 статті 200 СК України зазначається, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної «дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи той факт, що батько ОСОБА_2 взагалі не переймається його життям, матеріальним та духовним станом, хоча дитина потребує батьківської уваги, вважає, що відповідач повинен сплачувати на користь свого сина ј частину своїх доходів.
На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 частини з усіх видів доходу ОСОБА_2 щомісячно, кожного місяця, починаючи з моменту подачі позовної заяви до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2019 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 12.08.2019 року на 11 год. 00 хв.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду на 25.09.2019 року на 09 год. 00 хв.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процес за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів;
3)показаннями свідків.
Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 21.04.2000 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної адміністрації м. Запоріжжя, актовий запис № 72 (а.с. 11).
У спільному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 році народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 04.10.2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної адміністрації м. Запоріжжя, актовий запис № 340. Батьками ОСОБА_3 зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 13).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу - актовий запис № 149 від 30 липня 2010 року, серії НОМЕР_3 , шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем по справі ОСОБА_2 розірвано (а.с. 10).
В період з 2003 року по 2018 рік відповідач належним чином сплачував аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.
На теперішній час їх спільний син ОСОБА_3 , продовжує навчання та є студентом II курсу Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії денної форми навчання (а.с. 18).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , знаходиться на утриманні позивача ОСОБА_1 , але доходів матері не вистачає на необхідне забезпечення повнолітнього сина на період його навчання у вищому навчальному закладі.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров*я та матеріальне становище дитини; стан здоров*я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
В силу ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У зв'язку з продовженням навчання, дитина потребує матеріальної допомоги від батьків.
Відповідач не надає у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання сина, який продовжує навчання.
На підставі п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі. 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
З урахуванням викладених обставин, виходячи з принципів справедливості та розумності, приймаючи до уваги те, що відповідач позов визнав, але добровільно не надає позивачу матеріальну допомогу на утримання сина, хоча має можливість надавати таку допомогу, суд дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більш ніж до досягнення 23 річного віку.
Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов*язний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2019 року та до закінчення ним навчання у Запорізькій державній інженерній академії чи до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку, у зв'язку з тим, яка з вказаних обставин настане першою.
Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, місце знаходження вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до ті. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу. ХШ «Перехідні Положення» ЦГІК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: М.В. Антоненко