Справа № 308/12419/17
(заочне)
27 вересня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючої-судді - Бенца К.К.,
при секретарі - Вереш А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 01.11.2016 р. між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого він надав ОСОБА_2 , а останній отримав суму позики у розмірі - 500 000,00 гривень, які зобов'язався повернути в строк до 01.11.2017 року, що підтверджується написаною відповідачем власноручно борговою розпискою. Однак, взяті на себе зобов'язання, щодо повернення грошових коштів відповідач ОСОБА_2 не виконав. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на день звернення з позовом до суду не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів, просить суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 500 000 ,00 гривень та судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином , представник позивача адвокат Марамигін П.В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, та в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 8800000671148 та № 8800024585650. Відзив на адресу суду не надходив.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому,що застосовуючи відповідно до ч.4 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 ЗаконуУкраїни "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій,що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(AlimentariaSandersS.A.v.Spain).Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, впершу чергу,на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи таз огляду наскладністьсправи, поведінкисторін, предмету спору.Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1ст.6 даної Конвенції(§66-69рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. усправі"СмірновапротиУкраїни").
Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду безповідомленняпричин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
25.09.2018 року представником позивача подано до суду заяву про видачу копії ухвали.
26.09.2019 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника;
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
23.08.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 308/12419/17 та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження ;
20.09.2018 р. ухвалою Ужгородського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання абао оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до судуза захистом порушеного права, алевимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 01.11.2016 р. ОСОБА_2 складено боргову розписку згідно змісту якої ОСОБА_2 взяв 500 000 ,00 гривень від ОСОБА_1 , які зобов'язався повернути до 01.11.2017 року в повному обсязі без нарахування будь-яких процентів та інфляцій, що стверджується розпискою копія якого приєднана до матеріалів справи .(а.с.3).
Аналізуючи зміст наданої ОСОБА_2 розписки від 01.11.2016 р. вбачається, що така свідчить про взяття на себе ОСОБА_2 безумовного обов'язку повернути зазначену в розписці суму.
Як стверджується позивачем у позовній заяві, ОСОБА_2 у добровільному порядку та в строк зазначений у розписці не повернув взяті в борг кошти.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору позики, є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштіввід позичальника до позикодавця.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Вказана вище правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 18 вересня 2013 року по справі № 6-63цс13, за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 - за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, дослідивши зміст розписки вбачається, що передача грошових коштів у сумі 500 000,00 гривень була здійснена, оскільки зазначено, що «отримав грошові кошти в сумі 500 000,00 гривень», а відтак суд приходить до висновку про те, що факт отримання відповідачем ОСОБА_2 в борг грошової суми у позивача підтверджено.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
До цього зводяться правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1967цс15 від 11.11.2015 року.
Зі змісту наданої ОСОБА_2 розписки від 01.11.2016 року вбачається, що така свідчить про отримання ОСОБА_2 грошей в сумі 500 000,00 гривень та про взяття на себе ОСОБА_2 обовязку їх повернути ОСОБА_1
Боргова розписка, що написана відповідачем ОСОБА_2 та надана позивачеві ОСОБА_1 , відповідає формі, встановленій для договору позики, що передбачена в ст.1047 ЦК України.
Отже, означена розписка підтверджує дві обставини: факт отримання відповідачем ОСОБА_2 в якості позики грошей в кількості 500 000,00 грн. та волевиявлення позикодавця і боржника, зокрема, позикодавця щодо надання позики, а також зобов'язання відповідача, з яким погодився позивач, що повернення боргу буде здійснено до 01.11.2017 року .
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із змісту наданої ОСОБА_2 розписки від 01.11.2016 року , така містить встановлення строку повернення позики.
Таким чином, факт отримання відповідачем у позивача в борг 500 000,00 гривень з кінцевим терміном повернення 01.11.2017 року підтверджується розпискою від 01.11.2016 року. ( а.с. 3)
Аналізуючи норми ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України у взаємозвязку з обставинами справи суд вважає, що між сторонами був укладений договір позики. Обставин на підтвердження повернення боргу чи не одержання в борг коштів судом встановлено не було.
За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики від 01.11.2016 року.
За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання настав, приймаючи до уваги те, що доказів повернення боргу в сумі 500 000, 00 гривень станом на день розгляду справи відповідачем не надано, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 500 000,00 гривень, з огляду на що позовні вимоги в підлягають задоволенню.
Суд відзначає, що будь-яких доказів щодо повернення відповідачем позивачу боргу в сумі 500 000,00 гривень, сторонами спору до суду не подано.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В порядку ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір в сумі 5320,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ,280-284ЦПК України, ст. 525, 526,1046 ,1047, 1049, 1051 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу в розмірі 500 000,00 гривень (п'ятсот тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ( місце реєстрації АДРЕСА_2 ) , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (мешканця АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 5320,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , (мешканець АДРЕСА_1 );
Відповідач - ОСОБА_4 (місце реєстрації АДРЕСА_2 );
Дата складання повного тексту рішення 07.10.2019 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца