Справа № 308/9538/19
04 жовтня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.
при секретарі - Матіко Я.Ю.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що 28.07.2000 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, про що складно відповідний запис за №412. Від даного шлюбу у них народились двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що спільне життя між ними не склалось, з причин відсутності взаємних почуттів, різних поглядів на життя, що призвело до виникнення непорозуміння між ними та взаємного небажання проживати однією сім'єю, на як наслідок неможливості подальшого перебування в шлюбі. Шлюбні відносини мін ними припинені з січня 2019 року. З того часу вони проживають окремо за різними адресами. Спільного господарства вони не ведуть За їх спільною згодою, діти залишились проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Враховуючи вищенаведене, позивач просить шлюб, який був укладений 28.07.2000 року між ним та ОСОБА_2 розірвати.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надав суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задоволити та розглянути справу у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак надала суду заяву відповідно до якої проти розірвання шлюбу не заперечує, просить розглянути справу у її відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засіданні суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва серії НОМЕР_1 від 28.07.2000 року про шлюб, 28.07.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, про що складно відповідний запис за №412.
Від даного шлюбу у сторін народилися двоє дітей:син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявився невдалим, сімейне життя не склалося, шлюбних стосунків вони не підтримують з січня 2019 року, тобто даний шлюб існує тільки формально.
Спорів щодо поділу спільного майна та щодо проживання їх спільних дітей сторонами не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, приймаючи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 СК України, ст.ст.2, 13, 82, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задоволити.
Шлюб, укладений 28 липня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний запис за №412 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення суду складено 10.10.2019 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк