пр. № 2-з/759/174/19
ун. № 759/3989/19
09 жовтня 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енівей Плюс.» про захист прав споживачів, шляхом стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -
28.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енівей Плюс.» про захист прав споживачів, шляхом стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Крім того, 28.02.2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все рухоме, нерухоме майно, грошові кошти, які зберігаються у будь-яких банківських або фінансових установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Енівей Плюс.», які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах суми в розмірі 40 030, 82 грн.
Ухвалами від 28.05.2019 року позовну заяву та заяву про забезпечення позову було направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2019 року ухвали від 27.05.2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заява про забезпечення позову позивачем мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме, нерухоме майно, грошові кошти, які зберігаються у будь-яких банківських або фінансових установ, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Енівей Плюс.» у межах суми у розмірі 40 030,82 грн.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Звертаючись до суду з позовом ,позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 30 030,82 грн та 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.
Позивачем необгрунтовано заяву про забезпечення позову, зокрема не надано доказів, які б підтверджували наявність у відповідача відкритих у банківських чи інших фінансових установах рахунків, будь-якого рухомого чи нерухомого майна.
Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Фактично заяву позивача мотивовано певними припущеннями, які не підтверджені належними доказами.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енівей Плюс.» про захист прав споживачів, шляхом стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Бабич Н.Д.