Справа № 307/4062/13-ц
Провадження № 2/307/4/19
27 вересня 2019 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., з участю позивача за первинним позовом, що є відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача за первинним позовом, що є позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Тячівської міської ради, Сектору Державної реєстрації Тячівської державної адміністрації де третя особа Тячівське РПТІ про скасування рішення і зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернулася з первинним позовом до ОСОБА_3 та змінючи та уточнюючи позовні вимоги просить суд визнати недійсним акт приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 , складений 31.05.1995 року приймальною комісією при міській раді м. Тячів та пункт 1 рішення №99 виконавчого комітету Тячівської міської ради від 31.05.1995 року «Про ввід в експлуатацію та домоволодінь громадянам міста Тячів» в частині затвердження акту вводу в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 житловою площею 109,74 кв. м., корисною площею 90,81 кв. м., збудованого забудовником ОСОБА_5 В ОСОБА_6 ;
визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 видане відповідачу ОСОБА_3 .. виконавчим комітетом Тячівської міської Ради народних депутатів 05 червня 1995 року на підставі рішення виконавчого комітету Тячівської міської Ради народних депутатів №76 від 14 березня 1995 року;
визнати недійсним реєстраційний запис №15 під реєстровим номером 2149 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області, вилучити із державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис №15 під реєстровим номером 2149 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями, спорудами АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на:
А) в цілому на нежитловий будинок - магази, розташований по
АДРЕСА_2 ) АДРЕСА_3 2 частку матеріалів, обладнання та будівельних робіт, які були використані в процесі створення цих об'єктів будівництва по АДРЕСА_1 та реально виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі.
В) в цілому легковий автомобіль універсал -В марки ВАЗ 21213 червного кольору 2002 року випуску державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .
Г) малоцінне рухоме майно:
електроаерогриль вартістю 1 580 гривень; електромяґсорубка вартістю 650 гривень; електропраска парова вартістю 1 400 гривень; електрошвабра парова вартістю 1 500 гривень; електросоковижималка вартістю 360 гривень; м'яка мебель куток «Вишиванка» вартістю 7600 гривень; розкладний стіл і вісім стільців вартістю 7300 гривень; вітальня з натурального дерева вартістю 13900 гривень; м'який куток і два крісла вартістю 7650 гривень; мебель для вітальної з н/д вартістю 13900 гривень; меблі для прихожої вартістю 2450 гривень; ваза напільна з фарфору вартістю 8000 гривень; всього на суму 66 290 гривень.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що з відповідачем ОСОБА_3 вони одружилися 26.11.1994 р, шлюб зареєстрований відділом актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис 108., а розірвали шлюб за рішенням Тячівського районного суду від 07.11.2013 року. Від спільного шлюбу дітей не мають, однак було придбано майно, а саме: житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 з надвірними спорудами загальною пл.. 264,3 кв.м., вартістю 845020 грн., що на праві власності належить ОСОБА_3 , оскільки збудований під час шлюбу, являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя, Нежитловий будинок, магазин АДРЕСА_2 », який їм 66 % був подарований, а 33 % ними добудований, площею 210,63 кв.м. вартістю 42089100 грн., закінчений будівництвом належить їй в цілому 1/1 частина відповідно до свідоцтва про право власності. Земельна ділянка під магазином пл.. 0,0364 га теж належить їй згідно державного акту на право власності на земельну ділянку;. Автомобіль марки «Нива», автомобіль марки «Ніссан Нота», автомобіль марки «Рено Мастер», а також багато рухомого майна, яке знаходиться в спірному житловому будинку в АДРЕСА_1 .
При цьому ствреджує, що з копії наданої архівним відділом Тячівської РДА протоколу №3 від 14.03.1995 року виконавчого комітету Тячівської міської ради народних депутатів вбачається , що рішення №76 виконкому Тячівської міської ради народних дипутатів від 14.03.1995 року «Про право власності на домобудівлю в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 » не приймалось., а тому вказане рішення є нікчемним.
Також, із листів Тячівської міської ради №02-06/436 та архівного відділу Тячівської Рада №07-04/669 стало відомо, що у м. Тячів ніколи не було й немає вулиці з найменуванням Бічна АДРЕСА_4 є АДРЕСА_5 . АДРЕСА_1 .
Крім цього стверджує, що архівному відділі Тячівської РДА відсутнє розпорядження №457 голови Тячівської РДА від 24 вересня 2004 року, яким затверджений акт державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, госпоадарських та побутових споруд від 20 вересня 2004 року по АДРЕСА_2 .
З таких підстав вважає, що до суду та виконкому Тячівської міської ради відповідач ОСОБА_3 використав фальсифіковані ксерокопії документів: акт державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 20 вересня 2004 року по АДРЕСА_2 , лицеву сторінку будівельного паспорта на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника на його ім'я по АДРЕСА_6 , акт приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 складений нібито 31.05.1994 року (другий архівний акт складений 10.05.1995 року) приймальною комісією при міській раді м.Тячів, дозвіл на право виконання будівельних робіт одноповерхового індивідуально житлового будинку по АДРЕСА_2 , рішення 6 сесії 21 скликання Тячівської міської ради народних депутатів від 25 жовтня 1991 року «Про виділення земельних ділянок мешканцям міста для індивідуального будівництва», акт про відведення земельної ділянки у межах міста Тячів вул. Бічна № 6 від 20.11.1991 року, з метою незаконного заволодіння ним належним їй нерухомим майном.
Стверджує, що відповідач ОСОБА_3 для складання акту приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 , складеного 31.05.1995 року приймальною комісією при міській раді м.Тячів використав нікчемну копію рішення б/н 6 сесії 1 скликання Тячівської міської ради народних депутатів від 25 жовтня 1991 року «Про виділення земельних ділянок мешканцям міста для індивідуального будівництва», що не приймалося Тячівською міською радою взагалі і в архівному відділі Тячівської міської ради воно відсутнє та використав копію нікчемного рішення №76 виконкому Тячівської міської ради народних депутатів від 14.03.1995 року «Про право власності на домобудівлю в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 В ОСОБА_6 », яке згідно з архівною копією протоколу №3 від 14.03.1995р. на засіданні виконкому від 14 березня 1995 року не приймалося про що свідчить відсутність запису у протоколі про розгляд даного питання та прийняття з цього приводу рішення.
Також стверджує, що прийняття в експлуатацію державною технічною комісією житлового будинку у 1995 році виникало в силу певних юридичних фактів, які іменуються підставами. Орган місцевого самоврядування мав виділити присадибну земельну ділянку під будівництво житлового будинку і з яким забудовник мав укласти договір забудови присадибної земельної ділянки та безстрокового користування, що є правовим оформленням (до 1992 року). З прийняттям Земельного кодексу України (ред. 13.03.1992 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст.22 ЗКУ ред. 1992р.) .
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992р., забудова ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ДБН 79-86, ДБН 79-92, ДБН -2-93. ДБН.А.3.1-3-94 дозволи забудовникам на виконання будівельних робіт з будівництва видавалися органами ДАБК і для реєстрації об'єкта та одержання дозволу на виконання робіт замовник повинен був подати документ, що посвідчує право забудовника на користування (власність) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт (будова) та ряд інших клієнтів.
Наказом № 380 Центрального статистичного управління СРСР від 15 червня 1985 року затверджено Інструкцію про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими облікової документації. Відповідно до п. 2 цієї Інструкції, основними документами, встановлюючими право власності на будівлю, являються нотаріально посвідчені договори про земельної ділянки під будівництво жилих будинків на праві особистої власності або суду, виписки з реєстру нотаріальних контор, акт державної комісії про прийняття будівництвом будівель в експлуатацію. Відповідно до п. 3. Інструкції для вирішення оформлення права власності виконавчий комітет доручає спочатку БТІ провести дії і висновок, однак інвентаризація і технічний паспорт будинку АДРЕСА_1 були виготовлені тільки 05 червня 1995 року.
Листом управлінням Держземагенства у Тячівському районі Закарпатської області за №183/07/01-21 від 18.11.2013 року повідомлено, що відповідача ОСОБА_3 АДРЕСА_2 . Митна АДРЕСА_4 6 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку відсутні.
Таким чином стверджує, що будівництво житлового будинку, надвірних будівель і споруд у 1991 -1995 р.р., нерозривно пов'язано з відводом земельної ділянки і дозволом на будівництво. І саме, при наявності вказаних документів, свідоцтво про право власності на закінчене будівництво - об'єкт, при наявності акту державної технічної комісії з висновком про готовність об'єкта, видавалося саме забудовнику, який вказаний в правовстановлювальному документі, що посвідчує це право на земельну ділянку. Відсутність правовстановлювального документу на землю і дозволу на будівництво кваліфікується, як самовільне будівництво з витікаючими звідси несприятливими наслідками.
Крім цього, стверджує, що будівництво будинку та господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 у травні 1995 року фактично не було закінчено і всі комунікації до будинку підключалися тільки у 1997-1999 роках. Це самовільне будівництво велося і за рахунок її спільної праці і за її коштами з відповідачем.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про власність», майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про власність», якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
З наведених підстав вважає, що акт приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 складений 31.05.1995 року приймальною комісією при міській раді міста Тячів та пункт 1 рішення № 99 виконавчого комітету Тячівської міської ради від 31.05.1995 року «Про ввід в експлуатацію та домоволодінь громадянам м. Тячів» в частині затвердження акту вводу в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 житловою площею 109,74 кв. м., корисною площею 90,81 кв. м., збудованого забудовником ОСОБА_5 В ОСОБА_7 . являються недійсними, оскільки не відповідають законові і порушують її права, як колишньої дружини ОСОБА_3 та співвласника майна.
Також, вваажає, що і свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 видане відповідачу ОСОБА_3 виконавчим комітетом Тячівської міської Ради народних депутатів 05 червня 1995 року є недійсне, оскільки видане на підставі нікчемного рішення виконавчого комітету Тячівської міської Ради народних депутатів №76 від 14 березня 1995 року та недійсного акту приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 складеного 31.05.1995 року приймальною комісією при міській раді м.Тячів та пункту 1 рішення № 99 виконавчого комітету Тячівської міської ради від 31.05.1995 року «Про ввід в експлуатацію та домоволодінь громадянам міста Тячів»,.
За таких обставин, посилаючись на ч.3 ст331 ЦК України стверджує, що вона та відповідач ОСОБА_3 набули право спільної сумісної власності тільки на матеріали, обладнання та будівельні роботи, які були використані в процесі створення об'єктів будівництва по АДРЕСА_1 , які слід розділити між ними.
Щодо нежитлового будиноку - магазину розташованого по АДРЕСА_2 , який їй та відповідачу був подарований в рівних частках ІНФОРМАЦІЯ_1 . на підставі договору дарування, як незакінчений будівництвом будинок 66% готовності, вартісною оцінкою 42 239 гривень стверджує, що 03.09.2004 року (через два дні) відповідач відмовився від земельної ділянки по АДРЕСА_2 « АДРЕСА_7 » на її користь, про що написав заяву, яка нотаріально завірена, а тому у такий спосіб фактично добровільно відмовився від свого майна. У зв'язку з відмовою відповідача від земельної ділянки по АДРЕСА_2 », їй передано у власність земельну ділянку та надано дозвіл на проведення реконструкції незакінченого будівництвом житлового будинку 66 % готовності під магазин. І вона, будучи фізичною особою - приватним підприємцем, здійснила реконструкцію незакінченого будівництвом 66% готовності житлового будинку по АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим, отримувала кредити і погашала їх, а тому 13.10.2010 року у неї виникло право власності на нежитлову будівлю, закінчену будівництвом і здану в експлуатацію, як новий об'єкт - магазин по АДРЕСА_2 .
При цьому стверджує, що майно фізичної особи - підприємця, яке ним придбане й використовується в його підприємницькій діяльності, з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СКУ, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя.
У такий спосіб позивачка та її представник, також заперечують щодо зустрічного позову ОСОБА_3 та одноразово просять застосувати строки позовної давності до цього позову.
Крім цього стверджує, що у листопаді 2002 року нами був придбаний транспортний засіб - легковий автомобіль універсал - В марки ВАЗ 21213 червоного кольору 2002 року випуску державний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_3 30.11.2002 року в АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2002р., що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію ТЗ ІКС №168484, вартість якого на данийчас складає 52 751,00 гривень, відповідно до висновку про вартість колісного транспортного засобу від 23.09.2014 року.
Також, ними був придбаний фургон малотоннажний марки - В, марки Рено Мастер синього кольору, 2001 року випуску, номер НОМЕР_3 державний № НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_3 у АДРЕСА_9 . АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 видане РЕВ Тячівського МРВ ДАІ УМВС України в Закарпатській області 07.02.2007 року, який на даний час коштує 96 550,00 гривень, відповідно до висновку про вартість колісного транспортного засобу від 23.09.2014 року.
А також за спільні кошти ними було придбано малоцінне рухоме майно, яке знаходиться у об'єкті будівництва АДРЕСА_10 6 АДРЕСА_1 , а саме:
меблі для прихожої вартістю - 2540 грн.; кухня престиж вартістю - 6240 грн.; холодильник «Снайге» вартістю - 2295 грн.; мікрохвильова піч вартістю - 560 грн.; електроаерогриль вартістю - 1580 грн.; електром'ясорубка вартістю - 650 грн.; кутова тумба під телевізор вартістю - 860 грн.; м'яка мебель «Комфорт» вартістю - 4840 грн.; стіл «книжка» вартістю - 420 грн.; пральна машина вартістю - 1680 грн.; м'яка мебель куток «Вишиванка» вартістю - 7600 грн., розкладний стіл і вісім стільців вартістю - 7300 грн.; мебель для вітальної з н/д вартістю - 13900 грн.; ваза напільна з фарфору вартістю - 8000 грн.; люстра вартістю - 680 грн., мебель для прихожої вартістю - 2500 грн.; м'який куток і два крісла вартістю - 7650 грн.; спальня «Людовік 16» вартістю - 16000 грн.; телевізор вартістю - 2600 грн.; вітальня з натурального дерева вартістю - 13900 грн.; м'яка частина 3+1+1 вартістю - 8400 грн.; м'яка частина 3+1+1 вартістю - 4500 грн.; коврові килими та доріжки 15 штук вартістю - 10000 грн.; електропраска парова вартістю - 1400 грн.; електрошвабра парова вартістю - 1500 грн.; електрокартоплечистка вартістю - 470 грн.; електросоковижималка вартістю - 360 грн.; душова кабінка вартістю - 4000 грн.
Таким чином, вважає, що необхідно визнати за нею, ОСОБА_1 право особистої власності на нежитловий будинок - магазин, АДРЕСА_11 АДРЕСА_2 , як індивідуальне майно фізичної особи - приватного підприємця, яке нею придбане й використовується в її підприємницькій діяльності, з метою одержання прибутку, слід розглядати, як її особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СКУ.
В порядку здійснення поділу майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності: 1/2 частку незакінченого будівництвом будинку 66% готовності, вартісною оцінкою 42 239 грн., що був придбаний за договором дарування сторонами в АДРЕСА_2 », слід стягнути з неї на користь відповідача ОСОБА_3 у грошовому виразі 21114, 50 гривень, як грошову компенсацію, замість його Ѕ частки незакінченого будівництвом будинку 66% готовності в АДРЕСА_2 ».
Право власності на транспортний засіб - легковий автомобіль універсал - В марки ВАЗ 21213 червоного кольору 2002 року випуску державний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , вартістю 52 751 гривні визнати за нею в цілому.
Транспортний засіб - фургон малотоннажний марки - В, марки RENAULT модель MASTER, синього кольору 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 державний № НОМЕР_4 вартістю 96 550,00 гривень виділити відповідачу ОСОБА_3 в цілому.
Загальна вартість транспортних засобів становить 149301,00 : 2 =73 650,50 грн. - 52 751=21 899,50 грн., а тому ОСОБА_3 має компенсувати їй, ОСОБА_1 різницю у вартості транспортних засобів - 21 899, 50 коп.
Вартість рухомого малоцінного майна, що є у спільній власності сторін становить загальну суму 132 335 (сто тридцять дві тисячі триста тридцять п'ять) гривень.
1/2 частка становить 132 335:2=66 167 гривень 50 коп., а тому за нею, ОСОБА_1 належить визнати право власності на рухоме малоцінне майно і виділити його в натурі:
електроаерогриль вартість 1 580 гривень; електромяґсорубка вартість 650 гривень; електропраска парова вартістю 1 400 гривень; електрошвабра парова вартістю 1 500 гривень; електросоковижималка вартістю 360 гривень; м'яка мебель куток «Вишиванка» вартість 7600 гривень; розкладний стіл і вісім стільців вартістю 7300 гривень; вітальня з натурального дерева вартістю 13900 гривень; м'який куток і два крісла вартістю 7650 гривень; мебель для вітальної з н/д вартістю 13900 гривень; меблі для прихожої вартістю 2450 гривень; ваза напільна з фарфору вартістю 8000 гривень; всього на суму 66 290 гривень, а інше малоцінне рухоме майно виділити відповідачу ОСОБА_3 на суму 66 045 гривень, стягнувши з мене на користь ОСОБА_3 компенсацію, як різницю у вартості цього майна в розмірі 122 гривні 50 коп.
Оскільки з неї слід стягнути, як грошову компенсацію 21 114, 50 гривень відповідачу ОСОБА_3 за 1/2 частку незакінченого будівництвом будинку 66% готовності в АДРЕСА_2 » та компенсацію за малоцінне рухоме майно, як різницю у вартості цього майна в розмірі 122 гривні 50 коп., а відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати їй, ОСОБА_1 , компенсацію у вартості транспортних засобів у грошовому виразі 21 899 гривень 50 коп., загальна сума складе (21114,50+122,50) = 21 237 грн.. Таким чином, остаточно відповідач Банк ВМ. має відшкодувати їй, ОСОБА_1 , компенсацію у вартості вартості майна, що становитиме 662 гривні 50 копійок.
Тому просить суд визнати недійсним акт приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 складений 31.05.1995 року приймальною комісією при міській раді м. Тячів та пункт 1 рішення №99 виконавчого комітету Тячівської міської ради від 31.05.1995 року «Про ввід в експлуатацію та домоволодінь громадянам міста Тячів» в частині затвердження акту вводу в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 житловою площею 109,74 кв. м., корисною площею 90,81 кв. м., збудованого забудовником ОСОБА_5 В ОСОБА_6 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 видане відповідачу Банк ОСОБА_8 виконавчим комітетом Тячівської міської Ради народних депутатів 05 червня 1995 року на підставі рішення виконавчого комітету Тячівської міської Ради народних депутатів №76 від 14 березня 1995 року; визнати недійсною реєстраційний запис №15 під реєстровим номером 2149 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області вилучити із державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис №15 під реєстровим номером 2149 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями : спорудами АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на:
А) в цілому на нежитловий будинок - магазин
АДРЕСА_2 ) 1 АДРЕСА_12 2 частку матеріалів, обладнання та будівельних робіт, які були використані в процесі створення цих об'єктів будівництва по АДРЕСА_1 та реально виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі.
Г) малоцінне рухоме майно:
електроаерогриль вартістю 1 580 гривень; електром'ясорубку вартістю 650 гривень; електропраска парова вартістю 1 400 гривень; електрошвабра парова вартістю 1 500 гривень; електросоковижималка вартістю 360 гривень; м'яка мебель куток «Вишиванка» вартістю 7600 гривень; розкладний стіл і вісім стільців вартістю 7300 гривень; вітальня з натурального дерева вартістю 13900 гривень; м'який куток і два крісла вартістю 7650 гривень; мебель для вітальної з н/д вартістю 13900 гривень; меблі для прихожої вартістю 2450 гривень; ваза напільна з фарфору вартістю 8000 гривень; всього на суму 66 290 гривень.
ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5 Ганни ОСОБА_9 , Тячівської міської ради, Сектору Державної реєстрації Тячівської державної адміністрації, де третя особа Тячівське РПТІ про скасування рішення і зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що з відповідачкою ОСОБА_1 він перебував в шлюбі, який був зареєстрований Тячівському відділі РАЦСу 26 листопада 1994 року, а розірваний рішенням Тячівського районного суду від 7 листопада 2013 року. 16 листопада 2013 року він отримав по пошті від Тячівського районного суду копії позовних матеріалів відповідачки ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого ними майна, з яких він раптово для себе узнав, що Тячівський міськвиконком рішенням ще від 29 вересня 2010 року № 371 оформив право власності відповідачки ОСОБА_1 на будівлю АДРЕСА_2 в цілій частині, а 13 жовтня 2010 року видано їй свідоцтво про право власності на цей будинок. Вважає, що як назване рішення, так і свідоцтво про право власності підлягають скасуванню як такі, що видані всупереч вимог закону без належних для того підстав і порушують його право власності, виходячи з наступних мотивів. Договором від 1 вересня 2004 року ОСОБА_10 названу будівлю, яка тоді рахувалась незакінченим будівництвом житловим будинком з 66% готовності, подарувала їм з відповідачкою в рівних долях, після чого вони зареєстрували будинок у встановленому порядку і за спільні кошти разом добудували його і прийняли в експлуатацію. Оскільки ніяких інших нотаріальних дій відносно даного будинку ними з того часу не було вчинено, то будинок повинен належати їм обом в рівних долях. Однак, як йому вдалось вияснити після його ознайомлення з названими позовними матеріалами, відповідачка без його згоди і відома самостійно звернулась у Тячівську міськраду з заявами від 2 вересня 2004 про надання дозволу на розміщення в названому будинку магазину і від 23 листопад 2004 року на реконструкцію будинку під магазин, які були задоволені рішенням Тячівського міськвиконкому від 9 вересня 2004 року № 236 про надання такого дозволу на збір матеріалів попереднього погодження і від 2 грудня 2004 року № 330 про надання дозволу на реконструкцію, в яких власником будинку без належних підстав вказано вже лише одну відповідачку .
Аналогічним чином відповідачка звернулась в Тячівську РДА з клопотанням лише від свого імені про надання дозволу на «.. .розміщення магазину у власному житловому будинку на території АДРЕСА_9 . Тячів АДРЕСА_2 », яке було задоволено в тому числі шляхом складення Акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину вже 15 червня 2005 року та розпорядженням голови РДА від 17 червня 205 року № 291, в яких власником зазначена теж лише сама відповідачка і на підставі яких в сукупності з вже зазначеними рішеннями міськвиконкому, як він розуміє, і було прийняте вищеназване рішення міськради від 29 вересня 2010 року та видане свідоцтво про право власності від 13 жовтня 2010 року.
Таким чином, навмисними діями відповідачки ОСОБА_5 Г ОСОБА_6 та відсутністю належного контролю за об'єктивністю, достовірністю та законністю рішень, що приймались Тячівським міськвиконкомом по заявам відповідачки ОСОБА_1 , його безпідставно і незаконно позбавлено права власності на половину будинку, вартість якого згідно висновку від 30 жовтня 20 року складає 420891 грн.
Викладене стверджується договором дарування від 01.09.2004 року витягом з державного реєстру правочинів та актом прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку від 20.09.204 року, з яких вбачається, що названий будинок належить їм обом з відповідачкою ОСОБА_1 в рівних долях вищеназваними заявами відповідачки ОСОБА_5 Г ОСОБА_11 М. міськвиконкому від 02.09. та 23.11.2004 року, клопотанням відповідачки перед Тячівською РДА /без дати/, рішеннями міськвиконкому від 9.9.2004 р.№ 236 та від 2 грудня 2004 року № 330, та документами про прийняття магазину в експлуатацію, з яких вбачається як всупереч договору дарування будинку і його реєстрації на них обох, в названих документах власником будівлі безпідставно зазначалась лише відповідачка ОСОБА_1 , та рішенням Тячівського міськвиконкому №371 від 29.9.2010 року та свідоцтвом про право власності від 13.10.2010 року, якими всупереч названих договору і витягу із реєстру власником будівлі без належних підстав визнано лише одну відповідачку ОСОБА_12
Тому просить скасувати рішення виконкому Тячівської міської ради від 29 вересня 2010 р. № 371 «Про оформлення права власності на нерухоме майно-магазин за адресою АДРЕСА_2 » та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Тячівської міської ради 13 жовтня 2010 року на будинок АДРЕСА_2 в цілій частині; зобов'язати Державну реєстраційну службу Тячівського управління юстиції вилучити із державного реєстру нерухомості запис про реєстрацію будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 в цілій частині та стягнути з ОСОБА_1 в його користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2104,45 грн. та витрати, пов'язані з наданням юридичної допомоги в сумі 1500 грн.
Разом з цим, ОСОБА_3 та його представник, крім обставин зазначених в зустрічному позові, заперечили щодо первинного позову ОСОБА_1 також тим, що твердження останньої та її представника щодо будинку АДРЕСА_1 , як об'єкта спільної сумісної власності, не відповідають фактичним обставиним справи, оскільки будівництво вказаного будинку розпочато в 1991 році, а закінчено в 1994 році, що стверджується будівельним паспортом від листопада 1991 року, актом прийняття в експлуатацію, затвердженим 10 травня 1995 року, та свідоцтвом про право власності від 5 червня1995 року, в той час як шлюб з позивачкою ОСОБА_1 було укладено лише 26 листоапада 1994 року. Тобто вказаний будинок був побудований до шлюбу і права ОСОБА_1 не порушено.
Щодо рухомого майна, то стверджує, що позивачкою включено в розподіл ряд предметів, яких вони разом ніколи не купляли, зокрема: меблі для прихожої, кухня престиж, м'які меблі «Кофорт», м'які меблі куток «Вишиванка», розкладний стіл і вісім стільців, меблі для вітальні, спальня «Людовик16», вітальня з натурального дерева, м'яка частина 3+1+1, м'яка частина 3+1+1,коврові килими та доріжки15 штук, електросоковижималка, душова кабінка, напільна ваза із фарфора, люстра, електропраска парова, електрошвабра парова, електрокартоплечистку, автопричіп.
Щодо іншого рухомого майна, в тому числі і автомобілів, вважає, що не відповідають дійсній їх вартості ціни, визначені позивачкою, при цьому не заперечує на приємливий варіант їх розподілу.
Позивачка за первинним позовом, що є відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні первинні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просять відмовити.
Відповідач за первинним позовом, що є позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали та просять його задовольнити. В задоволенні первинного позову просять відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача за зустрічним позовом Тячівської міської ради, в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.
Представник відповідача за зустрічним позовом Сектору Державної реєстрації Тячівської державної адміністрації в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій просять суд справу розглянути у їх відсутності, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.
Претдставник третьої особи за зустрічним позовом Тячівського РПТІ в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивача за первинним позовом, що є відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача за первинним позовом, що є позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_5 В ОСОБА_6 , його представника ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 уклали шлюб 26 листопада 1994 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_7 від 19 лютого 2009 року. ( Т-1 а.с 3).
07 листопада 20013 року вказаний шлюб розірвано рішенням Тячівського районного суду від 07 листопада 2013 року ( Т-1 а.с.93)
Відповідно до договору дарування від 01 вересня 2004 року їм було подаровано незакінчений будівництвом будинок 66% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_2 ( Т-1 а.с 5).
Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак Т.А. від 03 вересня 2004 року ОСОБА_3 відмовився від земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2 ( Т-1 а.с.9).
Державним актом на право власності на земельну ділянку від 10 листопада 2004 року стверджено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0364 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішенням 17 сесії 6 кликання Тячівської міської ради від 19 квітня 2005 року №646 надано дозвіл ПП ОСОБА_1 на розробку проекту щодо зміни цільового призначення частини приватизованої земельної ділянки площею 0.01 га у власному дворогосподарстві, наданої раніше для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 - для здійснення підприємницької діяльності, а саме: розміщення салону -магазину «Меблі». ( Т2 а.с. 35).
Витягом з Деражвного реєстру речових прав на нерухоме майно стверджено, що із 28.10.2014 року за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0364 га в АДРЕСА_2 » ( Т2 а.с. 34)
Відповідно до акту державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку господарських та побутових споруд від 20.09.2004 року пред'явлений до здачі будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розташований у АДРЕСА_2 ». прийнятий в експлуатацію. ( Т3 а.с.7)
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02.09.2004 р. остання звернулась до міського голови Тячівської міської ради про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для розміщення об'єкту торгівлі- магазину роздрібної торгів за адресою: АДРЕСА_2 ». ( Т3 а.с.10)
Рішенням виконавчого комітету Тячівської міської ради від 09 вересня 2004 року №236 надано ОСОБА_5 Г ОСОБА_6 дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на проведення перебудови належної їй на праві приватної власності будівлі в АДРЕСА_2 » під об'єкт торгівлі- магазину роздрібної торгівлі. ( Т3 а.с. 11).
Відповідно до заяви ОСОБА_5 Г ОСОБА_6 від 23.11.2004 р. остання звернулася до міського голови Тячівської міської ради про надання дозволу на реконструкцію власного житлового будинку під магазин за адресою: АДРЕСА_2 ». АДРЕСА_13 Т3 а.с.12)
Рішенням виконавчого комітету від 2 грудня 2004 року №330 надано дозвіл гр.. ОСОБА_1 на проведення реконструкції житлового будинку в АДРЕСА_2 » під магазин. ( Т3 а.с 13.)
Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 15.06.2005 року стверджено, що житловий будинок в АДРЕСА_2 » прийнято в експлуатацію як магазин .( Т3 -а.с. 15).
Розпорядження голови Тячівської РДА від 17.06.2005 року №291 затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту: магазину підприємця ОСОБА_1 , загальною площею 209,0 мкв.. за адресою АДРЕСА_2 ». АДРЕСА_13 Т3 а.с4.).
13 вересня 2010 року ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на реконструйований житловий будинок під магазин ( Т2 ( а.с. 62-67).
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.10.2010 року та витягом з Державного реєстру правовчинів стверджено, що власником нежитлової будівлі- магазину за адресою: АДРЕСА_2 » є Банк Г ОСОБА_6 ( Т-1 а.с. 8, Т3 а.с. 6, 9).
Висновком про вартість майна від 30.10.2013 року стверджено, що вартість нежилової будівлі -магазину за адесою : АДРЕСА_2 ( Т-1 а.с.16)
Висновком № 0006 /2017 від 10.03.2017 року визначено, що імовірна вартість будинку АДРЕСА_2 , яка складає 1 080 445 грн. ( Т2 а.с 159-186).
Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до протоколу 6 сесії (ІІ ту) 21 скликання Тячівської міської ради від 18 жовтня 1991 року виділено земельну ділянку під будівництво по АДРЕСА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Е ОСОБА_17 ( Т2 а.с.42-55).
Рішенням Тячівської міської ради народних депутатів від 25.10.1991 року стверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_18 виділено земельну ділянку під будівництво власного житлового будинку по АДРЕСА_6 . ( Т-1 а.с.43, Т2 а.с.144).
Актом про відведення земельної ділянки у межах села( селища, міста) від 20 листопада 1991 року стверджено, що ОСОБА_19 в натурі відведено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво АДРЕСА_14 . АДРЕСА_2 по АДРЕСА_15 . ( Т-1 а.с 44, 47)
Дозвом на право виконання будівельних робіт б/н стверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_18 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 ( Т-1 а.с. 41)
Відповідно до відповіді архівного відділу №669 від 16.07.2014 року в документах Тячівської міської ради за 1992-1995 роки відомості про перейменування АДРЕСА_16 Бічної на вулицю Митну відсутні. ( Т 2 а.с.20).
Згідно листа - повідомлення Тячівської міської ради №02-06/436 від 21.07.2014 року на території Тячівської міської ради відсутня вулиця з найменуванням Бічна, існує вулиця Митна. ( Т 2 а.с. 21).
Актом приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння стверджено, що забудовником садиби АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , яким збудовано житловий будинок та надвірні споруди : гараж, хлів, вбиральня, будівництво розпочато в травні 1991 року, а закінчено в листопаді 1994 року. ( Т-1 а.с. 37-40, Т2 а.с.95-97).
Згідно листа архівного відділу Тячівської РДА №01-11/26 від 12.02.2015 р. та доданих до нього протоколу №5 засідання виконкому Тячівської міської ради народних депутатів від 31.05.1995 року та рішення №99 від 31.05.1995 року «Про відвід в експлуатацію домоволодінь громадян м.Тячів» вбачається, що затверджено акт прийому в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
Також, цим листом повідомлено, що протоколи засідання виконавчого комітету велись у формі згідно поданих копій, тобто лише у формі переліку питань, що прийняті на даному засіданні. Інших протоколів у засіданнях виконавчого комітету Тячівської міської ради народних депутатів не має.
Крім цього, цим листом повідомлено, що у протоколі 6 сесії 21 скликання (ІІ тур) від 18.10.1991 року відсутнє загальне рішення про виділення земельних ділянок під будівництво, рішення додані до протоколу на кожного окремого забудовника. ( Т2 а.с. 83-930).
Відповідно до протоколу №3 від 14.03.1995 від 14.03.1995 року під №76 прийнято рішення «Про оформлення права власності на домоволодіння» ( Т2 а.с 23-28)
Рішенням Тячівської міської ради народних депутатів №76 від 14.03.1995 року оформлено право власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 В ОСОБА_6 ( Т-1 а.с.141,150, 41).
Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 від 05 червня 1995 року виготовлений на ім'я ОСОБА_3 ( Т1 а.с. 160-165, Т2 а.с. 98-104.).
Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 5 червня 1995 року стверджено, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_3 ( Т-1 а.с.46,142,151,164, Т-2 а.с 94)
Висновком про вартість майна від 30.10.2013 року стверджено, що вартість житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , становить 845 020 грн. ( Т-1 а.с. 12)
Висновком № 0006 /2017 від 10.03.2017 року визначено, що будинок АДРЕСА_1 має готовність 99-100% та визначено імовірну вартість будівельних матеріалів , що використані під час його будівництва та будівництва надвірних споруд, а саме : будинок 2 347 551 грн, гараж 49665 грн., гапраж 112 875 грн., літня кухня 110121 грн., сарай 44491 грн. Також, визначено варіанти розподілу будинку АДРЕСА_1 та зазначено, що межі земельної ділянки цього будівництва встановлені огорожею. ( Т2 а.с 159-186).
Також, судом встановлено, що відповідно договору купівлі продажу від 22 листопада 2001 року та акту приймання-передачі транспортного засобу ОСОБА_3 є власником автомобіля автомобіль марки ВАЗ 21213, (Т1 а.с.166-168, Т2 а.с. НОМЕР_8 )
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу стверджено, що автомобіль марки ВАЗ 21213, реєстраційний № НОМЕР_1 , 2002 року випуску, червоного кольору зареєстрований за ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі продажу від 22.11.2002 року. ( Т-1 а.с 48)
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу стверджено, що автомобіль Нісан Нота, реєстрацій номер НОМЕР_9 , 2007 року випуску із 19.03.2008 року зареєстрований за ОСОБА_3 (Т-1 а.с 48).
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу стверджено, що автомобіль Рено Мастер , реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2001 року із 07.02.2007 року зареєстрований за ОСОБА_3 (Т1 а.с.48)
Висновком про вартість колісного транспортного засобу від 29.09.2014 року стверджено, що вартість автомобіля марки ВАЗ моделі 21213, держаний номерний занк НОМЕР_10 РЕ, становить 52 751 грн. т( Т2 ас.33)
Висновком про вартість колісного транспортного засобу від 23.09.2014 року Рено моделі Мастер, державний номерний знак НОМЕР_4 , становить 96550 грн. ( Т2 38)
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних (навчання, ведення домашнього господарства , догляд за дітьми , хвороба тощо) самостійного заробітку( доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 70 Сімейного кодексу України , у разі поділу майна , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , частка майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
У відповідності до ч.ч.1.2. 4 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка , дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не встановлено домовленістю між ними…
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру , земельну ділянку , допускається лише за його згодою..
Згідно ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 6 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 48-51, 55 Закону України «Про власність», ст.ст. 27-29, 43, 44 ЗК України (1990 р.), ст. 3 ч. 1 п. 2, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 373, 386 ЦК України (2003 р.), ст. 1 ч. 2, ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, 152, ст. 153 ч. 1 ЗК України (2001 р.) Право приватної власності, у т.ч., на землю, є непорушним, це право набувається і реалізується громадянами відповідно до закону, підлягає захисту, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.8 ч. ст. 42 Закону України « Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і реогінальне самоврядування», виконавчий комітет міської. Селищної Ради народних депутатів відповідно до частини третьої ст.32 цього Закону здійснює повноваження, делеговані йому державою : призначає державні приймальні комісії, затверджує акти приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів житлово-цивільного призначення. А також бере участь у прийманні в експлуатацію інших об'єктів, розташованих на відповідній території .
Згідно ст 49 цього Закону, виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймає рішення і видає розпорядження. Рішення виконавчого комітету приймаються більшістю від загального складу виконавчого комітету. Розпорядження виконавчого комітету видаються від його імені головою виконавчого комітету. Керівники відділів, управлінь виконавчого комітету видаютьнакази. Акти виконавчого комітету та його органів, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо не виконавців і є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання акта не дійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта не дійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємства чи організації.
Як встановлено з вище наведених досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема : з акту приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння ( Т-1 а.с. 37-40, Т2 а.с.95-97), будівництво будинку та надвірних споруд за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було розпочате в травні 1991 року, а закінчено в листопаді 1994 року.
Цей факт підтверджено, також, технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 від 05 червня 1995 року виготовлений на ім'я ОСОБА_3 , де зазначено, що будинок побудовано в 1994 році ( Т1 а.с. 160-165, Т2 а.с. 98-104.),
Крім цього, цей факт стверджено протоколом 6 сесії (ІІ ту) 21 скликання Тячівської міської ради від 18 жовтня 1991 року та рішенням Тячівської міської ради народних депутатів від 25.10.1991 року, якими стверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_18 виділено земельну ділянку під будівництво власного житлового будинку по АДРЕСА_6 . ( Т-1 а.с.43, Т2 а.с.144), а також актом про відведення земельної ділянки у межах села( селища., міста) від 20 листопада 1991 року, яким стверджено, що ОСОБА_19 в натурі відведено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво в АДРЕСА_15 . АДРЕСА_13 Т-1 а.с 44, 47) та дозволом на право виконання будівельних робіт б/н, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_18 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 ( Т-1 а.с. 41)
Зазначена у вказаних документах ОСОБА_18 є колишньою першою дружиною відповідача за первинним позовом ОСОБА_3 , яка померла.
Твердження позивача за первинним позовом та її представника про те, що даними документами не може бути підтверджено факту початку будівництва спірного нерухомого майна ОСОБА_3 з колишньою дружиною ОСОБА_18 , оскільки в м. Тячів ніколи не було вул. Бічної, що також підтверджується вище наведеними відповідями з архівного відділу Тячівської РДА та Тячівської міської ради, суд вважає безпідставним, так як відсутність вказаної АДРЕСА_16 в АДРЕСА_2 і підтверджує той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_18 не розпочали будівництво будинку і не мають іншого нерухомого майна ніж те, що знаходиться по АДРЕСА_5 . АДРЕСА_1 .
Разом з цим, з вищенаведеного дослідженого в судовому засіданні свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_7 від 19 лютого 2009 року ( Т-1 а.с 3) вбачається, що шлюб між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено 24 листопада 1994 року, тобто фактично після закінчення будівництвом будинку та надвірних споруд за адресою : АДРЕСА_1 .
Також, сторонами суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що після укладення шлюбу було здійснено реконструкцію, добудову, тощо.. вказаного не рухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , і, що його частка значно збільшилась.
Таким чином, суд вважає, що вказане майно за адресою : АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та не підлягає розподілу ні як обЙ'єктик не рухомого майна, а ні як будівельні матеріали та роботи використані при будівництві цього майна., а тому в цій частині вимог позову ОСОБА_5 Г ОСОБА_6 слід відмовити.
Оскільки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності сторін, то й не порушені права Банк Г.М оскаржуваними: актом приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 ; пунктом 1 рішення №99 виконавчого комітету Тячівської міської ради від 31.05.1995 року «Про ввід в експлуатацію та домоволодінь громадянам міста Тячів» в частині затвердження акту вводу в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ; свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та реєстраційним записом №15 під реєстровим номером 2149 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , а тому і ці вимоги первинного позову не підлягають до задоволення.
Також, і не підлягає до задоволення вимога первинного позову щодо зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області вилучити із державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис №15 під реєстровим номером 2149 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями, спорудами АДРЕСА_1 , оскільки є похідною від вищенаведених вимог первинного позову.
Щодо позовних вимог первинного позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на малоцінне рухомого майна, а саме : електроаерогриль вартість1 580 гривень; електромяґсорубка вартість 650 гривень; електропраска парова вартістю 1 400 гривень; електрошвабра парова вартістю 1 500 гривень; електросоковижималка вартістю 360 гривень; м'яка мебель куток «Вишиванка» вартість 7600 гривень; розкладний стіл і вісім стільців вартістю 7300 гривень; вітальня з натурального дерева вартістю 13900 гривень; м'який куток і два крісла вартістю 7650 гривень; мебель для вітальної з н/д вартістю 13900 гривень; меблі для прихожої вартістю 2450 гривень; ваза напільна з фарфору вартістю 8000 гривень; всього на суму 66 290 гривень, суд вважає, що такі також задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів про наявність такого майна у сторін, придбання його сторонами, а також не надано належних доказів про його вартість.
Разом з цим, суд вважає, що і вищевказані висновки: про вартість колісного транспортного засобу від 29.09.2014 року, згідно яких вартість автомобіля марки ВАЗ моделі 21213, держаний номерний знак НОМЕР_1 , становить 52 751 грн. ( Т2 ас.33) та вартість Рено моделі Мастер, державний номерний знак НОМЕР_4 , становить 96550 грн. (Т2 38), на які посилається позивач за первинним позовом та його представник є не належним доказом та таким, що не заслуговує уваги суду, оскільки такий не ґрунтується на всебічному, повному , об'єктивному та фактичному дослідженні об'єктів рухомості та крім того всупереч ч.7 ст102 ЦПК України у висновках не зазначено те, що експерт не попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що і в задоволенні позовних вимог первинного позову ОСОБА_5 Г ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на легковий автомобіль універсал -В марки ВАЗ 21213 червоного кольору 2002 року випуску державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , слід відмовити із-за недоведеності.
Відповідно до ст.ст. 257 , 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
А згідно до ст. 267 ч.ч.4,5 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 В ОСОБА_6 , а саме заявленого клопотання відповідачем за зустрічним позовом та його представником щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що таке без підставне та належними доказами не обґрунтоване, а тому в задоволенні такого слід відмовити, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про порушення своїх прав, у зв'язку із зверненням ОСОБА_1 до суду 05.11.2013 року з вище вказаним первинним позовом, а тому звернувся в суд із даним зустрічним позовом 26.11.2013 року, у зв'язку з чим не пропустив строк звернення до суду
Суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні з вище наведених досліджених в судовому засіданні доказів, а саме договору дарування від 01 вересня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було подаровано незакінчений будівництвом будинок 66% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_2 ( Т-1 а.с 5).
Цей будинок сторонами було добудовано, що стверджується актом державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 20.09.2004 року, згідно якого пред'явлений до здачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 будинок розташований у АДРЕСА_2 » прийнятий в експлуатацію. ( Т3 а.с.7)
Як вбачається власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ». були, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3
Сторонами суду не надано належних та допустимих доказів які б стверджували, що ОСОБА_3 відмовився від своє частки у спільному нерухомому майні - житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 ». Цього не підтверджує і нотаріально посвідчена заява Банк В.М. державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак Т.А. від 03 вересня 2004 року, оскільки в ній йдеться про відмову останнім від земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2 ( Т-1 а.с.9).
Таким чином, твердження відповідача за зустрічним позовом та його представника про те, що у такий спосіб ОСОБА_3 відмовився і від своєї частки у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 « АДРЕСА_7 », суд вважає, без підставним та таким, що суперечить вищевказаним нормам Закону про право приватної власності на майно.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що оскаржуваними рішенням виконкому Тячівської міської ради від 29 вересня 2010 р. № 371 «Про оформлення права власності на нерухоме майно-магазин за адресою АДРЕСА_2 » та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Тячівської міської ради 13 жовтня 2010 року на будинок АДРЕСА_2 в цілій частині, порушені права позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , як власника спільного з Банк Г ОСОБА_6 нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ., а тому зустрічний позов слід задовольнити, скасувавши вказане рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
В решті зустрічного позову слід відмовити, оскільки підставою для вилучення із державного реєстру нерухомості запису про реєстрацію будинку АДРЕСА_2 за Банк Г.М є , також саме рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Судові витрати покласти на позивача первинним позом Банк ОСОБА_20 .
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, ч. 2 ст. 247 ст.ст. 263-265 ЦПК ЦПК України ст. 14 ч. 2, ст. 19, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 6 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 48-51, 55 Закону України «Про власність», ст.ст. 27-29, 43, 44 ЗК України (1990 р.), ст. 3 ч. 1 п. 2, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 373, 386 ЦК України (2003 р.), ст. 1 ч. 2, ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, 152, ст. 153 ч. 1 ЗК України (2001 р.), п.8 ч. ст. 42 ст.49 Закону України « Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і реогінальне самоврядування»ч.10 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” суд -
В задоволенні первинного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним акта приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , про визнання недійсною реєстрацію № 15 під реєстром № 2149 про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та про зобов'язання її вилучити із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про визнання права власності в цілому на нежитловий будинок магазин АДРЕСА_2 , про визнання Ѕ частини на матеріали, обладнання та будівельні роботи, які були використані в процесі будівництва об'єктів по АДРЕСА_5 . АДРЕСА_1 та про реальний їх розподіл в натурі, про визнання права власності на легковий автомобіль універсал - В марки ВАЗ 21213 червоного кольору 2002 року випуску державний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 та про визнання права власності на малоцінне рухоме майно - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_5 Василя ОСОБА_21 задовольнити частково.
Скасувати рішення виконкому Тячівської міської ради від 29 вересня 2010 р. № 371 «Про оформлення права власності на нерухоме майно-магазин за адресою АДРЕСА_2 » та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Тячівської міської ради 13 жовтня 2010 року на будинок АДРЕСА_2 в цілій частині.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 2104,45 грн. та витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги в сумі 1500 грн.
В решті вимог зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Тячівська міська рада, місцезнаходження: м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області.
Відповідач: Сектор Державної реєстрації Тячівської державної адміністрації, місцезнаходження: м. Тячів вул. Незалежна, 36, Закарпатської області.
Третя особа: Тячівське РПТІ, місцезнаходження: м. Тячів, вул. Незалежності, 36 (третій поверх), Закарпатської області.
Повний текст рішення виготовлений 08.10.2019 р.
Суддя: В.В. Чопик